Гострий гломерулонефрит - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Процес виникнення гломерулонефриту починається з формування імунних комплексів, які осідають на ниркових клубочках. Це провокує активацію системи комплементу, агрегацію тромбоцитів і безпосереднє ушкодження стінок капілярів, що утворюють основу клубочка.

Гострий гломерулонефрит може проявлятися як без явних симптомів (виявляється за результатами лабораторних досліджень), так і через помітні зміни в сечі, неприємні відчуття в попереку, набряки, підвищення артеріального тиску, загальну слабкість і швидку втомлюваність.

Лікування аутоімунного процесу в нирках здійснюється медикаментозно з дотриманням діетологічних рекомендацій. При своєчасному початку терапії прогноз захворювання сприятливий – можливе повне одужання. У випадках малосимптомного перебігу гломерулонефриту та запізнілої діагностики гостре запалення може перейти в хронічне, що призведе до поступового розвитку хронічної ниркової недостатності.

Види

Клінічна класифікація гострого гломерулонефриту пропонує виділити такі типи захворювання:

• малосимптомний – мінімальна клінічна симптоматика в поєднанні з лабораторними та інструментальними ознаками ураження ниркових клубочків;
• з сечовим синдромом – аномальні зміни виявляються в загальному аналізі сечі;
• з нефротичним синдромом, при якому відбувається значна втрата білка з сечею і проявляється виражений набряковий синдром;
• з гіпертонічним синдромом – на фоні порушення функції ниркових клубочків активується ренін-антегіотензинова система, що супроводжується підвищеним артеріальним тиском.

Причини

Одна з основних причин гострого гломерулонефриту пов'язана з бактеріальною інфекцією, викликаною гемолітичним стрептококом типу β. Це може проявлятися як стрептококовий фарингіт, ангіна або шкірне запалення. Зазвичай у людей з предрасположеністю аутоімунний процес в ниркових клубочках розвивається через 2,5-3 місяці після перенесених захворювань.

Передбачається, що ймовірність розвитку аутоімунної відповіді може бути пов'язана з певними генетичними факторами. Тому захворювання частіше виникає у людей з спадковою схильністю.

Окрім стрептококів, до причин гострого гломерулонефриту можуть відноситися стафілококи і пневмококи. Аутоімунний процес у нирках може бути спровокований септичним ендокардитом, запаленням легень, гострими вірусними інфекціями, паразитарними хворобами. Іноді причиною гломерулонефриту стає підвищена чутливість імунної системи до деяких лікарських засобів, вакцинаціям або органічним розчинникам.

Переохолодження організму може бути важливим тригером, що ініціює ланцюг патологічних реакцій.

Діагностика гострого гломерулонефриту

При наявності «ниркових» симптомів (набряки, підвищення тиску тощо) лікар рекомендує провести загальний аналіз сечі. При гломерулонефриті в сечі зазвичай спостерігається підвищений вміст білка, еритроцитів і циліндрів. Кількість лейкоцитів також може перевищувати норму, проте цей ознака не є специфічною для гломерулонефриту. Загальний аналіз крові також включений у стандартну програму діагностики. При гострому запаленні нирок може спостерігатися прискорення реакції осідання еритроцитів. В біохімічному аналізі крові можна відзначити знижений вміст загального білка і підвищене значення креатиніну.

Імунологічна діагностика дозволяє встановити аутоімунну природу ниркових проблем. Так, визначається підвищена концентрація анти-О-стрептолізину, стрептококового антигена і знижене вміст комплементу. У розширений діагностичний протокол для виключення інших захворювань сечовивідних шляхів можуть входити ультразвукове дослідження та екскреторна урографія.

Для гострого гломерулонефриту характерні такі ознаки:

• початок як мінімум через 2 тижні після перенесеної гострої інфекції або впливу іншого провокуючого фактора;
• вперше виявлені зміни в загальному аналізі сечі, типові для ураження ниркових клубочків;
• періодичні епізоди підвищення артеріального тиску;
• наявність набряків;
• відсутність ниркових захворювань в анамнезі;
• виявлені титри антистрептолізинових антитіл.

При тривалому перебігу гострого гломерулонефриту може виникнути необхідність проведення пункційної біопсії нирки. Результати морфологічного аналізу допомагають лікарю вчасно прийняти рішення про початок активної протизапальної терапії цитостатиками.

Лікування

Основним методом лікування гострого гломерулонефриту є консервативна терапія, яка ініціюється в стаціонарі і продовжується в амбулаторних умовах. До стабілізації гострого стану рекомендується дотримуватися лікувально-охоронного режиму з обмеженням фізичної активності.

Консервативне лікування

Антибіотики при гострому гломерулонефриті призначаються в тих випадках, коли встановлена зв'язок між захворюванням і бактеріальною інфекцією. Пріоритетними є пеніцилін або полусинтетичні пеніциліни.

Основна задача консервативної терапії – це імунносупресія (зниження патологічної активності імунної системи). В залежності від ступеня важкості захворювання нефролог може призначити кортикостероїди або цитостатичні препарати. У програму комплексного лікування також можуть входити антиагреганти та антикоагулянти, що сприяють запобіганню тромбоутворення в ниркових клубочках. Сечогінні засоби призначаються тільки за строгими показаннями (виражена затримка рідини, серцева недостатність або стабільне підвищення артеріального тиску), оскільки вони створюють додаткове навантаження на запалені нирки.

Консервативне лікування доповнюється симптоматичним, в залежності від характеру клінічних проявів:

• зниження підвищеного артеріального тиску – гіпотензивні препарати;
• лікування вираженої гемaturiї (втрата еритроцитів з сечею) – гемостатичні засоби;
• лікування гострої ниркової недостатності – гемодіаліз.

Хірургічне лікування

У випадку гострого гломерулонефриту хірургічні втручання не практикуються. Основний метод лікування полягає в медикаментозному контролі аутоімунного процесу в нирках.

Профілактика

Для зниження ризику розвитку гострого гломерулонефриту можна вжити такі заходи:

• своєчасне лікування бактеріальних або вірусних інфекцій, особливо захворювань ЛОР-органів;
• носіння відповідного до погоди одягу для запобігання переохолодження;
• контроль аналізів сечі після вакцинації (для пацієнтів з групи ризику по аутоімунним захворюванням).

Реабілітація

Після перенесеного гострого гломерулонефриту рекомендується:

• не займатися самолікуванням – лікар підбере препарати, які не матимуть негативного впливу на нирки;
• вживати достатню кількість рідини (при наявності набрякового синдрому обов'язкова консультація лікаря).