Риніт вазомоторний - симптоми, лікування, причини

Загальний опис захворювання

Вазомоторний риніт є однією з найпоширеніших форм хронічних ринітів, складаючи близько 25% усіх випадків. Найчастіше хвороба вражає людей у віці 20-30 років. Основна суть цього недугу полягає в тому, що при потраплянні в носову порожнину різних неспецифічних дратівників, капіляри слизової оболонки починають розширюватися, що викликає застій крові, набряк і виділення значної кількості слизисто-водянистої рідини. У якості дратівників можуть виступати такі фактори, як тютюновий дим, автомобільні викиди, деревна пил, борошно та деякі медикаменти. У ряду пацієнтів стрес стає тригером, який провокує симптоми вазомоторного риніту.

Класифікація

По-перше, розрізняють первинний вазомоторний риніт (який виникає незалежно від інших захворювань) та вторинний (який є наслідком інших патологій).

За характером перебігу виділяють 2 форми вазомоторного риніту:

• персистуючий (симптоми проявляються частіше 4 разів на тиждень);
• інтермітуючий (ознаки захворювання з’являються до 4-х разів на тиждень).

Симптоматика цього захворювання може розвиватися під впливом різних факторів, виходячи з чого виділяють 8 основних форм:

• харчовий;
• медикаментозний;
• атрофічний;
• гормональний;
• виникаючий у людей похилого віку;
• еозинофільний неалергічний;
• стан після витоку спинномозкової рідини;
• ідіопатичний (з неясною причиною).

Фактори розвитку вазомоторного риніту

Вазомоторний риніт викликаний порушенням процесів гуморальної та нервової регуляції судинного тонусу, що виникає у відповідь на певні дратівники. До тригерів можуть відноситися:

• фармацевтичні препарати;
• гормональні зміни в організмі;
• похилой вік;
• промислові газові викиди;
• різноманітні продукти харчування;
• професійні дратівники (будівельні матеріали, клеї, побутова хімія, зерно тощо);
• деякі соматичні захворювання, зокрема, ревматологічного характеру та хвороби обміну речовин (наприклад, системний червоний вовчак, муковісцидоз, саркоїдоз тощо);
• психоемоційні стреси.

Клінічні прояви вазомоторного риніту

Основний і найбільш помітний симптом захворювання – ускладнене носове дихання. На відміну від традиційного риніту, закладеність носа виникає спонтанно і має приступоподібний характер, особливо вранці та в лежачому положенні, і може супроводжуватися рясними виділеннями з носа, сльозотечею, чханням. При вазомоторному риніті виділення зазвичай прозорі, але при приєднанні бактеріальної інфекції можуть ставати зеленуватими або жовтуватими.

Слизова оболонка носа набрякає у відповідь на зміну положення тіла, кліматичні умови або сильну фізичну навантаження. В деяких випадках ускладнення носового дихання відбувається без видимих причин, що ускладнює виявлення тригерів.

Додаткові симптоми вазомоторного риніту у дорослих можуть включати:

• свербіж, печіння та сухість у носі;
• зниження нюху;
• відчуття чужорідного тіла в горлі;
• головний біль;
• загальну слабкість;
• проблеми зі сном;
• втомлюваність;
• тимчасові порушення пам’яті.

Методи лікування

Лікування вазомоторного риніту у дорослих переважно є консервативним. Перш за все, пацієнту рекомендується уникати контакту з факторами, що викликають симптоми. Лікарська терапія підбирається індивідуально на основі симптоматики. Вона може включати:

• топічні кортикостероїди (які мають виражений протизапальний та протинабряковий ефект);
• антихолінергічні засоби;
• антигістамінні препарати, що застосовуються інтраназально (у вигляді спреїв або крапель) або системно (в таблетках, капсулах);
• судинозвужувальні засоби у ніс, що застосовуються короткочасно;
• при загостреннях, як астма – інгаляції кортикостероїдів.

Якщо за півроку або рік за допомогою консервативного лікування не вдається суттєво покращити стан пацієнта, може бути запропоновано хірургічне втручання. Воно не вирішить проблему первопричини, але полегшить симптоми, найпомітніші для пацієнта. Метод втручання варіюється і може включати:

• видалення частини нижньої носової раковини;
• розсування носових раковин;
• прижигання набрякових ділянок за допомогою електрокоагуляції;
• кріохірургічні процедури.

Вибір методу лікування здійснюється хірургом з урахуванням клінічної ситуації.

Профілактичні заходи

Вазомоторний риніт, одного разу з'явившись, може турбувати пацієнта протягом усього життя. Зниження ризику його виникнення можливе через мінімізацію впливу на організм і дихальну систему факторів, що провокують симптоми у конкретного пацієнта, а також через ведення здорового способу життя, від якого залежить функціонування імунної та нервової систем кожної людини.

Важливо, щоб пацієнт усвідомлював, що вазомоторний риніт не загрожує життю, прийняв його як частину свого життя і навчився з ним співіснувати. Рекомендується завжди мати при собі ефективні препарати для усунення раптово виниклих симптомів, що підвищить впевненість пацієнта в собі та зменшить ймовірність неприємних ситуацій, пов'язаних із захворюванням.

Реабілітаційний період

При правильній діагностиці та визначенні тригера, адекватне лікування може призвести до усунення симптомів вазомоторного риніту у більшості пацієнтів. Якщо цього не сталося, відновлення носового дихання можливе за допомогою хірургічного втручання. Після операції пацієнт перебуває в стаціонарі залежно від методу лікування від 2-3 до 5-7 днів, після чого його виписують з рекомендаціями не сморкатися і обмежити фізичну активність впродовж 2-3 тижнів, а також уникати відвідування бань, саун, соляріїв і плавання в басейні.