Порок серця - симптоми, лікування, причини

Визначення

Вадa серця є відхиленням в анатомічній будові органу, яке в різній мірі впливає на його функціональність. Воно може бути як вродженим, так і набутим, що виникає внаслідок впливу різних факторів протягом життя пацієнта. В залежності від типу та стадії розвитку вад серця вони можуть вимагати динамічного спостереження, симптоматичного медикаментозного лікування або термінової хірургічної корекції. Розвиваючись, вади серця часто призводять до серйозної серцевої недостатності, тому пацієнти з цією патологією потребують регулярного медичного контролю.

Опис захворювання

У дорослих чоловіків і жінок вади серця в основному відносяться до категорії набутого типу, оскільки вроджені аномалії, як правило, з часом або самостійно виправляються, або коректуються хірургічним шляхом, або можуть бути причиною летального випадку.

Правильна анатомія серця забезпечує поділ артеріальної та венозної крові, адекватне кровопостачання тканин, а також надходження необхідного обсягу кисню та інших живильних речовин. При наявності вад ці процеси порушуються, в результаті чого збільшується навантаження на певні частини серця (залежно від типу патології) – виникає дисфункція, органи та тканини відчувають нестачу кисню, що негативно позначається на стані пацієнта та проявляється характерними симптомами.

Класифікація

Перш за все, виділяють вроджені дефекти (формувалися всередині утроби) та набуті (з'явилися під впливом зовнішніх факторів протягом життя пацієнта).

В залежності від гемодинамічних характеристик вроджені вади діляться на «білі» (змішення венозної та артеріальної крові не відбувається) і «сині» (венозна кров потрапляє в артеріальний русло та розповсюджується по організму, що призводить до кисневого голодування органів і тканин, що проявляється ціанозом - посинінням шкіри).

В залежності від характеристики дефекту можуть постраждати перегородки серця, кровоносні судини або клапани. Набуті вади, як правило, пов’язані саме з клапанами і можуть вражати мітральний, тристулковий клапани, клапани аорти та устья легеневої артерії. Вони діляться на два типи:

• стеноз (зуження) клапана, при якому недостатня кількість крові постачається в нижележачу частину серця під час його скорочення, а у верхній частині скупчується її надмірна кількість;
• недостатність, при якій у фазі розслаблення міокарда частина крові починає текти в зворотному напрямку через недостатньо змикаючіся клапанні сектори.

Якщо одночасно є ознаки і стенозу, і недостатності одного й того ж клапана, то вада позначається як комбінована, а при одночасному пошкодженні кількох клапанів – як поєднана.

Дефект, що не проявляє ознак порушення кровообігу, вважається компенсованим, а який характеризується недостатністю в певних ситуаціях (наприклад, при фізичному навантаженні) – субкомпенсованим; наявність постійних симптомів серцевої недостатності вказує на декомпенсовану ваду.

Існує класифікація вад серця, розроблена Нью-Йоркською асоціацією кардіохірургів, яка дозволяє оцінити ступінь змін у серці та необхідність оперативного втручання. Згідно з цією класифікацією виділяють 4 класи дефектів:

• 1 – вада має місце, але виражених змін у структурі серця немає, клінічні симптоми відсутні, операція та активна медикаментозна терапія не потрібні;
• 2 – є зміни в структурі серцевих тканин та клінічні прояви, однак вони виражені незначно і оборотні, рекомендується операція з 100% імовірністю успішного результату;
• 3 – виявляються незворотні зміни в анатомії серця, але клінічні прояви та супутні процеси в організмі оборотні; хірургічне втручання може покращити стан пацієнта, але рішення про доцільність операції приймається індивідуально;
• 4 – вада призвела до незворотних змін як в серці, так і в інших органах, виконання операції недопустимо і неефективно.

Ознаки

Вади серця у дорослих можуть проявлятися наступними симптомами:

• загальна слабкість та швидка втомлюваність;
• епізоди запаморочення та непритомності;
• часті та тривалі інфекційні захворювання;
• прискорене серцебиття, перебої в роботі серця, тяжкість та біль у грудній клітці;
• досадність, спочатку при фізичному навантаженні, пізніше в спокої, особливо в положенні лежачи;
• кашель;
• блідість шкіри;
• набряки, що починаються з області стоп, щиколоток, гомілок і поступово розширюються;
• тяжкість та тупий біль у правому верхньому квадранті живота;
• в стадії декомпенсації – збільшення живота через скупчення патологічної рідини (асцит);
• при тривалому існуванні патології – ознаки хронічної гіпоксії (потовщення кінцевих фаланг пальців за типом «барабанних паличок», деформація нігтів як «годинникові скляночки»).

