Хронічний риніт - симптоми, лікування, причини

Інформація про захворювання

Хронічний риніт розвивається внаслідок взаємодії з інфекціями, алергенами або зміни тонусу судин, які знаходяться у підслизовому шарі носових раковин. Захворювання може торкатися людей усіх вікових категорій, незалежно від статі. Основний симптом захворювання – постійне утруднення носового дихання, аж до його повної блокування. Лікування підбирається індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням конкретних причин, типу та ступеня тяжкості захворювання.

Типи

В залежності від причин, що викликають запалення слизової оболонки носа, виокремлюють кілька типів хронічного риніту:

• інфекційний (викликаний мікроорганізмами – вірусами, бактеріями та іншими);
• алергічний (розвивається у відповідь на гіперчутливість слизової носа до речовин, що потрапляють ззовні);
• вазомоторний (неінфекційний, не алергічний риніт; обумовлений порушеннями в роботі нейровегетативної та ендокринної регуляції кровоносних судин у носовій слизовій).

Ця класифікація хронічного риніту допомагає організувати підходи до його лікування, які можуть варіюватися в залежності від природи захворювання.

Симптоматика

Основні симптоми хронічного риніту у дорослих і дітей включають:

• відчуття закладеності носа – дихання через ніс значно ускладнене, пацієнт змушений дихати частково або повністю через рот;
• виділення з носа можуть бути водянистими або, навпаки, мати в'язку консистенцію.

Постійна заблокованість носа може призвести до головних болів, іноді – до запаморочення та загального недомагання. У пацієнта можуть виникнути проблеми зі сном, підвищена дратівливість. Дихання ротом під час сну у дітей може викликати ряд ортодонтичних проблем, таких як неправильний прикус і форма зубного ряду.

Іноді хронічний риніт комбінується з іншими захворюваннями (наприклад, із сезонною алергією – полінозом, який зазвичай супроводжується кон’юнктивітом, що проявляється свербінням, палінням кон’юнктиви очей і сльозотечою).

Причини хронічного риніту

Хронічний нежить може виникати як результат гострого риніту, так і бути самостійним захворюванням з чіткою тенденцією до хронізації. Запалення слизової носа може спровокувати:

• вірусні, бактеріальні та грибкові інфекції, які викликають гострі або хронічні синусити, тонзиліти, фарингіти, аденоїдити;
• вдихання газів, токсичних парів, забрудненого повітря, проживання у несприятливих екологічних умовах;
• аномалії будови носових ходів;
• искривлення перегородки носа;
• контакт з алергенами (побутовими, харчовими, пилковими та іншими);
• часті контакти з ароматичними речовинами;
• розлади вегетативної нервової системи;
• гормональні порушення;
• вживання деяких системних ліків (наприклад, певних гіпотензивних засобів, нейролептиків, комбінованих оральних контрацептивів);
• зловживання деконгестантами (судинозвужувальними краплями і спреями);
• первинне споживання алкоголю.

Пересушування слизової оболонки носа, наприклад, через вдихання гарячого сухого повітря в опалювальному приміщенні, призводить до зниження місцевого імунітету. Слизова оболонка стає більш схильною до негативних впливів. При переохолодженні організму, хронічному стресі або перевтомленні також страждає системний імунітет, що збільшує ризик хронізації риніту.

Методи діагностики хронічного риніту

При тривалому нежиті пацієнту необхідно пройти обстеження у отоларинголога. Діагностика починається з опитування, під час якого лікар з'ясовує наявність скарг і тривалість симптомів. ЛОР ставить діагноз хронічного риніту, якщо у пацієнта тривалий час відсутня можливість вільно дихати носом і присутні виділення з носа. Далі спеціаліст проводить риноскопію (передню та задню), щоб оцінити стан слизових оболонок та наявність патологічного секрету і кірочок.

Наступні етапи обстеження спрямовані на виключення хронічних захворювань ЛОР-органів, які можуть проявлятися як риніт. Для цієї мети може знадобитися рентгенографія або комп'ютерна томографія придаткових синусів, а також ендоскопічне дослідження носоглотки. Лабораторні дослідження включають загальний і біохімічний аналізи крові (за показаннями). За необхідності можуть бути рекомендовані консультації аллерголога, пульмонолога, невролога.

