Хронічний кашель - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Кожна людина час від часу кашляє, так організм очищається від різноманітних чужорідних частинок, таких як пил, бруд або дим. Але в деяких ситуаціях характерний кашель стає хронічним, коли неможливо позбутися збудників або виникають захворювання, які сприяють його виникненню.

Кашльовий рефлекс контролюється спеціальною областю кори головного мозку, але іноді кашель зберігається навіть без сигналу від рецепторів дихальних шляхів.

Види хронічного кашлю

Лікарі розрізняють кашель за його характеристиками, виділяючи продуктивний та непродуктивний. Продуктивний (вологий) кашель супроводжується виділенням мокротиння, що приносить тимчасове полегшення. Непродуктивний або сухий кашель, в свою чергу, приносить менше мокротиння і частіше не полегшує стан пацієнта.

Залежно від інших параметрів хронічний кашель може бути:

• рефлекторним або невротичним;
• епізодичним, частим або постійним;
• болісним або безболісним;
• краткочасним або приступоподібним;
• ранковим, вечірнім, денним або нічним;
• дзвінким, хрипким, гавкаючим, глухим і навіть беззвучним.

Хронічний кашель може бути різної інтенсивності: легкий або сильний, а нерегулярні щелчки дихання називаються покашлюванням.

Симптоми хронічного кашлю

Визначити перехід гострого кашлю в хронічний можна за наступними ознаками:

• тривалість більше 6–8 тижнів;
  
• часте загострення нападів, особливо вранці;
• посилення кашлю після фізичного навантаження або впливу зовнішніх подразників (дими, хімікати);
• болісні відчуття при кашлі;
• охриплість голосу;
• скудне виділення мокротиння з гнійним, жовто-зеленим відтінком;
• головокружіння та головні болі після кашльових нападів;
• підвищення артеріального тиску;
• задышка;
• хрусти і свисти під час дихання;
• відчуття стороннього предмета в горлі вранці.

Окрім кашлю можуть виникати й інші симптоми хронічних захворювань дихальних шляхів, включаючи закладеність носа, гнусавість голосу, першіння в горлі, а також загострення симптомів у весняно-осінній період при алергічних причинах.

Якщо причиною є рефлюксна хвороба, пацієнт може відчувати кислий присмак у роті після нападу кашлю, також можливе виражене печіння за грудиною.

Причини хронічного кашлю

Існує безліч причин, які сприяють виникненню хронічного кашлю у дорослих. Найбільш частими є:

• гострі респіраторні інфекції з ускладненнями;
• хронічна обструктивна хвороба легень;
• постназальний риніт;
• бронхіальна астма;
• паразитарні захворювання;
• рефлюксна хвороба;
• хронічні захворювання дихальних шляхів (риніт, фарингіт, ларингіт, трахеїт та ін.);
• попередня пневмонія;
• туберкульоз;
• емфізема легень;
• алергійні захворювання;
• доброякісні та злоякісні новоутворення;
• провали в роботі серцево-судинної системи.

Фактори ризику, які можуть сприяти розвитку хронічного кашлю, включають:

• активне і пасивне куріння, включаючи вейпи та спеціалізовані суміші;
• постійне перебування в замкнутому просторі з запиленим або хімічно забрудненим повітрям;
• постійне переохолодження;
• робота в токсичних умовах;
• проживання в несприятливих екосистемах;
• наявність в історії прецеденту алергійних, гострих інфекційних і серцево-судинних захворювань.

Постійне використання агресивних хімікатів, таких як миючі, дезінфікуючі та садові хімікати, також може сприяти розвитку хронічного кашлю.

Діагностика в центрі

«Хронічний кашель» — це симптом, а не самостійний діагноз, і відображає наявність якогось захворювання. Для діагностики спеціалісти спираються на скарги пацієнта, анамнез, фізичний огляд і результати лабораторних та інструментальних досліджень. У нашому центрі приймають досвідчені терапевти, пульмонологи, інфекціоністи, алергологи та інші спеціалісти, які мають необхідні знання та практичні навички.

Під час обстеження лікарі виконують:

• оцінюють стан шкіри;
• встановлюють рівень сатурації;
• застосовують аускультацію легень;
• вимірюють артеріальний тиск;
• проводять термометрію.

