Гіпервентиляційний синдром - симптоми, лікування, причини

Що таке гіпервентиляційний синдром?

Гіпервентиляційний синдром (ГВС) – це стан, яке характеризується прискоренням дихання, що призводить до незвично високого рівня вентиляції легень і порушення кислотно-лужного балансу крові. Це явище пов'язане з психоневрологічними розладами і супроводжується різноманітними симптомами з боку дихальної та серцево-судинної систем, судомами, зміною свідомості і панічними атаками. Діагностику та лікування гіпервентиляційного синдрому у дорослих проводять пульмонологи, терапевти, кардіологи та психотерапевти, а за необхідності — інші профільні спеціалісти.

Загальні відомості про стан

Синдром гіпервентиляції легень не вважається самостійним захворюванням або діагнозом. Основною причиною цього стану є нестабільний психоемоційний стан, який може бути викликаний сильним стресом, надмірним напруженням або страхом у зв'язку з основним захворюванням.

Даний синдром зустрічається у жінок в 5 разів частіше, ніж у чоловіків, що пов'язано з їх підвищеною емоційною чутливістю і більшим числом невротичних розладів.

Можна описати цей синдром як збій в механізмі «вдих-видих»: пацієнт починає дихати занадто часто, що призводить до надмірного надходження кисню в легкі. Це призводить до підвищення рівня кисню і зниження вуглекислого газу в крові, що змінює кислотно-лужний баланс. Такі зміни призводять до рефлекторного прискорення дихання, а відповідно – до симптомів гіпервентиляційного синдрому.

Причини гіпервентиляції легень

Цей стан може виникати в різних життєвих ситуаціях, пов'язаних з високим рівнем тривожності, страхом за своє життя або здоров'я близьких, а також під час несподіваних емоційних сплесків, характерних для ряду психоневрологічних розладів.

Причинами гіпервентиляційного синдрому можуть бути також:

• приступ панічної атаки;
• гострий біль;
• астма;
• вживання засобів, що діють на центральну нервову систему;
• різні легеневі захворювання (бронхіальна астма, ХОЗЛ, хронічний обструктивний бронхіт, пневмонія);
• емболія легеневих артерій;
• інфекційні захворювання тяжкого перебігу;
• органічні ураження центральної нервової системи.

В останні часи гіпервентиляційний синдром часто зустрічається у пацієнтів з коронавірусом, особливо після оксигенотерапії та штучної вентиляції легень.

В деяких випадках подібний стан може розвиватися через інгаляції з використанням небулайзерів та інших інгаляторів, якщо не дотримані правила їх застосування.

Симптоми гіпервентиляції легень

Основні симптоми гіпервентиляційного синдрому включають:

• поверхневе утруднене дихання;
• відчуття стискання і болю в грудній клітці та між лопатками;
• прискорений пульс і дихання;
• посилене занепокоєння і страх перед невідворотною загрозою;
• відчуття тиску в верхній частині грудей;
• поколювання чи оніміння у пальцях рук або ніг;
• судоми м'язів;
• зниження гостроти зору;
• шум або гул у вухах;
• сухість у роті.

Деякі пацієнти також відчувають сильні головні болі, дискомфорт у животі, запаморочення, метеоризм і розлади стільця.

Перша допомога при синдромі гіпервентиляції легень

Першим кроком при гіпервентиляційному синдромі необхідно сповільнити частоту дихання. Для цього можна використовувати секундомір і дихати за схемою 7–11: 7 секунд вдих і 11 секунд видих. Спеціалісти не рекомендують використовувати паперові пакети для дихальних вправ, як це іноді показують у медичних драмах.

Друге, що слід зробити — викликати невідкладну допомогу або оперативно звернутися в медичний заклад. Деякі симптоми можуть нагадувати напади інфаркту міокарда, тому, особливо у літніх пацієнтів, важлива швидка діагностика.

Діагностика

Ключовими аспектами діагностики є збір анамнезу та оцінка скарг пацієнта. Досвідчений лікар виявить:

• наявність психоневрологічних розладів, зокрема фобій;
• хронічні захворювання легень в анамнезі;
• прийом пацієнтом медикаментів, які могли викликати гіпервентиляційний синдром.

На етапі збору анамнезу також проводиться загальний фізикальний огляд, під час якого лікар оцінює частоту та об'єм дихання, колір шкіри, рівень свідомості та інші клінічні ознаки.

Перед початком лікування спеціаліст призначає ряд обстежень, які можуть включати:

• електрокардіографію;
• пульсоксиметрію;
• аналіз крові на електроліти та кислотно-основний стан;
• різні методи дослідження внутрішніх органів (рентген, УЗД, ЕКГ, КТ або МРТ за показаннями).

Також проводиться оцінка неврологічного статусу та консультація з психологом/психотерапевтом і кардіологом.

Лікування гіпервентиляційного синдрому

Для лікування пацієнтів з ГВС розробляється індивідуальна терапевтична інструкція, що поєднує немедикаментозні та фармакологічні підходи. Важливу роль у лікуванні синдрому грає інформування пацієнта про механізми виникнення стану: важливо дати зрозуміти, що це не є психічним розладом або самостійною органічною проблемою, і що з ГВС можна успішно впоратися. Психологічна підтримка з боку близьких також має значення.

Способи лікування гіпервентиляційного синдрому визначаються профільним спеціалістом. Залежно від показань і причин стану в терапію можуть входити:

• психотерапевтичні методи;
• навчання правильному диханню;
• дихальні вправи та гімнастика;
• курси препаратів магнію та кальцію;
• фармацевтична корекція електролітного балансу;
• медикаменти для корекції психічного стану (антидепресанти, нейролептики та ін.).

Якщо у пацієнта є основне захворювання, що викликало ГВС, акцент у лікуванні робиться на усунення первинної патології та купірування її симптомів. У більшості випадків після обстеження пацієнта направляють до потрібних спеціалістів з урахуванням причини та симптомів стану.

Профілактика

Для зменшення ризику розвитку гіпервентиляційного синдрому спеціалісти рекомендують:

• вчитися управляти стресом і адаптуватися до нестандартних ситуацій;
• працювати з психологом або психотерапевтом над травмуючими подіями;
• не ігнорувати медичні призначення при психоневрологічних розладах;
• вчасно звертатися до спеціалістів для лікування захворювань серця і легень;
• не займатися самолікуванням професійними небулайзерами.

Також бажано уникати вживання препаратів, що збуджують нервову систему, і не застосовувати ліки, які можуть спровокувати ГВС без призначення лікаря.

Прогноз

Гіпервентиляційний синдром не становить загрози для життя пацієнта, однак він може значно погіршити якість життя і вплинути на психічне здоров'я хворого. При своєчасній і адекватній допомозі, а також подальшому професійному лікуванні, можливе повне контролювання нападів.

При відсутності належної терапії симптоматика ГВС буде посилюватися, що в результаті призведе до частих рецидивів.