Парапроктит - симптоми, лікування, причини

Що таке парапроктит?

Парапроктит являє собою гнійно-запальний процес, що відбувається в жировій клітковині біля прямої кишки. Серед захворювань проктологічної сфери парапроктит займає друге місце за поширеністю, поступаючись лише геморою, і є найчастішою причиною для невідкладної хірургічної допомоги.

Це захворювання має інфекційну природу і найчастіше виникає при потраплянні патогенних мікроорганізмів зі слизової оболонки товстої кишки в параректальну область. Основні симптоми включають дискомфорт і печіння в області ануса, а також підвищення температури тіла.

Для діагностики парапроктита потрібно обов'язково звернутися до лікаря-проктолога. Без своєчасного лікування захворювання може перейти в хронічну стадію, що може призвести до утворення свищів на місці запального процесу, а в подальшому - до розвитку сепсису.

Види парапроктита

Парапроктит класифікується на дві основні форми: гостру і хронічну.

Гостра форма є первинною і характеризується вираженою клінічною симптоматикою. В залежності від локалізації запального процесу, гострий парапроктит може проявлятися в наступних формах:

• Параректальний (підшкірний). Ця форма торкається області підшкірної клітковини анального каналу, є найбільш поширеною і добре піддається лікуванню.
• Ішіоректальний (сіднично-прямокишковий). В цій формі запалення локалізується в підвздошно-прямокишковій ямці.
• Пельвіоральний (тазово-прямокишковий). В даному випадку запалення відбувається в порожнині малого таза.
• Інтрасфінктерний. При цій формі осередок запалення локалізується в структурних тканинах анального сфінктера.

Хронічний парапроктит відрізняється тривалим перебігом і найчастіше виникає внаслідок неадекватного або недостатнього лікування гострого парапроктита. Хронічне запалення часто локалізується в зоні морганієвих крипт (углублень у стінці задньопрямкової канави), розповсюджуючись на жирову клітковину навколо товстої кишки.

Внаслідок хронічного парапроктита в прямій кишці часто утворюються свищі – тривало незаживаючі канали, які з'єднують товсту кишку з поверхнею шкіри або іншими органами, що служать джерелом інфекції.

Симптоми парапроктита

На ранніх стадіях захворювання може проявлятися неявно. Температура тіла може підвищуватися до 37-37.5° C, з'являється свербіж в області ануса. Люди в цей період часто плутають симптоми парапроктита з проявами геморою або інших захворювань проктологічної області.

На більш пізніх стадіях пацієнти відзначають наступні симптоми:

• підвищення температури до 38°C і вище, озноб;
• різка біль в області ануса;
• загальне погіршення стану здоров'я.

Параректальний (підшкірний) парапроктит має яскраву клінічну картину. Він супроводжується почервонінням і набряком тканин навколо анального отвору, а також значною болючістю при пальпації.

Симптоматика інших форм парапроктита може змінюватися в залежності від локалізації ураження. Пацієнти можуть також стикатися з порушеннями дефекації, помилковими позивами, запорами та іншими проблемами.

При хронічному перебігу захворювання можуть формуватися свищі. Їх отвори розташовані біля ануса або ближче до сідничної області. Біль може зменшуватися, а зі свищів з’являються гнійні виділення з неприємним запахом. Без лікування свищі можуть зажити і розкритися повторно. Самостійне лікування хронічного парапроктита неможливе.

Причини парапроктита

Парапроктит - це інфекційне захворювання, яке розвивається внаслідок проникнення патогенних мікроорганізмів в м'які тканини навколо прямої кишки. Бактерії, розмножуючись, провокують розвиток запального процесу. Найчастіше парапроктит викликають стрептококи, стафілококи та кишкова паличка.

В нормі бактерії не можуть проникнути в м'які тканини людини завдяки захисним механізмам. Тим не менш, при наявності ушкоджень шкіри або слизових оболонок патогенна мікрофлора може проникнути через слизову і досягти жирової клітковини.

