Гіпертрофічний риніт - симптоми, лікування, причини
Про захворювання
Риніти є одним із найпоширеніших патологій, які виявляються як у жінок, так і у чоловіків. Типовими симптомами ринітів різного походження, включаючи гіпертрофічний та вазомоторний, є ускладнене носове дихання, ринорея (виділення слизу з носових ходів), чхання в поєднанні з погіршенням нюху та частими головними болями. Нестача повноцінного носового дихання негативно позначається на функціонуванні різних систем організму (серцево-судинної, дихальної тощо), погіршуючи загальний стан та знижуючи якість життя, а також працездатність.
В останні часи спостерігається зростання випадків хронічного гіпертрофічного запалення слизової носової порожнини у дорослих. У структурі захворювань отоларингологічного профілю їх частка складає від 4 до 20%. Лікування даної патології, як правило, вимагає хірургічного втручання, оскільки консервативні методи не дають бажаного результату.
Види
Риніти бувають гострими і хронічними, причому гіпертрофічний розглядається як підвид хронічного процесу.
З точки зору анатомічної локалізації різняться односторонні та двосторонні форми ураження.
Симптоми
Симптоми гіпертрофічного риніту характеризуються постійними рецидивами. Основна скарга пацієнтів полягає в стійкому порушенні носового дихання різного ступеня важкості. На другому місці знаходяться скарги на слизові виділення з носа, які можуть бути як незначними, так і обільними. Кожен другий пацієнт відзначає зниження нюху, тоді як чхання турбує лише кожного десятого. Крім того, пацієнти можуть скаржитися на дискомфорт, першіння та больові відчуття в горлі, а також на покашлювання, особливо вранці.
Причини
Гіпертрофічний риніт може бути викликаний багатьма етіологічними факторами, основними з яких є анатомічні зміни в носовій порожнині (искривлення носової перегородки, наявність шипів і гребнів), а також запальні захворювання носа та навколоносових пазух, найчастіше інфекційної природи.
В останні десятиліття як інфекційну причину гіпертрофічного риніту виокремлюють внутрішньоклітинні бактерії, такі як Mycoplasma pneumonia (M. pneumonia). Мікоплазми – це грамнегативні бактерії, позбавлені клітинної стінки і є істинними метаболічними паразитами. Зараження може відбуватися через дихальні шляхи (повітряно-крапельним та повітряно-пильним шляхами), а також можливе контактне забруднення через побутові предмети або брудні руки.
Діагностика
Гіпертрофічний риніт в першу чергу є морфологічним діагнозом, оскільки термін "гіпертрофія" вказує на залучення кавернозної тканини у патологічний процес. Проте на основі анамнестичних даних і результатів риноскопії спеціаліст може з високою ймовірністю запідозрити гіпертрофічні зміни слизової. До основних ознак належать:
- ускладнення носового дихання, не пов’язані з гострим запаленням;
- незначні слизові виділення з носа;
- почервоніння слизової;
- утворення ділянок слизової з сосочками.
Для диференціації фіброзної та кавернозної форм виконується аніміція слизової, при цьому використовується судинозвужувальний розчин, який закапують у носові ходи. При фіброзній формі під зоною проекції зонда спостерігається розростання щільної сполучної тканини, тоді як при кавернозній формі є помітне зменшення об'єму носових раковин. Проте аніміція не дозволяє чітко розрізняти кавернозний гіпертрофічний риніт та вазомоторний риніт.
При передній риноскопії у пацієнтів з гіпертрофічним ураженням часто спостерігаються:
- істинне і хибне розростання слизової;
- блідість або синюшність слизової.
Різниця між істинною та хибною гіпертрофією полягає в тому, що при істинній формі після закапування судинозвужувальних засобів зменшення об'єму слизової не спостерігається.
Відповідно до клінічних рекомендацій, в діагностику пацієнтів з підозрою на гіпертрофічний риніт входять рентгенографія та комп'ютерна томографія (КТ), які можуть виявляти затемнення слизової оболонки. Проте в деяких випадках ці зміни можуть бути відсутніми, і рентгенівські знімки можуть виглядати нормальними.
Лікування гіпертрофічного риніту
Основою лікування цього захворювання зазвичай є хірургічні методи, які часто стають єдиною ефективною альтернативою.
Консервативне лікування
Консервативна терапія зосереджена на тимчасовій ліквідації симптомів. Проте, враховуючи постійне прогресування захворювання, для досягнення радикального одужання рекомендується хірургічне втручання.
Хірургічне лікування
Для терапії гіпертрофічного риніту розроблені різні хірургічні та півхірургічні методики, такі як конхотомія, кріо-вплив, ультразвукова дезінтеграція, внутрішньослизова діатермокоагуляція, лазерна деструкція, радіокоагуляція нижніх носових раковин та інші. Одним із найбільш частих методів є ультразвукова дезінтеграція, яка веде до зміни венозного наповнення та зменшення об'єму нижніх носових раковин за рахунок механічного впливу ультразвукових коливань. Це, у свою чергу, покращує носове дихання та допомагає усунути симптоми.
Профілактика
До основних заходів профілактики належать:
- відмова від куріння;
- помірність у споживанні алкогольних напоїв;
- своєчасне лікування запальних захворювань носа та носових пазух;
- уникнення впливу потенційно небезпечних алергенів, пилу та токсичних газів;
- відвідування курортів і санаторіїв на морському узбережжі.
Реабілітація
У післяопераційний період можливе збереження набряку слизової оболонки нижніх носових раковин протягом 4–5 днів. Для зниження ризику інфекційно-запальних ускладнень перед операцією призначаються антибіотики, активні проти Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis та Staphylococcus aureus. У післяопераційний період всім пацієнтам рекомендована ірригаційна терапія з використанням фізіологічного розчину.
Питання
Який лікар займається лікуванням гіпертрофічного риніту?
Діагностику та лікування гіпертрофічного риніту здійснює отоларинголог.
Які ризики пов'язані з гіпертрофічним ринітом?
Невідповідне або недостатнє лікування може призвести до постійної носової обструкції, що, у свою чергу, сприяє надмірному використанню судинозвужувальних засобів, погіршуючи ситуацію.
Чи можна пов'язати безсоння з гіпертрофічним ринітом?
Існує зв'язок між цими двома станами. Порушення повітряного потоку через носові проходи знижує надходження кисню в організм, що негативно впливає на функції головного мозку і може викликати безсоння.