Методи лікування

Основна мета лікування хронічного риніту у дорослих і дітей – відновлення носового дихання та поліпшення якості життя пацієнта. Лікування переважно консервативне (лікарські препарати, фізіотерапія, дихальна гімнастика). Якщо консервативні методи не приносять результатів, можливо, знадобиться хірургічне втручання.

Консервативне лікування

При хронічному інфекційному риніті лікування в першу чергу включає протизапальну терапію – антибактеріальні краплі для носа. Їх дію додатково посилюють в’яжучі засоби і, за показаннями, локально діючі судинозвужувальні препарати короткими курсами. Для очищення і вологістю слизових оболонок можна використовувати «носовий душ». Якщо консервативні методи неефективні, може проводитися криодеструкція.

Для купірування алергічного нежитю показані гормональні засоби місцевої дії, а також системні антигістамінні препарати. Важливе увагу приділяється виявленню алергену та запобіганню контактам з ним. У деяких випадках для позбавлення від захворювання може знадобитися зміна професійної діяльності, відмова від використання певних парфумерних засобів, контакт з домашніми тваринами та джерелами пилу.

При вазомоторній формі хронічного риніту лікування орієнтоване на усунення основного захворювання (наприклад, ендокринопатії, дисфункції вегетативної нервової системи). Можливо провести внутрішньонову блокаду з введенням місцевих глюкокортикоїдів. Часто медикаментозне лікування виявляється неефективним при даній формі захворювання.

При хронічному атрофічному риніті використовуються зволожуючі, пом'якшувальні та місцево дратівливі препарати, вітамінні засоби та біостимулятори. При озені (зловонному нежиті) призначаються системні і місцеві антибіотики та дезинфікуючі розчини.

Для лікування гіпертрофічного риніту застосовуються криодеструкція, припікання слизової. Якщо спостерігається значне розростання раковин, це може стати показанням для хірургічного втручання – конхотомії.

Хірургічне лікування

При вазомоторному хронічному риніті проводять вазотомію – розсічення судин, які відповідають за кровопостачання носових раковин, що допомагає зняти набряк і відновити носове дихання.

При гіпертрофічному риніті може використовуватися ультразвукова або мікрохвильова коагуляція нижніх носових раковин, лазерна деструкція. Якщо ці методи не виявилися ефективними, видалення тканинних змін проходить хірургічним шляхом (конхотомія).

Профілактика захворювання

Для зниження ризику розвитку хронічного риніту важливо:

• застосовувати заходи профілактики проти ГРВІ та інших інфекційних захворювань, а за необхідності – швидко звертатися за медичною допомогою для уточнення діагнозу та призначення лікування;
• при наявності схильності до алергії – уникати контактів з потенційними алергенами; скоротити кількість пилу у квартирі, регулярно проводити вологе прибирання;
• при наявності деформацій структури носа та можливості їх корекції – усувати ці відхилення хірургічним шляхом;
• підтримувати гігієну носової порожнини;
• дотримуватися режиму праці та відпочинку, уникати перевтомлення, вести активний спосіб життя та уникати стресу;
• не приймати лікарські препарати без лікарського призначення та повідомляти лікарю про будь-які виниклі побічні ефекти терапії.

Постопераційна реабілітація

Після хірургічного лікування пацієнт повинен залишатися під спостереженням у стаціонарі протягом доби. На цьому етапі можливість носового дихання виключена, оскільки в обох ніздрях знаходяться тампони. На наступний день пацієнта можуть виписати, за умови регулярного відвідування лікаря для перев'язок і моніторингу стану. Реабілітаційний період триває 2-3 тижні, протягом яких пацієнту рекомендовано дотримуватися домашнього режиму, обмежити фізичні навантаження, проходити медикаментозне лікування та виконувати регулярні зрошення носової порожнини рекомендованими отоларингологом розчинами.