Фарингіт - симптоми, лікування, причини

Що таке фарингіт?

Фарингіт являє собою запальне захворювання, найчастіше інфекційного характеру, яке вражає слизову задньої стінки горла. У більшості випадків воно закінчується повним одужанням, однак в деяких ситуаціях може перейти в хронічну форму або викликати серйозні ускладнення. Щоб уникнути негативних наслідків, важливо дбати про здоров'я і при появі симптомів фарингіту звертатися за консультацією до отоларинголога для постановки діагнозу і отримання рекомендацій щодо лікування.

Загальний опис захворювання

Фарингіт рідко існує як самостійне захворювання, зазвичай він проявляється в поєднанні з іншими хворобами верхніх дихальних шляхів, такими як риніт, ларингіт і тонзиліт. Він зустрічається у людей усіх вікових груп, але згідно зі статистикою, гостра форма захворювання частіше спостерігається у дітей, тоді як хронічний фарингіт частіше діагностується у дорослих. Хронічний варіант фарингіту складає від 5 до 10% серед усіх захворювань ЛОР-органів.

Класифікація фарингіту

В залежності від характеру перебігу процесу розрізняють два типи фарингіту:

• гострий (розвивається раптово, проявляється яскравою симптоматикою і охоплює всі частини горла);
• хронічний (протікає з чергуванням ремісій і загострень, зазвичай локалізується в одній зоні горла).

Хронічний фарингіт, в свою чергу, ділиться на:

• катаральний;
• гіпертрофічний;
• атрофічний.

Симптоматика фарингіту

Симптоми фарингіту добре відомі більшості дорослих і дітей і залежать від виду запалення. Ознаки гострого фарингіту включають:

• першіння в горлі;
• біль у горлі (найбільш виражена при ковтанні, часто іррадіює в вуха);
• сухість горла;
• відчуття дискомфорту, наче щось застрягло в горлі;
• невелике підвищення температури (до 38°);
• сухий постійний кашель.

Загострення хронічного фарингіту проявляється тими ж симптомами, але вони менш виражені. Пацієнти часто скаржаться на сухий кашель з виділенням густого мокротиння, яке накопичується на задній стінці горла, створюючи відчуття грудки або чужорідного тіла. У період ремісії пацієнти можуть відмічати легкі покашлювання і невелике відчуття дискомфорту в горлі, але в ряді випадків вони можуть почуватися задовільно, не помічаючи ознак хвороби.

Причини виникнення фарингіту

Більшість випадків гострого фарингіту зумовлені інфекцією, причому вірусні інфекції становлять 70% з них. Основними збудниками є віруси, що викликають ГРВІ, такі як віруси грипу, парагрипу, аденовіруси і риновіруси. Бактеріальний фарингіт часто викликаний стрептококами. У рідкісних випадках захворювання викликане грибками.

Також гостре запалення може бути викликане:

• алергічною реакцією;
• травмами (наприклад, при попаданні чужорідного тіла);
• впливом агресивних хімічних речовин (кислотами, лугами) або гарячими рідинами.

Причинами хронічного фарингіту можуть бути:

• бактерії (часто умовно патогенні, які активуються при зниженні місцевого або загального імунітету);
• шлунковий вміст, що потрапляє в горло при захворюваннях ШКТ (рефлюкс-езофагіт або грижі діафрагми);
• хронічний риніт і синусит (призводять до відчуття закладеності носа і диханню ротом, що викликає сухість слизової і її запалення).

Ризик розвитку фарингіту зростає під впливом таких факторів:

• загальне переохолодження;
• активне і пасивне куріння;
• поширення інфекції від сусідніх захворювань (наприклад, від зубів або пазух);
• зниження імунітету через хвороби, втоми та хронічного стресу;
• недостаток вітамінів;
• захворювання інших систем органів (шлунково-кишкової, серцево-судинної тощо);
• робота в пилових приміщеннях або з летючими хімічними речовинами.

Хронічний атрофічний фарингіт часто зустрічається у літніх людей через вікові зміни слизової оболонки горла.

Методи діагностики фарингіту

Діагностувати і лікувати фарингіт у дорослих і дітей – завдання отоларингологів.

 

Спочатку лікар проводить бесіду з пацієнтом, з'ясовуючи його скарги, тривалість симптомів і їх динаміку, а також історію захворювання. Потім виконується фарингоскопія – огляд ротової порожнини і горла, в процесі якого лікар може помітити ознаки фарингіту: гіперемію (почервоніння) або блідість (при хронічному атрофічному процесі), набряк, наявність мокротиння слизового або гнійного характеру. Пальпація шиї допомагає виявити збільшені лімфатичні вузли.

Фарингоскопія може проводитися за допомогою спеціальних інструментів, таких як ларингоскоп, який дозволяє лікарю детально вивчити слизову оболонку і, при необхідності, провести біопсію.

Для уточнення діагнозу рекомендується пройти додаткові обстеження, такі як:

• клинічний аналіз крові (який дозволяє оцінити активність запального процесу і його характер);
• мазок з горла (для визначення збудника і його чутливості до антибіотиків).

Як тільки діагноз буде встановлено, лікар призначить найбільш ефективні методи лікування для пацієнта.

Тактика лікування фарингіту

Лікування фарингіту залежить від особливостей його перебігу. При ускладненому фарингіті пацієнту рекомендується:

• обільне тепле питво;
• розсмоктування пастилок і льодяників з антисептичними властивостями;
• інгаляції з фізрозчином для зволоження слизової;
• полоскання горла антисептичними розчинами;
• при сильному болю в горлі або високій температурі – нестероїдні протизапальні засоби;
• відмова від куріння;
• дієту з виключенням подразнюючих продуктів.

Якщо при мікробіологічному дослідженні буде виявлений збудник, отоларинголог призначить антибактеріальну терапію, яка може поєднуватися з антигістамінними препаратами та вітамінотерапією.

При гіпертрофічному фарингіті рекомендується провести кріотерапію або електрокоагуляцію для видалення надмірної тканинної маси.

Профілактика фарингіту

Специфічна профілактика фарингіту відсутня. Щоб зменшити ризик захворювання, слід:

• відмовитися від куріння;
• уникати переохолодження;
• харчуватися збалансовано;
• вести активний спосіб життя;
• підтримувати імунну захист;
• скорочувати контакт з пилом та агресивними хімічними речовинами;
• вчасно лікувати інфекції сусідніх органів.

Реабілітація після фарингіту

Гострий вірусний фарингіт при дотриманні всіх рекомендацій зазвичай закінчується повним одужанням протягом тижня. Якщо не вжити заходів, хвороба може перейти в хронічну стадію або призвести до серйозних ускладнень, таких як хронічна ревматична хвороба серця.

Після завершення медикаментозного лікування фарингіту пацієнт вважається здоровим і може повертатися до нормального способу життя. Після процедури прижигання гіпертрофованих ділянок слизової пацієнту слід протягом 2-3 тижнів уникати механічних пошкоджень (дотримуватись голосового спокою і харчуватися щадною їжею), строго дотримуючи рекомендацій лікаря щодо медикаментозної терапії до повного відновлення тканин.