Цукровий діабет - симптоми, лікування, причини

Симптоми

Симптоматика може варіюватися в залежності від типу та ступеня тяжкості захворювання. Цукровий діабет першого типу зазвичай протікає швидше і часто призводить до ускладнень у молоді, тоді як другий тип діабету може тривалий час не проявлятися клінічно. Захворювання часто виявляється лише за допомогою спеціалізованих аналізів.

До можливих симптомів і ознак належать:

• Збільшення частоти сечовипускань і об'єму сечі;
• Сильна спрага та споживання великої кількості рідини;
• Суха в роті;
• Проблеми з гостротою зору та запаморочення;
• Збільшення апетиту та постійне відчуття голоду;
• Поява запалень на шкірі і повільне загоювання травм;
• Безсоння і втомлюваність;
• Зниження працездатності;
• Незрозуміле зниження ваги або навпаки, збільшення маси тіла;
• Часті інфекції.

Тільки кваліфікований фахівець може точно визначити ознаки різних типів цукрового діабету. Тривале протікання захворювання може призвести до розвитку додаткових симптомів, пов'язаних з ускладненнями.

Причини

Цукровий діабет розвивається через порушення в функціонуванні підшлункової залози або регуляції клітин, коли навіть при достатньому рівні інсуліну рівень цукру в крові не знижується. До факторів ризику належать ожиріння, патології підшлункової залози, низька фізична активність, несприятлива спадковість та інші стани. Цукровий діабет I типу найчастіше зустрічається у людей молодше 30 років, тоді як діабет II типу більш характерний для людей похилого віку, що страждають від надмірної ваги. Тим не менш, різні форми діабету можуть проявлятися у людей будь-якого віку, тому не слід покладатися виключно на фактори ризику.

Можливі причини та фактори ризику:

• Спадкові порушення, що сприяють розвитку аутоімунних захворювань та захворювань підшлункової залози. Наявність цукрового діабету у родичів є серйозним фактором ризику;
• Ожиріння. Надмірна жировий тканини порушує обмін речовин, роблячи тканини менш чутливими до інсуліну;
• Дисфункція імунної системи, що призводить до пошкодження тканин підшлункової залози;
• Вірусні інфекції та токсичний вплив на підшлункову залозу;
• Прийом кортикостероїдів і інших медикаментів, що сприяють розвитку діабету;
• Порушення в роботі наднирників;
• Cерцево-судинні захворювання.

Цукровий діабет рідко має вроджений характер, але спадкові фактори можуть прискорювати розвиток хвороби в будь-якому віці.

Діагностика

Для діагностики цукрового діабету слід звернутися до ендокринолога. Під час консультації лікар вислуховує скарги пацієнта і збирає анамнез для виявлення факторів ризику захворювання. Стійке підвищення рівня цукру в крові та інші клінічні ознаки діабету визначаються за допомогою спеціальних обстежень, тому після первинної консультації ендокринолог призначає необхідні аналізи.

Проводяться обстеження:

• Аналіз крові натщесерце. Пацієнту рекомендується не їсти кілька годин до дослідження. Під час процедури лікар обробляє палець антисептиком, робить невеликий прокол і збирає краплю крові. Рівень глюкози вище 6,5 ммоль/л може вказувати на наявність цукрового діабету;
• Аналіз на глікозильований гемоглобін. Цей показник відображає рівень глюкози в крові за останні три місяці і використовується для первинної діагностики та контролю лікування діабету. Рівень глікозильованого гемоглобіну вище 6,5% свідчить про цукровий діабет;
• Навантажувальний тест. Дослідження починається з аналізу рівня глюкози натщесерце, після чого пацієнт випиває солодкий розчин, і через два години виконується повторний аналіз. Якщо перший тест показує нормальний рівень (до 6,5 ммоль/л), а другий — значно підвищений (близько 11 ммоль/л), діагноз підтверджується;
• Аналіз на вміст С-пептиду. Цей тест призначається для оцінки вироблення інсуліну в організмі;
• Аналіз крові в будь-який час. Це дослідження допомагає підтвердити наявність діабету, якщо рівень глюкози в різних зразках крові перевищує 10 ммоль/л незалежно від харчування;
• Аналіз сечі. При цукровому діабеті в сечі часто виявляється підвищений вміст глюкози. Також можуть бути присутніми кетонові тіла, що вказує на порушення обміну глюкози.

Якщо потрібно, ендокринолог направляє пацієнта на консультації до невролога, кардіолога, нефролога та інших спеціалістів для виключення небезпечних ускладнень. Жінки в положенні повинні проконсультуватися з акушером-гінекологом.

