Мутизм - симптоми, лікування, причини

Мутизм

Мутизм представляє собою патологічний стан в області неврології та психіатрії, який проявляється порушенням мовного спілкування при збереженні функціональних можливостей мовного апарату та здатності розуміти сказане. Цей стан може проявлятися у осіб різних статей та віків під впливом різних спонукальних факторів. Найбільш часто зустрічається вибіркова форма німоти у дітей. При перших ознаках мутизму важливо невідкладно звернутися до спеціаліста. Це допоможе уникнути переходу стану в стійку форму, своєчасно виявити захворювання, що викликають порушення мови, та провести ефективне лікування до появи серйозних наслідків.

Захворювання

Мутизм може бути симптомом не лише психічних розладів, а й ряду соматичних та неврологічних захворювань, що вимагають серйозного та тривалого лікування.

Види

Існує кілька видів мутизму, кожен з яких має унікальні прояви.

• Елективний (селективний, вибірковий). Цей вид є найбільш поширеним і часто зустрічається у дітей віком 3-9 років, пов'язаний з неврологічними порушеннями. Характеризується тим, що дитина спілкується лише з обмеженим колом людей, яких вона обирає сама. Якщо такий мутизм проявляється у дорослих, це може призвести до розвитку социофобії та інших психічних розладів.
• Акінетичний. В даному випадку спостерігається тимчасова німота, а також виражене зниження або відсутність рухової активності. Цей стан часто спостерігається при органічних ураженнях центральної нервової системи.
• Апалічний або «бодрствуюча кома». Розвивається в результаті інфекційних, вірусних, токсичних або травматичних уражень мозку і має більш серйозний прогноз в порівнянні з акінетичною формою.
• Психогенний. Проявляється на фоні психічної травми, специфічною характеристикою є повна німота при наявності вираженої рухової активності.
• Ендогенно-психотичний. Цей вид мутизму з'являється на фоні спадково переданих психологічних захворювань, таких як шизофренія, і часто стає одним з симптомів кататонії, супроводжується руховим уповільненням.

Психогенний мутизм має дві підкатегорії:

• логофобічний: виникнення німоти викликано страхом почути свій голос;
• істеричний: проявляється у людей з високою збудливою психікою після емоційного потрясіння або шоку, а також у осіб з дисоціативним розладом особистості, які прагнуть привернути до себе увагу.

Причини мутизму

До числа ймовірних причин тимчасової німоти, з якою стикається безліч людей, відносяться:

• стресова ситуація: такі події, як втрата близького, пожежа, ДТП або фізичне насильство можуть викликати відсутність мови;
• дуже серйозний страх: в ситуаціях жаху, передчуття смерті люди часто втрачають дар мови на короткий час;
• індивідуальні психічні особливості: німота може виникати у надмірно соромливих людей у ситуаціях, коли потрібно вимовити важливі слова близьким, виступити перед аудиторією або в інших умовах, що сприяють їхньому збентеженню.

Серед патологічних факторів, які призводять до порушень мови у дорослих і дітей, можна виділити наявність в анамнезі психопатологічних розладів, таких як затримка психічного розвитку, невроз, шизофренія та аутизм. Соціофобія також може бути причиною розладу, при якому людина боїться спілкування з незнайомими людьми та нових подій.

У дітей мутизм може бути пов'язаний з генетичною схильністю, зміною місця проживання або внутрішніми сімейними конфліктами (сварки батьків, фізичне покарання дитини тощо).

До основних причин розвитку мутизму у дорослих можна віднести:

• черепно-мозкова травма;
• тривала кома;
• обширні утворення та інфекційні процеси в зоні мови в головному мозку;
• перенесений інсульт;
• висока чутливість і мнительність (часто спостерігається у емоційно чутливих жінок).

Дітям з мутизмом часто ставлять хибний діагноз аутизму або розумової відсталості, що призводить до відсутності необхідного лікування та загострення стану.

Лікування

Для лікування мовних розладів використовуються медикаментозна терапія та психотерапевтичні підходи. Лікарські препарати застосовуються для зниження рівня тривожності, а також для усунення захворювань, що викликають мутизм. Сюди можуть входити ноотропи, спазмолітики, НПЗП, антибіотики тощо. При правильному призначенні медикаментів і дотриманні рекомендацій лікаря прогноз може бути сприятливим. Для отримання стійкого результату необхідно тривале взаємодія з психотерапевтом, невропатологом, логопедом та іншими спеціалістами, не менше півроку.

Також проводиться психотерапевтичне лікування, яке включає методи, спрямовані на стимулювання та підтримку мовної функції. Невролог може рекомендувати фізіотерапевтичні процедури, що сприяють поліпшенню роботи головного мозку.

В рамках логопедичної терапії заняття спрямовані на запобігання або корекцію порушень мовного апарату, пов'язаних з тривалою німотою. Додатково можуть бути запропоновані:

• масаж;
• дихальна гімнастика;
• арт-терапія та ін.

У разі виявлення уражень мовного відділу головного мозку може знадобитися хірургічне втручання та подальша реабілітація, спрямована на відновлення мовних функцій.

Ускладнення

Основним негативним наслідком мутизму є порушення соціальних зв'язків. Крім того, відсутність відповідного лікування може призвести до переходу стану в хронічну форму, що, у свою чергу, загрожує серйозними ускладненнями:

• порушення особистісного розвитку;
• складнощі в навчанні та професійній діяльності;
• неможливість налаштування соціальних контактів;
• розвиток фобій тощо.

Пацієнти також можуть зіткнутися з ускладненнями основного захворювання, симптомом якого є мутизм, включаючи параліч, порушення чутливості та серйозні розлади психіки.