Поліпи в носі - симптоми, лікування, причини

Що таке поліпи носа?

Поліпи носа являють собою розростання слизової тканини в носових проходах та околоносових пазухах, що порушує нормальне функціонування цих органів. Захворювання найчастіше супроводжується риносинуситом через формування вогнищ хронічного локального запалення.

Типи поліпів носа

Сьогодні багато дослідників розглядають поліпи носа не як окреме захворювання, а як синдром, що супроводжує різні патологічні зміни в слизовій оболонці носових проходів та околоносових пазухах. У зв'язку з цим не існує єдиної класифікації, яка враховувала б всі нюанси проблеми.

Виходячи з гістологічної структури, виділяють такі види поліпів:

• набрякові, еозинофільні («алергічні»);
• фіброзно-запальні (нейтрофільні);
• залізисті;
• з атипією строми.

Враховуючи безліч факторів, що сприяють утворенню поліпів, Г.З. Піскунов запропонував класифікацію, засновану на етіології:

• поліпи, що виникають через порушення фізіологічного переміщення повітря через носові проходи та в придатні пазухи;
• патології, що розвиваються на фоні хронічного гнійного риніту або риносинуситу;
• грибковий поліпоз;
• поліпи, що формуються внаслідок порушення метаболізму арахідонової кислоти;
• поліпоз у поєднанні з муковісцидозом та/або синдромом Картайгена.

В залежності від кількості патологічних розростань поліпи можуть бути множинними (дифузними) або єдиничними. Лікування захворювання залежить від ступеня ураження носових проходів та пазух, а також первинних провокуючих факторів.

Симптоми поліпів носа

Поліпи створюють механічну перешкоду для вільного проходу повітря через носові проходи. Виникаючі завихрення в пазухах і носових порожнинах сприяють локальному запаленню, що порушує функції слизової оболонки.

Пацієнти з поліпозом носа в 90-95% випадків повідомляють про такі симптоми:

• проблеми з носовим диханням (ступінь утрудненості залежить від кількості та розташування поліпів, а також наявності супутньої мікрофлори);
• гнусавість голосу через утруднений рух повітря (пацієнт може говорити, ніби «в ніс»);
• слизові виділення з носа, що виникають на фоні порушеної функції бокаловидних клітин слизової оболонки (локальне запалення призводить до збільшення продукції секрету для очищення порожнини від мікробів та пилу);
• гипо- або аносмія – зниження або повна втрата нюху (це пов'язано із запаленням слизової в верхньому носовому проході, де розташовані нюхові рецептори);
• головний біль і загальна слабкість (викликані погіршенням дихання і зниженням кисню в крові, що може призвести до гіпоксії).

При інфікуванні поліпа бактеріями може спостерігатися підвищення температури тіла, зазвичай не більше 37-38°С. Таке стан небезпечне через близькість великих судин, що живлять головний мозок, оскільки існує ризик міграції бактерій до мозкових оболонок і тканин, що може призвести до серйозних ускладнень.

Діагностика поліпів носа

Діагностика поліпів починається на першій консультації у ЛОР-лікаря. Спеціаліст аналізує характерні скарги пацієнта та враховує наявність факторів ризику (алергія, бронхіальна астма і т.п.).

Після цього лікар проводить огляд і передню риноскопію, що дозволяє оцінити ступінь обструкції носових проходів і локалізацію патологічних утворень.

Для уточнення діагнозу можуть бути призначені такі методи дослідження:

• Ендоскопічна риноскопія. За допомогою маленької відеокамери лікар досліджує всі носові проходи для визначення кількості і місцезнаходження поліпів.
• Комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія черепа (КТ або МРТ, відповідно). Ці методи забезпечують якісне зображення околоносових пазух і допомагають виявити зміни в інших сусідніх тканинах.

Також пацієнтам призначаються основні лабораторні тести – загальний аналіз крові та сечі, біохімічні дослідження, а також аналіз на інфекційні захворювання (наприклад, ВІЛ, сифіліс, вірусні гепатити). Ці аналізи необхідні для загальної оцінки здоров'я пацієнта.

При підозрах на патології внутрішніх органів ЛОР-лікар направляє пацієнта до вузьких спеціалістів, таких як пульмонолог, кардіолог або невропатолог.

Методи лікування поліпів носа

Лікування поліпів може бути як консервативним, так і хірургічним. Це залежить від кількості гіпертрофованих ділянок, їх місцезнаходження, тяжкості захворювання та індивідуальних особливостей пацієнта.

Хірургічне лікування поліпів носа

Хірургічне втручання при поліпозі носа включає видалення патологічних розростань. Ця процедура може проводитися як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах з використанням ендоскопічних інструментів.

ЛОР-лікар під відеоконтролем вводить міні-інструменти в порожнину носа і видаляє патологічні тканини, при необхідності коригуючи аномалії, такі як викривлена перегородка або кісти.

Сучасні ендоскопічні пристрої мінімізують пошкодження здорової тканини. Після видалення поліпа лікар проводить коагуляцію кровоточливих судин, що знижує ризик виникнення кровотеч майже до нуля.

Профілактика поліпів носа

Специфічної профілактики поліпів немає. Всім здоровим людям слід уникати впливу факторів ризику, регулярно проходити профілактичні огляди та вчасно лікувати ЛОР-захворювання.

Після операції пацієнту рекомендується відвідувати лікаря кожні 3-4 місяці. При рецидивах захворювання необхідно всебічне обстеження.

Реабілітація

Реабілітація після хірургічного видалення поліпів включає виконання рекомендацій лікаря. ЛОР навчає пацієнта правилам гігієни носа після операції. У перші дні лікар контролює стан пацієнта та оцінює загоєння тканин.

Повне відновлення може зайняти від 1 до 2 місяців. В цей період необхідно уникати фізичних навантажень і травм носа, достатньо уваги приділяти відпочинку і повноцінному харчуванню.

При необхідності лікар може призначити профілактичний курс антибіотиків для запобігання зараженню післяопераційної рани.