До цього можуть призводити наступні фактори:

• анальні тріщини;
• запори;
• дірія;
• запальні захворювання слизової прямої кишки (проктит);
• диспепсія (ушкодження тканин кишечника твердими неперетравленими продуктами);
• геморой.

Вплив цих факторів порушує цілісність тканин, що дозволяє інфекційним агентам вільно проникати з прямої кишки в м'які тканини. Це призводить до утворення гнійника.

Діагностика парапроктита

Попереднє заключення ставиться на основі скарг пацієнта (хворий відзначає дискомфорт і болі в області прямої кишки і анального отвору), даних клінічного огляду проктолога та ректального пальцевого дослідження.

З лабораторних методів діагностики призначаються загальний і біохімічний аналізи крові, тест на рівень глюкози, загальний аналіз сечі. При наявності гнійних виділень малий зразок відправляється на бактеріологічне дослідження для визначення патогена та оцінки його чутливості до антибіотиків.

Для підтвердження діагнозу також проводяться інструментальні дослідження:

• УЗД перианальної області;
• аноскопія (вивчення слизової кишечника);
• ректороманоскопія та колоноскопія (для оцінки стану товстої кишки);
• фістулографія (рентгенологічне дослідження свищевого каналу з використанням контрастної речовини);
• КТ та МРТ.

На підставі результатів аналізів і досліджень, проктолог оцінює стадію та особливості перебігу захворювання, що впливає на визначення методів лікування.

Консервативне лікування

Після хірургічного втручання пацієнту призначається курс медикаментозної терапії. На утворені рани наносяться спеціальні мазі, які запобігають гнійним процесам і сприяють загоєнню. Додатково пацієнт повинен пройти курс антибіотиків.

Хірургічне лікування

Найшвидший і ефективний спосіб усунення парапроктита – це хірургічна операція. Під час операції хірург розкриває гнійник, видаляє гній і промиває порожнину антисептичними розчинами. В ході втручання також проводиться дренування абсцесу.

У разі хронічного парапроктита хірурги виконують більш складні операції, спрямовані на видалення свищів та відновлення анатомічної цілісності органів малого таза.

Операції можуть проводитися як під загальним наркозом, так і під місцевою анестезією, в залежності від складності втручання.

Профілактика

Щоб запобігти розвитку парапроктита, необхідно дотримуватись наступних правил профілактики:

• Дотримуватись гігієни. Важливо регулярно промивати зону промежини та анального отвору з використанням чистої теплої води для запобігання інфекцій.
• Своєчасно лікувати проктологічні захворювання. Рекомендується не запускати такі захворювання, як геморой або анальні тріщини.
• Регулярно проходити профілактичні огляди у лікаря-проктолога. Раннє виявлення захворювань сприяє їхньому швидкому лікуванню і допомагає запобігти ускладненням.
• Контролювати своє харчування. Дієта повинна бути збалансованою і включати всі необхідні організму речовини. Для нормалізації стільця рекомендується вживати продукти, багаті клітковиною, виключивши при цьому швидкі вуглеводи та шкідливі продукти.
• Уникати самолікування. При будь-яких підозрах на парапроктит необхідно невідкладно звернутися до проктолога. Самостійна діагностика та лікування можуть призвести до серйозних наслідків.

Реабілітація

Після оперативного втручання пацієнт залишається в стаціонарі на кілька днів. При наявності болів лікарі призначають знеболюючі препарати. Обов'язково призначаються антибіотики для профілактики інфекційних ускладнень.

Під час реабілітаційного періоду необхідно ретельно стежити за гігієною рани. Волосся навколо рани слід збривати або зрізати, після акту дефекації потрібно обробляти шкіру дезінфікуючими засобами, регулярно міняти пов'язки та обробляти шви.

Важливо також контролювати своє харчування. На період реабілітації слід тимчасово виключити гострі, кислі та солоні страви, борошняні вироби, газовані напої та алкоголь. Для запобігання запорам потрібно вживати не менше 1,5 літра води на день.

У деяких випадках можуть призначатися фізіотерапевтичні процедури для прискорення відновлення (наприклад, УФ-опромінення, магнітотерапія).