Фактори ризику

Вроджені аномалії в структурі серця можуть виникати внаслідок генетичних мутацій або під впливом несприятливих факторів, що впливають на організм матері та, відповідно, на плід:

• інфекційні захворювання (кору, вітряну віспу та ін.);
• вплив радіації;
• вживання нікотину, алкоголю, наркотиків;
• певні лікарські засоби;
• промислові токсини та отрути.

Причини набутх вад серця можуть бути такими:

• інфекційні захворювання (наприклад, стрептококовий гострий тонзиліт, вірус грипу та ін.), які можуть викликати ураження ендокарда;
• аутоімунні процеси, такі як системний червоний вовчак та інші захворювання сполучної тканини;
• аневризма аорти;
• атеросклероз;
• ішемічна хвороба серця;
• гіпертонічна хвороба.

Методи діагностики

Діагностування ознак і лікування вад серця у дорослих здійснює лікар-кардіолог або кардіохірург.

Процес діагностики включає в себе:

• Уважний збір скарг.
• Вивчення анамнезу поточного захворювання та особливостей життя пацієнта.
• Об’єктивне обстеження, що включає вимірювання зросту, ваги, артеріального тиску, пульсу, оцінку стану шкіри, визначення ступеня набряклості тканин, вислухування серцевої діяльності, верифікацію шумів і перкусію для визначення розмірів серця.

Додаткові методи діагностики:

• електрокардіографія;
• добове моніторування ЕКГ методом Холтера;
• УЗД серця (ехокардіографія) з допплерографією;
• рентгенографія органів грудної клітки;
• в складних випадках – комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія;
• клінічний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові (глікемія, ревмопроби та інші параметри).

Способи лікування

Деяким пацієнтам з подібними захворюваннями може знадобитися лише спостереження. Однак іншим може бути показано медикаментозне симптоматичне лікування або хірургічна корекція пошкоджених структур серця.

Медикаментозна терапія зазвичай включає препарати наступних груп:

• антигіпертензивні засоби;
• діуретики;
• антиаритмічні препарати;
• серцеві глікозиди;
• кардіометаболіки та кардіопротектори;
• антикоагулянти та антиагреганти;
• антибіотики;
• при аутоімунній природі захворювання – глюкокортикоїди та цитостатики.

Хірургічне лікування залежить від типу та тяжкості вади:

• при стенозі – комісуротомія (розділення зрощених або рубцевих стулок клапана, розширення просвіту між відділами серця для покращення гемодинаміки);
• при недостатності – заміна або пластика існуючого клапана;
• при поєднаних дефектах – заміна пошкодженого клапана на штучний, іноді з комісуротомією;
• при комбінованих вадах – одночасне протезування клапанів.

Сучасні операції на серце зазвичай є малонвазивними та проводяться через катетер, введений по судинній системі, що підвищує переносимість операції, знижує ризик ускладнень та скорочує період відновлення.

Заходи профілактики

Зниження ризику розвитку набутих вад серця може бути досягнуто шляхом:

• вчасного лікування інфекційних захворювань для запобігання їх поширенню на серце та хронізації;
• адекватної терапії аутоімунних захворювань та порушень обміну речовин з метою досягнення їх стійкої ремісії;
• збалансованого харчування;
• мінімізації стресів;
• достатньої кількості сну;
• активного способу життя з щоденною фізичною активністю, як мінімум, у вигляді піших прогулянок;
• відмови від шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю та наркотиків).

Реабілітація після операції

Пацієнти, які перенесли операцію з корекції клапанного дефекту, потребують уважного динамічного спостереження у кардіолога або кардіохірурга для забезпечення контролю над функціонуванням власних або штучних клапанів, якістю серцевої діяльності та своєчасної корекції виникаючих порушень. Також призначається підтримуюча терапія, основною частиною якої є антикоагулянти, при необхідності – препарати інших груп.