Дуоденіт - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Дуоденіт є захворюванням, яке характеризується запальною реакцією в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки.

Види дуоденітів

За клінічною картиною виокремлюють два основних типи дуоденітів:

• гострий – з вираженим запаленням слизової, часто вражає й інші ділянки травного тракту;
• хронічний – протікає з чергуванням загострень і ремісій.

Гострий запальний процес може мати три морфологічні форми:

• катаральна – поверхневе запалення;
• ерозивно-виразкова – запалення з утворенням ушкоджень епітелію;
• флегмонозна – переходить в гнійне запалення, руйнуючи стінки органу.

Хронічний дуоденіт класифікується за локалізацією:

• дифузний – запалення охоплює всю слизову;
• проксимальний – вражає цибулину кишки (найпоширеніша форма);
• дистальний – включає ділянки за цибулиною;
• папілліт – запалення дванадцятипалої сосочкової області.

Окремо виокремлюють хронічні форми, де спостерігається метаплазія епітелію:

• пептичний;
• хелікобактерний;
• виразкові зміни.

В залежності від ендоскопічних даних виокремлюють наступні типи:

• еритематозний – з вираженим почервонінням слизової;
• геморагічний – з крововиливами на слизовій;
• атрофічний – стоншування слизової, що дозволяє бачити судини під нею;
• ерозивний – з поверхневими дефектами епітелію до 8 мм;
• вузловий – локалізоване збільшення фолікулів до 2-3 мм.

Симптоми дуоденітів

Симптоматика дуоденітів залежить від ступеня гостроти запального процесу.

Гострий дуоденіт може проявлятися наступними ознаками:

• болі в зоні підложечної області;
• нудота і блювота;
• підвищення температури тіла;
• біль у верхній частині живота при пальпації;
• загальна слабкість організму.

Хронічний дуоденіт може «маскуватися» під різні захворювання, такі як гастрит, виразкова хвороба, холецистит, панкреатит і неврози. Іноді спостерігається прихована або змішана форма захворювання.

Найбільш часто зустрічається виразково-подібний тип, для якого характерні:

• голодні болі в верхній частині живота;
• полегшення болю після їди;
• печія;
• відрижка з кислим смаком;
• запори.

Гастритоподібний варіант проявляється болями, які з'являються незабаром після прийому їжі, а також відчуттями важкості, нудоти, відрижки, здуття живота, хронічної діареї і втрати ваги.

При холецистоподібній формі біль локалізується в правій верхній частині живота, тоді як панкреатоподібна викликає болі в лівій стороні, іноді двосторонні. Больовий синдром посилюється після жирної і смаженої їжі, може виникати гіркота в роті, нудота і блювота з жовчю.

Нервово-вегетативний тип частіше спостерігається у жінок з нестабільним психоемоційним станом. У клінічній картині переважають скарги на загальну слабкість, підвищене потовиділення, часте серцебиття, задишку, тремтіння в пальцях і рідкий стул, які з'являються через 2-3 години після їжі.

Латентна форма частіше зустрічається у літніх людей і пов'язана з атрофією слизової, яку можна виявити під час ендоскопічного обстеження. Клінічні прояви в цій ситуації значно менш виражені і носять неспецифічний характер.

Причини дуоденітів

Гострий дуоденіт є рідкісним явищем (в 5-6% випадків), частіше діагностується хронічне запалення дванадцятипалої кишки.

Основні фактори, що сприяють розвитку гострого дуоденіту:

• харчові токсикоінфекції;
• вплив токсичних речовин;
• вживання гострої їжі;
• надмірне вживання алкоголю;
• попадання сторонніх тіл в дванадцятипалу кишку.

Хронічний дуоденіт може розвиватися під впливом наступних факторів:

• дослідницькі помилки – вживання гострої їжі, яка подразнює слизову і підвищує кислотність;
• зловживання алкоголем;
• куріння – компоненти тютюнового диму посилюють секрецію соляної кислоти і перешкоджають утворенню лужних сполук в дванадцятипалій кишці;
• супутні захворювання травної системи, які порушують баланс захисних і агресивних факторів – виразки, гастрит, холецистит, жовчнокам’яна хвороба, панкреатит;
• порушення проходу їжі через дванадцятипалу кишку через спайкову хворобу і компресію з боку судин.

Діагностика

Попередній діагноз встановлюється на основі клінічної картини, що включає симптоми болю і диспепсичного синдрому. Ці прояви можуть нагадувати виразкову хворобу, однак під час візуалізуючої діагностики не виявляється виражених дефектів в епітелії.

Діагностика включає як лабораторні, так і інструментальні дослідження:

• загальні аналізи крові, сечі і калу;
• біохімічні аналізи крові;
• зондирование дванадцятипалої кишки;
• фіброгастродуоденоскопія (за показаннями може виконуватися біопсія);
• тестування на наявність хелікобактер пілорі;
• рентгенологічне дослідження;
• ультразвукове сканування органів черевної порожнини.

Лікування дуоденітів

Лікування дуоденітів, як правило, проводиться за допомогою консервативних методів. Хірургічне втручання необхідне лише у випадках розвитку ускладнень.

Консервативне лікування

Основні напрямки консервативної терапії:

• корекція порушеної перистальтики кишечника;
• зниження кислотності шлункового вмістимого;
• корекція недостатності ферментів;
• лікування первинних захворювань травного тракту, які призвели до вторинного запалення слизової дванадцятипалої кишки;
• ердикація хелікобактер пілорі при його виявленні.

В період ремісії рекомендується дотримуватись дієти.

Хірургічне лікування

Згідно клінічних рекомендацій, хірургічне втручання може бути виправдане в наступних випадках:

• хронічна непрохідність дванадцятипалої кишки з вираженими проблемами травлення і втратою ваги;
• виражений рефлюкс з закидом вмісту дванадцятипалої кишки в шлунок;
• розвиток вторинного запалення підшлункової залози і інших сусідніх органів.

Профілактика дуоденітів

Профілактика дуоденітів включає в себе наступні заходи:

• дотримання дієти;
• обмеження споживання алкоголю;
• відмова від куріння;
• використання медикаментів, що захищають слизову при настанні на фоні лікування нестероїдними і стероїдними препаратами;
• вчасне лікування супутніх захворювань травного тракту, які можуть призвести до залучення дванадцятипалої кишки.

Реабілітація

У період загострення запального процесу доцільно застосування фізіотерапевтичних процедур, які надають зігріваючу дію і покращують мікроциркуляцію. Ці методи особливо ефективні при помірній ступені запалення.