Риніт - симптоми, лікування, причини

Що це за захворювання?

Риніт являє собою запальний процес слизової оболонки носа, відомий в повсякденному житті як нежить. Він може проявлятися як окреме захворювання, але найчастіше супроводжує інші недуги верхніх дихальних шляхів. Багато хто вважає риніт безпечним захворюванням, однак ця думка вельми помилкова: тривала закладеність носа, що виникає при нежиті, може призвести до серйозних ускладнень, таких як синусити, для лікування яких іноді потрібне хірургічне втручання. Рання діагностика у отоларинголога та призначене ним лікування сприяють швидкому полегшенню симптомів риніту і запобіганню ускладнень.

Про захворювання

Риніт найчастіше спостерігається у дітей, особливо у віці до школи та в початковій школі – саме вони особливо схильні до нежитю, коли починають відвідувати дитячий садок або інші колективи. У дорослих риніт зустрічається рідше – від 2 до 4 разів на рік, зазвичай під час сезону ГРВІ або в період цвітіння рослин. Чоловіки та жінки страждають від цього захворювання з однаковою частотою.

Типи ринітів

Існують гострий та хронічний риніт в залежності від характеру перебігу.

Лікарі виділяють кілька видів риніту в залежності від причини запалення слизової носа:

• інфекційний (вірусний, бактеріальний, грибковий);
• алергічний (на основі алергічної реакції);
• гормональний (в результаті гормональних змін в організмі);
• лікарський (викликаний надмірним використанням судинозвужувальних засобів);
• професійний (у працівників в умовах з високим вмістом пилу, вовни тварин або хімічних речовин);
• сенільний (віковий);
• ідіопатичний (при відсутності видимої причини).

Також риніти класифікуються за особливостями ураженої слизової:

• катаральний (характеризується ураженням верхнього шару слизової та рясними серозними виділеннями);
• гіпертрофічний (з гіперрозвитком слизової);
• атрофічний (з витонченням слизової);
• вазомоторний (з порушеннями регуляції тонусу судин).

Також варто згадати особливу форму риніту – озену (смердючий атрофічний риніт), який може бути спадковим і викликаний бактерією клебсієлою, що призводить до атрофії слизової.

Симптоматика

Основний симптом риніту як у дорослих, так і у дітей – це виділення з носових ходів, які можуть бути серозними, слизовими, слизисто-гнійними або гнійними, іноді з домішкою крові. Ці виділення зазвичай супроводжуються:

• відчуттям закладеності носа (дихання ускладнено або повністю відсутнє);
• свербінням, печінням, дискомфортом у носовій порожнині;
• частими чиханнями;
• зниженням нюху.

Пацієнти часто повідомляють про мимовільне сльозотечення, яке пов’язане із запаленням кон’юнктиви (кон’юнктивітом). Також можуть спостерігатися головний біль, загальна слабкість і втома.

При хронічному риніті симптоми можуть включати:

• сильну сухість у носі та утворення корок, які ускладнюють дихання;
• погіршення нюху;
• порушення сну та пам’яті, викликані хронічною гіпоксією.

Алергічний риніт розвивається після контакту з алергеном (наприклад, пилком або хімікатами), а сезонний риніт – під час цвітіння рослин. Симптоми алергічного риніту включають закладеність носа, свербіння, часті чихання та рясні виділення рідкої слизу.

Причини виникнення риніту

Інфекційний риніт виникає при потраплянні вірусів (таких як риновіруси, віруси грипу, парагрипу та аденовіруси) або бактерій (стафілококів, стрептококів, пневмококів) на слизову носа.

Додатковими причинами риніту можуть стати:

• контакт з алергенами (пилок, хімікати тощо);
• певні медичні препарати (особливо місцеві судинозвужувальні краплі та спреї);
• гормональні зміни, наприклад, під час вагітності або в підлітковому віці;
• проблеми з тонусом судин у слизовій носа.

Ризик розвитку риніту збільшується при наявності наступних факторів:

• перехолодження;
• недостаток вітамінів і мінералів у харчуванні;
• важкі інфекційні захворювання або соматичні патології;
• умови роботи в запилених приміщеннях або в контакті з алергенами (наприклад, на виробництві борошна, тирси або хімікатів);
• наявність у житлі безлічі пилозбірників – таких як килими, м'які іграшки, книги, особливо без регулярного вологого прибирання.

Методи діагностики риніту

Щоб поставити діагноз риніту, отоларинголог проведе аналіз скарг пацієнта і виконає детальний огляд носової порожнини – риноскопію, використовуючи або традиційні дзеркала, або ендоскоп. Ендоскопія надає більш повну інформацію про стан носових структур, перегородки, задньої стінки глотки, придаткових пазух і слухових труб.

Для уточнення діагнозу та виключення залучення сусідніх органів можуть бути використані додаткові дослідження:

• рентгенографія придаткових пазух;
• комп'ютерна томографія;
• риноманометрія (вимірювання опору носового дихання за допомогою риноманометра).

Якщо отоларинголог не сумнівається в діагнозі, він призначить пацієнту найбільш ефективну терапевтичну схему.

Способи лікування риніту

Першим кроком у терапії риніту є відновлення носового дихання та усунення закладеності. Для цього застосовують протизапальні та судинозвужувальні препарати місцевої дії. Важливо використовувати такі ліки короткими курсами, щоб уникнути звикання та медикаментозного риніту.

В залежності від причини риніту та клінічної ситуації можуть бути призначені:

• антибіотики;
• противірусні засоби;
• нестероїдні протизапальні препарати;
• засоби, що діють місцево для розрідження мокроти;
• вітаміни;
• антигістамінні препарати;
• місцеві стероїди;
• методи фізіотерапії (УВЧ, фонофорез, лазеротерапія).

При гіпертрофії слизової носа та невисокій ефективності медикаментів можуть бути застосовані наступні методи лікування:

• хірургічне видалення гіпертрофованої слизової;
• гальваноакустична терапія;
• кріодеструкція;
• лазерна конхотомія;
• корекція викривленої носової перегородки.

Профілактика риніту

Для зниження ризику розвитку риніту та його ускладнень рекомендується:

• своєчасно лікувати ГРВІ, тонзиліти та інші захворювання верхніх дихальних шляхів, не залишаючи їх без уваги;
• регулярно проходити профілактичні огляди у стоматолога та слідкувати за станом ротової порожнини;
• харчуватися різноманітно та збалансовано;
• уникати втоми;
• намагатися мінімізувати стресові ситуації;
• підтримувати фізичну активність;
• відмовитися від куріння.

Реабілітація після риніту

Гострий вірусний риніт зазвичай проходить протягом 7-10 днів і не вимагає особливої реабілітації.

Хронічний риніт вимагає адекватного лікування, щоб знизити кількість загострень і підтримувати ремісію. Дотримання профілактичних заходів сприяє тривалому збереженню досягнутого поліпшення.

Після хірургічного лікування гіпертрофічного хронічного риніту пацієнту необхідно спостереження в стаціонарі, тривалість якого залежить від проведеної операції (від 1-2 до 4-5 днів). Після виписки пацієнту рекомендується уникати важких фізичних навантажень, не відвідувати лазні та сауни і не сильно сморкатися протягом 2-3 тижнів.