Асцит - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Аскіт, який є одним з основних ознак, може проявлятися при різноманітних захворюваннях, включаючи гінекологічні, онкологічні, гастроентерологічні та інші. У даній ситуації спостерігається значне підвищення тиску всередині живота, що призводить до розширення купола діафрагми та впливу на органи грудної клітки, порушуючи при цьому кровообіг. Це призводить до ускладнень у роботі легень і серця, що негативно позначається на стані пацієнта, посилюючи дихальну й серцеву недостатність.

Види

Аскіт можна класифікувати за різними критеріями, включаючи обсяг вільної рідини, наявність інфікування та інші показники.

Стан може мати легку, помірну або виражену ступінь залежно від обсягу рідини в черевній порожнині. Три ступені аскіту можна виділити наступним чином:

• легка: відсутність клінічних ознак, підтвердження наявності рідини тільки на УЗД;
• помірна: незначне збільшення обсягу живота;
• тяжка: виражене здуття живота, напруження, ознаки серцевої та дихальної недостатності.

Аскіт також ділиться на два типи за характером течії:

• неоскладнений: відсутність ознак інфекції;
• у складнений: наявність симптомів інфікованого ексудату.

Залежно від реакції на терапію виділяються медикаментозно піддатливий аскіт і рефрактерний, коли медикаменти не дають належного ефекту або виникають часті рецидиви.

Симптоми

Аскіт може розвиватися як швидко, так і повільно, залежно від причини та основного захворювання. Основні ознаки аскіту включають:

• прибава в вазі;
• зміна форми живота, помітна, коли одяг стає тісним;
• відчуття розпирання та тяжкості в животі;
• підвищена метеоризм;
• постійна печія;
• неконтрольоване відрижка;
• болі та дискомфорт в області живота;
• періодична нудота.

З накопиченням рідини живіт стає все більше здутим і напруженим, можливий випинання пупка. У положенні лежачи живіт виглядає як би розтяжним, утворюючи боки (так званий симптом “вужачого живота”). У вертикальному положенні живіт обвисає.

При значній кількості рідини спостерігається задишка, набряки на руках та ногах, утруднене пересування і рухи. Можливі проблеми з сечовипусканням і дефекацією. З часом можуть виникнути пупкові та пахові грижі, геморой і варикозне розширення вен.

Через тиск на грудні органи і порушення кровообігу пацієнти можуть відчувати постійне запаморочення та труднощі з диханням, причому тривала розмова або сміх посилюють задишку.

При інфікуванні ексудату може спостерігатися підвищення температури, сильна слабкість та швидка втомлюваність.

Причини

Розвиток аскіту пов'язаний з станами, які ускладнюють відтік лімфи і порушують водно-сольовий обмін. До них відносяться:

• різні онкологічні хвороби: лейкоз, лімфома, рак печінки з метастазами, пухлини шлунка, підшлункової залози тощо;
• гострі та хронічні хвороби печінки (гепатит, цироз, алкогольна хвороба);
• перитоніт;
• хронічна серцева недостатність;
• хвороба Віппла;
• системний червоний вовчак.

У жінок аскіт може виникати через пухлини та кісти яєчників або запальні процеси в матці та appendageх.

До інших можливих причин відносяться:

• плеврит;
• ревматизм;
• саркоїдоз;
• хіміотерапія;
• тромбофлебіт;
• хронічний гломерулонефрит і пієлонефрит;
• хронічний панкреатит;
• хвороба Крона.

Фактори ризику, які підвищують ймовірність аскіту, це:

• ожиріння;
• цукровий діабет;
• куріння;
• споживання алкоголю;
• атеросклероз;
• підвищений холестерин;
• недостатня фізична активність.

Іноді аскіт може розвиватися на фоні тривалого голодування, строгих дієт, вегетаріанства та сироїдіння.

Діагностика

Першим етапом в обстеженні є фізикальний огляд, в ході якого лікар визначає наявність вільної рідини в животі, використовуючи пальпацію і перкусію передньої стінки, розділяючи аскіт від інших можливих причин збільшення живота (наприклад, пухлин, кіст, ожиріння).

У ряді інструментальних досліджень застосовуються:

• УЗД черевної порожнини і органів малого тазу;
• електрокардіограма;
• МРТ;
• сцинтиграфія печінки;
• мультирежимна КТ черевної порожнини;
• допплерографія судин.

При підозрі на інфекцію ексудату може бути проведена діагностична пункція.

Також можуть бути призначені стандартні клінічні та біохімічні аналізи крові, аналізи сечі, печінкові проби тощо.

У складних випадках доцільна діагностична лапароскопія.

Основна мета діагностики полягає в оцінці тяжкості аскіту та виявленні причин накопичення рідини в черевній порожнині.

Лікування

Терапія заснована на усуненні первинного захворювання, яке стало причиною аскіту. Лікування призначає профільний спеціаліст: ендокринолог, гастроентеролог, кардіолог та ін.

Для зменшення вільної рідини можуть використовуватися як медикаментозні, так і хірургічні методи. Медична терапія аскіту включає сечогінні препарати, протизапальні та антибактеріальні засоби для запобігання інфекцій, а також інфузії для відновлення водно-електролітного балансу.

Важливо скоригувати дієту та режим пиття: виключити продукти з високим вмістом солі і обмежити споживання рідини.

Якщо аскіт не піддається медикаментозному лікуванню, показане хірургічне втручання. Проводиться абдомінальний парацентез для видалення рідини через прокол, під час якого може бути виведено до 4 літрів ексудату. При великому обсязі застосовується установка катетера для поступової евакуації рідини.

Профілактика

Заходи щодо профілактики повинні бути націлені на запобігання захворювань, які призводять до аскіту. Необхідно стежити за здоров'ям, регулярно проходити диспансеризацію та контролювати наявні хронічні захворювання.

Також рекомендується уникати факторів ризику:

• правильне харчування, уникаючи голодування та строгих дієт;
• контроль ваги, запобігання ожирінню;
• забезпечення достатньої фізичної активності: піші прогулянки, велосипедні поїздки, заняття на тренажерах;
• відмова від куріння та алкоголю;
• не займатися самолікуванням, особливо народними методами.

Реабілітація

Прогноз і тривалість відновлення залежать від багатьох факторів: віку пацієнта, загального стану здоров'я, термінів виявлення аскіту, тяжкості основного захворювання і методів лікування. Найгірший прогноз спостерігається у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. При правильному лікуванні та догляді у хворих з іншими патологіями, зазвичай, прогноз більш сприятливий.

Під час реабілітації необхідно суворо дотримуватися рекомендацій лікаря, виключивши смажену, жирну їжу, алкоголь, тютюн, кофеїн і стимулятори. Рекомендується мінімізувати вживання солі, приправ, спецій, соусів і маринадів.

Пацієнти з хронічними захворюваннями повинні перебувати під диспансерним наглядом.