На основі інформації, отриманої від пацієнта, та даних первинного огляду, лікарі призначають необхідний спектр додаткових діагностичних процедур, таких як:

• рентгенографія легень;
• бронхоскопія;
• комп'ютерна томографія грудної клітки;
• ЕКГ;
• функціональні тести для оцінки дихання;
• гістологічне дослідження мокротиння;
• посів мокротиння на мікрофлору;
• загальний клінічний аналіз та біохімічне дослідження крові;
• алергологічні тести.

Важливим аспектом діагностики є збір інформації про звички пацієнта, його спосіб життя та роботу. Ці дані допоможуть лікарям з'ясувати причину хронічного кашлю та вибрати найбільш ефективну стратегію лікування.

Лікування хронічного кашлю в центрі

Конкретні лікувальні методики вибираються з урахуванням безлічі факторів, таких як вік пацієнта, загальний стан здоров'я, професійна діяльність і спосіб життя, час звернення за медичною допомогою та готовність до змін у звичках.

В більшості випадків проводене лікування є амбулаторним і може включати:

• немедикаментозні методи;
• лікарські засоби;
• фізіотерапевтичні процедури.

До немедикаментозних методів належать рекомендації по оптимізації режиму дня та створення комфортного клімату. Спеціалісти, спираючись на рекомендації Європейського респіраторного товариства, радять своїм пацієнтам:

• відмовитися від алкогольних напоїв і куріння;
• спати не менше 7–8 годин на добу, стежачи за режимом;
• дотримуватися принципів здорового харчування, включаючи більше овочів, фруктів і нежирних продуктів;
• займатися фізичною активністю, включаючи легкі пробіжки і плавання;
• пити не менше 2–3 літрів рідини на день;
• в приміщенні підтримувати температуру не вище +22 градусів;
• зволожувати повітря, щоб підтримувати рівень вологості не нижче 50%;
• регулярно зволожувати слизові оболонки носа.

Важливо уникати різких перепадів температури і контакту з подразниками, такими як тютюновий дим і хімікати.

Серед медикаментозних засобів при хронічному кашлі, обумовленому респіраторними захворюваннями, можуть використовуватися:

• відхаркувальні та муколітичні препарати;
• противірусні та антибіотики;
• протизапальні та протиалергійні ліки;
• антигістамінні та гормональні препарати;
• бронхорозширювальні засоби;
• типи розчинів для інгаляцій;
• протикашльові засоби (в застосуванні тільки за певними показаннями).

Підбір препаратів залежить від типу кашлю (продуктивний або непродуктивний) і причини захворювання. У випадку рефлюксу застосовується терапія антацидами, а при серцево-судинних захворюваннях — відповідна допомога кардіолога.

До фізіотерапевтичних методів належать:

• массаж грудної клітки;
• електрофорез;
• інгаляційна терапія;
• дихальні вправи.

У складних випадках, коли лікування не приносить результатів, пацієнт може бути направлений у спеціалізовані установи для стаціонарного лікування. Показання до госпіталізації можуть включати дихальну недостатність, кровохаркання, кашель на фоні різкої втрати ваги та важку бронхіальну астму.

Профілактика

Для зниження ризику хронифікації захворювань, що супроводжуються тривалим кашлем, лікарі рекомендують:

• відмовитися від куріння і його аналогів;
• проводити вакцинацію проти небезпечних інфекцій;
• не займатися самолікуванням;
• уділяти достатньо часу фізичній активності;
• частіше бувати на свіжому повітрі;
• уникати масового скупчення людей під час загострень інфекційних захворювань;
• періодично проходити профілактичні огляди;
• вести здоровий спосіб життя.

Також рекомендується слідкувати за вагою та звертати увагу на психічне здоров'я.

Реабілітація

Прогнози по лікуванню хронічного кашлю залежать від багатьох факторів, включаючи готовність пацієнта змінювати звички і відмовлятися від шкідливих звичок. Якщо лікування розпочато вчасно і пацієнт дотримується рекомендацій лікаря, цілком очевидно позитивний розвиток аж до повного усунення симптомів і причин патології.

Думка лікаря

Багато пацієнтів ігнорують постійне покашлювання і першіння в горлі, списуючи це на простуди. На жаль, така бездіяльність іноді призводить до ускладнень і переходу хвороби в хронічну стадію, що вимагає тривалого і подеколи витратного лікування, яке не завжди може гарантувати позитивний результат.