Синдром Протею - симптоми, лікування, причини

Що таке синдром Протея?

Синдром Протея є рідкісним генетичним захворюванням, яке характеризується аномальним збільшенням певних частин тіла, включаючи м’які та костні тканини. Ця патологія супроводжується підвищеним ризиком розвитку злоякісних пухлин різної локалізації.

Типи

Згідно з існуючою класифікацією, виокремлюють наступні форми парціального гігантизму:

• пропорційний та непропорційний (для істинного синдрому Протея характерна непропорційність уражених ділянок);
• вроджений і набутений (класичний синдром Протея виникає через нові мутації, тоді як вторинний парціальний гігантизм може розвинутися після нейроінфекцій).

Признаки

На момент народження явні ознаки хвороби відсутні. Симптоми захворювання, як правило, починають проявлятися в перший або другий рік життя. У процесі росту дитини можуть спостерігатися раптові збільшення новоутворень.

До основних характеристик вродженого синдрому Протея належать:

• асиметричне збільшення пальців рук і ніг;
• поява родимок, що складаються з сполучної тканини та епідермісу;
• аномальна структура кровоносних і лімфатичних судин;
• прискорене окостеніння черепних кісток і раннє закриття тім'ячок;
• локальна атрофія жирової тканини або, навпаки, формування жировиків (ліпом);
• утворення кіст у легкій тканині.

Зміни у формі руки або ноги можуть призвести до болів у суглобах і м’язах. Розростання тканин у черепній області може чинити тиск на мозкову тканину, що призводить до розумової відсталості, судом і порушень зору. Шкіра на підошвах може потовщуватись, що викликає утворення тріщин і натоптишів.

Причини

Довгий час причини виникнення синдрому Протея були невідомі. Розглядалися наступні можливі фактори:

• механічний – передбачається, що на етапі внутрішньоутробного розвитку відбувається здавлення пуповини певної частини тіла, у зв'язку з чим вона починає аномально збільшуватися після народження;
• ембріональний – неправильне формування органів та тканин в внутрішньоутробний період призводить до їх ненормального зростання;
• нейро-трофічний – ушкодження симпатичних волокон можуть спричиняти збої в процесі росту сполучної тканини.

В даний час синдром Протея пов’язують з мутацією de novo, яка може статися в будь-якому гені після запліднення і не пов'язана з генетичними патологіями статевих клітин. Б була виявлена соматична мутація в гені АКТ1. Ця мутація є мозаїчною, що означає, що деякі клітини мають нормальний генетичний код, а інші містять мутацію АКТ1. Мозаїчний характер мутації пояснює різноманіття клінічних проявів.

Мутація в гені АКТ1 призводить до підвищеної активності білка АКТ, який зазвичай має бути неактивним. В результаті клітини втрачають здатність регулювати свій життєвий цикл, і деякі ділянки тіла починають аномально рости. У тих ділянках, де клітини мають нормальний генетичний набір, тканини зберігають свої нормальні розміри.

Тяжкість синдрому Протея визначається часом виникнення мутації. Перші клінічні прояви зазвичай з’являються тільки після народження, особливо протягом перших двох років життя. Мутація є топічною і не може бути виявлена за звичайним аналізом крові, що ускладнює процес генетичної діагностики. Для ідентифікації зміненого гена АКТ1 необхідно досліджувати хондроцити та остеоцити, особливо з зон росту, отриманих під час хірургічного втручання.

Методи діагностики

Діагноз синдрому Протея встановлюється на основі клінічних характеристик у пацієнтів з класичним варіантом захворювання. При встановленні діагнозу враховується асиметричне розростання тканин. Якщо присутня класична симптоматика, молекулярно-генетичне тестування може підтвердити діагноз. У випадках, коли клінічні прояви слабо виражені або неоднозначні, молекулярно-генетичне дослідження стає необхідним для правильної діагностики. Для аналізу береться матеріал з біопсії уражених ділянок. Аналіз крові для ідентифікації мутантного гена зазвичай не інформативний, хоча іноді мутацію можуть виявити в білих кров’яних клітинах. Чим раніше буде поставлено діагноз, тим вищі шанси на комфортний перебіг життя.

Підходи до лікування

Лікування синдрому Протея вимагає індивідуального підходу через високу варіабельність клінічних проявів. Основні методи лікування включають симптоматичну терапію та хірургічну корекцію серйозних деформацій кісток і хребта.

Консервативні методи

Консервативний підхід передбачає регулярне спостереження за станом дитини для виявлення можливих відхилень. Специфічна медикаментозна терапія не була розроблена.

Хірургічне втручання

Основні принципи хірургічного втручання:

• очікувальний підхід – хірургічне втручання є доцільним тільки у випадку швидкого прогресування змін, що ускладнюють фізичну активність;
• використання ортопедичного взуття при деформаціях стоп;
• проведення реконструктивно-пластичних операцій після закриття зон росту.

Обсяг хірургічного втручання визначається локалізацією патологічних змін:

• корекція хребта при наявності сколіозу;
• удовження або укорочення аномально довгих пальців;
• висічення аномальних тканин на обличчі (пластичний хірург);
• видалення новоутворень, які впливають на внутрішні органи;
• видалення ліпом разом з капсулою.

Профілактика

Ефективні методи профілактики вродженого захворювання відсутні. Дослідники з усього світу працюють над створенням препаратів, що блокують надмірну активність білка АКТ1 на ранніх стадіях хвороби.

Реабілітація

Програми реабілітації після ортопедичних операцій залежать від обсягу хірургічного втручання. Як правило, основні методи відновного лікування включають лікувальну фізкультуру, фізіотерапію та масаж.