Лікування

Ендокринолог аналізує результати обстеження і призначає відповідне лікування. Основні цілі включають зниження рівня цукру в крові, запобігання ускладненням і полегшення симптомів. В додаток до медикаментозного лікування ендокринолог розробляє для пацієнта дієту, необхідну для контролю рівня цукру в крові. Дотримання всіх рекомендацій лікаря допомагає значно поліпшити якість життя і уникнути негативних наслідків діабету.

Для корекції стану використовуються два типи медикаментозної терапії.

• Препарати, що знижують рівень цукру в крові. Ендокринолог може призначити сульфонілсечовину, меглітінбіди, інгібітори альфа-глюкозидаз, бігуаніди або тіазолідиндіони в залежності від результатів обстеження. Найчастіше потрібна комбінація декількох препаратів з ретельним контролем дози і рівня цукру в крові. Ці препарати сприяють збільшенню вироблення інсуліну підшлунковою залозою, збільшують чутливість тканин до глюкози і знижують надходження цукру з їжі;
• Ін'єкції інсуліну. Цей метод лікування призначається всім пацієнтам із цукровим діабетом першого типу і деяким пацієнтам другого типу, якщо інші засоби неефективні або протипоказані. Також призначається інсулінова терапія вагітним з гестаційним діабетом. Спочатку лікар призначає ін'єкції інсуліну тривалої дії, які приймаються один раз на день незалежно від прийому їжі. Інсуліни швидкої дії використовуються в стаціонарі при ускладнених формах діабету або при різких коливаннях рівня цукру в крові. Лікар пояснює, як правильно робити ін'єкції і які дози необхідні. Також під час консультації акцентується увага на важливості регулярного контролю рівня цукру за допомогою глюкометра.

Ендокринолог підбирає індивідуальні терапевтичні схеми та коригує дозу препаратів протягом всього лікування. Повторні консультації дозволяють вирішувати проблеми, пов'язані з ускладненнями та побічними діями медикаментів. Фахівець також навчає пацієнта техніці введення ліків і пояснює правила лікування.

Профілактика

Зі збільшенням числа випадків цукрового діабету важливість профілактичних заходів зростає. Дотримання лікарських рекомендацій може допомогти запобігти розвитку цього захворювання.

Основні методи профілактики:

• Підтримка нормальної ваги і регулярна фізична активність;
• Своєчасна терапія захворювань підшлункової залози;
• Збалансована дієта з достатньою кількістю овочів і фруктів.

Види

Відповідно до класифікації розрізняють симптоматичну та істинну форми цукрового діабету. Симптоматична форма виникає на фоні інших захворювань і проходить після їх лікування. Істинний діабет ділиться на два основних типи.

• I тип: інсулінозалежний або юнацький діабет. Зазвичай з'являється в дитячому або підлітковому віці, пов'язаний з недостатньою кількістю інсуліну через пошкодження клітин підшлункової залози. Люди з цим типом потребують постійних ін'єкцій інсуліну;
• II тип: неінсулінозалежний або дорослий діабет. Частіше виникає в зрілому віці, але тепер також спостерігається серед дітей та підлітків. Пов'язаний з упадком чутливості тканин до інсуліну, що заважає нормальному засвоєнню глюкози. Пацієнти з цим типом можуть контролювати рівень цукру через правильне харчування, активність і застосування препаратів, що знижують рівень цукру. У важких випадках може знадобитися інсулінова терапія.

Окремо розглядають гестаційний діабет, який розвивається тільки під час вагітності і, як правило, проходить після пологів. Цей тип вимагає дотримання дієти і, якщо це необхідно, введення інсуліну.

Ступінь тяжкості діабету визначається рівнем контролю цукру в крові і наявністю ускладнень. Існує кілька класифікацій, одна з яких заснована на рівні глікованого гемоглобіну (HbA1c) — показнику, що відображає середній рівень цукру за останні 2-3 місяці.

• Легка ступінь (HbA1c менше 6,5%): рівень цукру в межах норми або близький до неї, вираженість симптомів мінімальна;
• Середня ступінь (HbA1c 6,5-7,9%): рівень глюкози трохи підвищений, можуть спостерігатися поява специфічних симптомів або початкові ознаки ускладнень;
• Тяжка ступінь (HbA1c 8% і вище): характеризується високим рівнем глікемії, вираженими симптомами і наявністю ускладнень.

Згідно з аналогічними критеріями також класифікують компенсований, субкомпенсований і декомпенсований цукровий діабет.