Хронічний апендицит – це повільне запалення червоподібного відростка, яке може виникати як у дорослих, так і у дітей.
Види
Існує кілька класифікацій цього захворювання. Однією з найбільш практичних є наступна:
хронічний рецидивуючий процес;
залишкове запалення;
первинно-хронічний запальний стан.
Симптоми хронічного апендициту
Основним симптомом хронічного апендициту, який може вказати на цей діагноз до операції, є періодичний біль у правому нижньому квадранті живота. У деяких пацієнтів можуть спостерігатися нудота, порушення стулу (діарея або запор) і підвищення температури. Анамнез захворювання може тривати кілька років, протягом яких більшість пацієнтів проходили обстеження в медичних установах через підозру на гострий апендицит.
Причини
Хронічна форма запалення апендикса зустрічається досить рідко і становить близько 1-10% всіх випадків ураження. Зазвичай хронічний апендицит розвивається після перенесеного гострого запалення або може виникнути незалежно від попереднього гострого захворювання, у людей віком від 20 до 40 років. В групі ризику частіше опиняються жінки (у чоловіків хронічне запалення апендикса реєструється набагато рідше).
Діагностика хронічного апендициту
Діагностика хронічного апендициту може бути ускладнена. Зміни в загальному аналізі крові, як правило, відсутні, як і характерні для гострого апендициту симптоми перитоніту та міграція болю.
Рентгенологічне дослідження ілеоцекального переходу з контрастом може показати затримку евакуації контрасту, інородні тіла, калійні камені, неповне заповнення відростка контрастом і деформацію апендикса. Проте ці ознаки можуть виявлятися і у здорових людей і потребують комплексної оцінки.
В сучасній хірургії також широко використовується ультразвукове сканування для підтвердження діагнозу. На запалення вказує наявність рідини навколо апендикса, різниця в діаметрі відростка, відсутність перистальтики і наявність копролітів. Непрямі ознаки включають збільшення брижових лімфатичних вузлів в ілеальній області та нерухомість апендикса при тиску УЗ-датчиком.
Іноді інформативна комп'ютерна томографія (КТ), але її діагностична цінність може бути спірною.
При повторюваному болю в правому нижньому квадранті живота може бути рекомендована колоноскопія, яка допоможе виключити захворювання товстої кишки та візуалізувати запалення на усті червоподібного відростка. Також може виявлятися гній у просвіті сліпої кишки.
В деяких випадках необхідно проведення діагностичної лапароскопії, так як спайковий процес в правій ілеальній ямці з залученням апендикса часто є ознакою хронічного запалення.
Лікування хронічного апендициту
Основним методом лікування хронічного апендициту є хірургічне втручання.
Консервативне лікування
При підтвердженому діагнозі перед операцією проводиться медикаментозна підготовка.
Хірургічне лікування
Після діагностики хронічного апендициту показана апендектомія. У випадку гострого апендициту – екстрена апендектомія. В сучасній хірургії перевага часто надається лапароскопічному методу, який характеризується низьким рівнем травматичності, швидким відновленням пацієнта і хорошим косметичним результатом.
Профілактика
Регулярне спорожнення кишечника та збалансоване харчування допомагають запобігти запальним захворюванням травної системи. М'ясні страви повинні поєднуватися з овочами для зменшення ризику порушень моторики кишечника.
Реабілітація
В післяопераційний період важливо раннє активування пацієнтів. Протягом перших діб рекомендується голодування, після чого дієта поступово розширюється.
Питання
Який лікар лікує хронічний апендицит?
Установити діагноз може гастроентеролог або хірург, а операцію виконує хірург.
Чи може після видалення червоподібного відростка розвинутися апендицит?
В деяких ситуаціях довжина залишкової культі червоподібного відростка може перевищувати 20 мм. Це створює ризик її повторного запалення, яке може протікати як в гострій, так і в хронічній формі.
Скільки часу триває стаціонарне лікування при хронічному апендициті?
При відсутності ускладнень пацієнта можуть виписувати з стаціонару на 2-3-й день після операції.
LIKARI365
