Інтерстиціальний нефрит - симптоми, лікування, причини

Про інтерстиціальний нефрит

Інтерстиціальний нефрит, як правило, є набутою патологією (наслiдковi форми зустрічаються вкрай рідко). До розвитку даного стану можуть призвести нефротоксичні медикаменти, певні інфекції, цукровий діабет, подагра та інші фактори.

У інтерстиціального нефриту відсутні специфічні симптоми. Важливо звернути увагу на наявність набряків, болю в поясничній області, часте або рідке сечовипускання. Для уточнення діагнозу рекомендується консультація у нефролога. Після встановлення діагнозу лікар призначить програму консервативної терапії. Узгоджений підхід дозволяє значно поліпшити роботу нирок у короткі терміни. Без лікування інтерстиціальний нефрит може призвести до ниркової недостатності.

Типи інтерстиціального нефриту

Інтерстиціальний нефрит може мати два клінічні варіанти:

1. Гострий – зазвичай виникає у відповідь на значний вплив несприятливого фактора (наприклад, важка інфекція або надмірне споживання нестероїдних протизапальних засобів).
2. Хронічний – при тривалому перебігу може бути викликаний повторювальним дією агресивних факторів (долговременный прийом нестероїдів, хронічні інфекції, автоімунні захворювання).

У більшості випадків інтерстиціальний нефрит є набутою патологією, однак існують також випадки спадкового характеру.

Приклади інтерстиціального нефриту

У дорослих інтерстиціальний нефрит може проявлятися наступними симптомами:

• Зменшення або збільшення об'єму сечі, включаючи часті нічні походи в туалет;
• Підвищення артеріального тиску;
• Тупі ниючі болі в нижній частині спини;
• Набряк обличчя, кінцівок;
• Зміни в аналізах сечі – збільшений рівень білка, підвищена кількість еритроцитів і лейкоцитів, включаючи еозинофіли.

Часто пацієнти стикаються не тільки з нирковими проявами, але і з екстраренальними ознаками інтерстиціального нефриту, такими як болі в суглобах і спині, шкірні висипання, загальне погіршення стану, підвищення температури. Підвищений вміст лейкоцитів у крові також може вказувати на захворювання.

Тим не менш, симптоми інтерстиціального нефриту не є специфічними і можуть спостерігатися і при інших недугах, тому для точної діагностики потрібно додаткове обстеження.

Фактори, що сприяють розвитку інтерстиціального нефриту

Інтерстиціальний нефрит може бути викликаний наступними факторами:

• Нефротоксичними лікарськими засобами;
• Важкі метали;
• Агресивними хімічними речовинами;
• Радіаційним впливом;
• Онкологічними захворюваннями;
• Метаболічними порушеннями (такими як цукровий діабет, порушення обміну сечової кислоти);
• Спадковими захворюваннями з генетичними мутаціями;
• Інфекційними хворобами;
• Автоімунними розладами (наприклад, при системному червоному вовчаку);
• Саркоїдозом.

Близько 50% випадків інтерстиціального нефриту є наслідком лікарської терапії. Тому вкрай небезпечно приймати медикаменти без призначення лікаря, враховуючи, що різні препарати, включаючи антибіотики і нестероїди, можуть негативно впливати на ниркову тканину.

Методи діагностики інтерстиціального нефриту

Діагностика інтерстиціального нефриту включає як лабораторні, так і інструментальні дослідження:

• Визначення рівнів креатиніну, сечовини та сечової кислоти;
• Обчислення швидкості гломерулярної фільтрації;
• Ліпідний спектр;
• Аналіз іонів;
• Оцінка вуглеводного обміну (глюкоза в крові, глікозильований гемоглобін);
• Загальний аналіз сечі;
• Аналіз за Нечипоренко;
• Добовий аналіз на протеїнурію з визначенням мікроальбуміну;
• Ультразвукове дослідження нирок і сечового міхура (для чоловіків додатково УЗД простати);
• Спіральна комп'ютерна томографія або магнітно-резонансна томографія.

В програму діагностики також входить обстеження на предмет фонової хвороби, що вплинула на стан нирок. При підозрі на спадковий інтерстиціальний нефрит проводиться генетичне консультування.

У складних клінічних ситуаціях для підтвердження або виключення діагнозу інтерстиціального нефриту може бути показана біопсія нирок з морфологічним аналізом отриманого матеріалу. Ознаки, що підтверджують діагноз, включають некроз та дистрофію ниркового епітелію, інфільтрацію строми лейкоцитами та склероз (розростання сполучної тканини).

Методи лікування інтерстиціального нефриту

В основі лікування інтерстиціального нефриту лежить консервативна терапія, метою якої є усунення причин та підтримка функції нирок. У деяких випадках може знадобитися хірургічне втручання для видалення локалізованого гнійного запалення, наприклад, абсцесу нирки.

Консервативна терапія

Основною метою консервативного лікування є невідкладне усунення впливу причинного фактора на нирки (ліки, інфекція, неконтрольоване захворювання). Паралельно нефролог підбирає медикаментозне лікування для поліпшення функції нирок і нормалізації стану при інтерстиціальному нефриті. У деяких пацієнтів в гострому періоді може знадобитися гемодіаліз.

Хірургічне лікування

Хірургічне втручання рекомендується при наявності абсцесу нирки або апостематозного пієлонефриту.

Профілактика інтерстиціального нефриту

Для зниження ризику розвитку інтерстиціального нефриту настійно рекомендується:

• Своєчасно лікувати інфекції сечових шляхів;
• Пацієнтам з груп ризику слід замінювати потенційно нефротоксичні препарати на більш безпечні альтернативи.

Реабілітація після інтерстиціального нефриту

Реабілітація спрямована на мінімізацію ризику повторного впливу несприятливих факторів на організм і нирки. Важливо приймати лише призначені лікарем препарати, забезпечувати достатнє споживання рідини, контролювати артеріальний тиск і регулярно проходити обстеження у нефролога.