Нецукровий діабет - симптоми, лікування, причини

Про хворобу

Ця хвороба отримала назву завдяки характерним проявам, таким як часте сечовипускання та відчуття спраги. Ці симптоми схожі на ознаки цукрового діабету. Згідно з статистикою, патологія виявляється у 1 людини з 25 тисяч. Найчастіше вона проявляється у віці від 20 до 30 років, але може розвиватися і в будь-якому іншому віці. При збільшенні частоти сечовипускання та неконтрольованій спразі рекомендується невідкладно звернутися до ендокринолога для детального обстеження та постановки діагнозу.

Типи несахарного діабету

Несахарний діабет (НД) підрозділяється на кілька типів в залежності від причин його виникнення.

• Центральний – виникає через порушення синтезу або секреції вазопресину в головному мозку.
• Нирковий – пов'язаний з неможливістю нирок реагувати на дію антидіуретичного гормону (АДГ).
• Первинна полидипсія – невгамовна спрага, що виявляється в споживанні надмірної кількості рідини.
• Гестагенний – виникає під час вагітності.
• Функціональний – пов'язаний з підвищеною активністю ферментів у дітей до року.
• Ятогенний – викликаний втручанням медичного характеру.

Класифікація несахарного діабету за ступенем тяжкості базується на обсязі виділеної сечі.

• Легкий – до 6-8 літрів сечі на добу;
• Середній – від 8 до 14 літрів;
• Важкий – 14 літрів і більше на добу.

За ступенем компенсації виділяють три стадії НД.

• Компенсація – відсутні спрага та поліурія, але процеси порушення функціонування ендокринної системи тривають;
• Субкомпенсація – епізоди спраги та поліурії виникають час від часу;
• Декомпенсація – симптоми зберігаються безперервно.

Симптоматика

Симптоми цієї хвороби можуть бути досить різноманітними.

• Спрага. Пацієнт може випивати від 2 до 20 літрів рідини на день.
• Часте сечовипускання. Виділена сеча бліда і не має вираженого запаху.
• Багаторазові нічні позиви до сечовипускання.
• Сухість слизових оболонок, шкіри, зниження потовиділення та секреції слини, а також низький кров'яний тиск через постійну втрату рідини.
• Нудота, блювота, запори — проблеми з ШКТ виникають внаслідок розтягнення шлунка від надлишку рідини та зниження функції органів травлення.
• Судоми через порушення балансу електролітів.
• Підвищена втомлюваність, загальна слабкість і проблеми зі сном, що виникли внаслідок частих пробуджень для споживання рідини та сечовипускання.

У дітей симптоми розвиваються дуже швидко, іноді ставлячи під загрозу серйозні порушення в роботі організму.

Причини виникнення

Найбільш поширеною причиною несахарного діабету є патології в гіпоталамо-гіпофізарній області мозку.

Центральний тип найчастіше зустрічається при наявності спадкової схильності або порушеннях розвитку мозку. Іноді він вторинно виникає на фоні інших захворювань, таких як пухлини, травми, судинні хвороби або запалення головного мозку.

Причини нефрогенного типу НД включають:

• спадкову схильність;
• хронічні захворювання нирок, як інфекційного, так і неінфекційного характеру (наприклад, гломерулонефрит, пієлонефрит тощо);
• гіперглікемія – підвищена концентрація глюкози в крові понад 5,5 ммоль/л;
• гіпер-кальціємія та гіпо-каліємія – підвищений рівень кальцію та знижений вміст калію в крові.

Гестагенний тип НД формується під час вагітності через прискорене руйнування вазопресину плацентарним ферментом аргінінаміно-пептидазою, що призводить до рясного виділення рідини з організму. Додатковим фактором ризику під час вагітності є підвищена продукція простагландинів у третьому триместрі, які знижують чутливість нирок до дії вазопресину.

Первинна полидипсія може виникати з двох причин.

• Психогенна форма — примушення до споживання рідини з одночасним зниженням секреції вазопресину.
• Діпсогенна форма — прагнення пити, викликане зниженням чутливості рецепторів.

Функціональний НД розвивається через підвищену активність ферменту фосфодіестерази, що призводить до зниження реакції рецепторів на вазопресин.

Ятогенний тип цієї патології може виникати внаслідок необґрунтованого призначення сечогінних препаратів або тривалої терапії літієм.

Методи діагностики

Пацієнти з підозрою на несахарний діабет проходять всебічне обстеження. Лікар уточнює скарги, оглядає шкірні покриви і слизові на наявність ознак зневоднення, а також збирає інформацію про прийняті ліки та частоту сечовипускання. Для розмежування цукрового діабету від несахарного призначаються аналізи венозної крові на вміст глікозильованого гемоглобіну та рівень глюкози в сироватці.

• Для аналізу об'єму і щільності виділеної сечі призначається тест за Зимницьким, що дозволяє оцінити, скільки сечі виділяється за добу, що стає підставою для діагностування поліурії, яка може спостерігатися як при цукровому, так і при несахарному діабеті.
• Проводиться ін'єкція синтетичного вазопресину: позитивний тест демонструє зникнення симптомів НД.
• Для виявлення структурних змін у гіпофізі та гіпоталамусі роблять МРТ, а також виконується УЗД нирок для виключення ниркових захворювань.
• Для верифікації НД проводять одночасне вимірювання осмоляльності сечі та рівня натрію в крові. Осмоляльність показує концентрацію частинок на кілограм розчинника, включаючи йони (мОсм/кг).

Якщо спостерігається психогенна полидипсія, потрібно проконсультуватися з психіатром, оскільки це може бути симптомом неврозів або інших психічних захворювань.

Методи лікування

Консервативні підходи

У терапії несахарного діабету часто застосовується гормон десмопресин. Він допомагає зменшити спрагу і поліурію. Препарат може бути призначений як після проведення хірургічного втручання, так і в якості основної терапії. Протягом усього курсу лікування лікар коригує дозування препарату і, за необхідності, застосовує симптоматичне лікування.

Хірургічні втручання

Хірургічне лікування потрібне пацієнтам з несахарним діабетом, викликаним ураженням гіпофізу або гіпоталамуса. Часто причиною служать доброякісні або злоякісні пухлини, при яких може знадобитися нейрохірургічна операція для видалення новоутворення.

Реабілітація

Реабілітація показана пацієнтам, які перенесли операцію з видалення новоутворення в головному мозку. Не завжди вдається відновити функції гіпоталамо-гіпофізарної системи, і в таких випадках призначається застосування десмопресину. Оцінка необхідності продовження терапії проводиться кожні 24-72 години шляхом тимчасового припинення прийому препарату та моніторингу появи симптомів.

Пацієнти повинні періодично консультуватися з ендокринологом і проходити аналізи для контролю водного балансу та рівня електролітів у крові (калію та натрію). При виписці з стаціонару пацієнтів інформують про необхідність невідкладного звернення до лікаря при появі симптомів загальної слабкості, нудоти або стійкого підвищення артеріального тиску.