Хронічний гастрит - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Хронічний гастрит частіше спостерігається у дорослих, тоді як у дітей це захворювання виникає лише у рідкісних випадках. Це найбільш поширене захворювання шлунка, яке становить від 80 до 85% усіх захворювань цього органа і фіксується у 15-30% населення.

Зміни в слизовій оболонці шлунка при хронічному гастриті порушують його моторну та секреторну функції, що призводить до різноманітної симптоматики.

Види

В залежності від причин виникнення виділяють три основні типи хронічного гастриту:

1. Асоційований з бактерією Хелікобактер пілорі (тип В). Тривале існування інфекції викликає послідовні зміни в тканинах слизової шлунка, включаючи запальну інфільтрацію, атрофію, дисплазію та злоякісну трансформацію. На початковій стадії захворювання може бути безсимптомним, проте з розвитком симптоми стають більш вираженими.
2. Аутоімунний (тип А). Причини цього аутоімунного процесу невідомі. Імунна система починає виробляти антитіла проти клітин шлунка, які відповідають за вироблення соляної кислоти і внутрішнього фактора Касла, необхідного для засвоєння заліза в кишечнику.
3. Лікарський (тип С). Деякі медикаменти (наприклад, НПЗП) можуть знижувати міцність слизової оболонки шлунка, яка захищає його стінки від агресивної дії шлункового соку, що призводить до хронічного запалення.

Існують також інші класифікації хронічного гастриту:

• за причинами виникнення – аутоімунний атрофічний, бактеріальний неатрофічний, комбінований;
• за розташуванням запального процесу – фундальний (в області дна шлунка), антральний (в антральному відділі), поширений (пангастрит);
• за морфологічними змінами – поверхневий, атрофічний з різною степенем атрофії, інтерстиціальний, з повною або неповною кишковою метаплазією;
• за активністю процесу – без ознак активності, з легкою, середньою або високою активністю (визначається при морфологічному аналізі біоптата);
• за ступенем вираженості запалення – мінімальне, незначне, помірне або виражене;
• за особливостями клінічної симптоматики – з переважанням болів, диспепсією або безсимптомним (латентним) перебігом;
• в залежності від функціональної активності – з нормальною/підвищеною або недостатньою секрецією;
• за ендоскопічною картиною – еритематозний поверхневий, з гострими або хронічними ерозіями, гіперпластичний, геморагічний та рефлюкс-гастрит.

Існують також специфічні форми гастриту:

• лімфоцитарний (при целіакії);
• радіаційний;
• гранулематозний (при хворобі Крона);
• еозинофільний хронічний (при харчовій алергії).

Симптоми

Хронічний гастрит протікає циклічно – з чергуванням періодів ремісії та загострень. У період ремісії пацієнт зазвичай не відчуває занепокоєння, або відчуває мінімальну симптоматику. Основні симптоми загострення можна розділити на три групи:

• біль;
• шлункова диспепсія;
• загальні ознаки.

Ноючий біль є основним симптомом хронічного гастриту, він локалізується в верхній частині живота (епігастрії) і виникає одразу або через 60-90 хвилин після їжі.

До симптомів диспепсії, пов’язаних із порушенням травлення, належать:

• печія при підвищеній кислотності;
• відрижка кислим або гірким;
• нудота та блювання;
• втрата апетиту;
• відчуття тяжкості в епігастрії після прийому їжі.

Загальний стан пацієнтів, як правило, зберігається на прийнятному рівні при легкому перебігу хвороби. Проте в разі виражених загострень вони можуть скаржитися на слабкість, втомлюваність, втрату ваги, непереносимість певної їжі та ознаки порушеного обміну вітамінів і мікроелементів. Якщо запальний процес охоплює інші органи травної системи (гепатобіліарну систему, підшлункову залозу, кишківник), це проявляється відповідними симптомами. Хронічний біль і диспепсія впливають на психоемоційний стан пацієнта, викликаючи у нього сльозливість, дратівливість, зниження настрою та порушення сну.

Причини

Причини хронічного гастриту підрозділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх факторів належать:

• інфекція шлунка бактерією Хелікобактер пілорі;
• інші інфекційні захворювання;
• промислове забруднення;
• вживання токсичних медикаментів;
• алкоголізм.

Внутрішні фактори, що сприяють розвитку гастриту:

• заброс жовчі з дванадцятипалої кишки в шлунок;
• тривале кисневе голодування;
• метаболічні розлади;
• аутоімунні процеси;
• дисфункція ендокринних залоз.

Ймовірність розвитку хронічного гастриту зростає при наявності факторів ризику, серед яких:

• нерегулярне або неякісне харчування, їжа на ходу, часте вживання фаст-фуду;
• куріння;
• спадкова схильність.

Діагностика

Для діагностики хронічного гастриту лікар може спиратися на:

• скарги пацієнта на дискомфорт, болі в епігастрії, пов’язані з прийомом їжі, нудоту, відрижку;
• дані анамнезу (неправильне харчування, зловживання алкоголем, безконтрольний прийом НПЗП);
• результати об’єктивного обстеження (блідість шкіри, болючість, дискомфорт при пальпації в області епігастрії, сухість у роті).

Встановити точний діагноз можливо тільки при проведенні ендоскопічного дослідження шлунка (фібрагастродуоденоскопія) та взятті біопсії з різних ділянок слизової оболонки для подальших морфологічних та гістологічних досліджень. Виявлені характерні зміни в слизовій оболонці шлунка дозволяють діагностувати тип, ступінь активності та інші важливі характеристики гастриту. Якщо змін не спостерігається, діагнозом буде функціональна диспепсія, і пацієнту буде запропоновано відповідне лікування.

Додаткові методи діагностики можуть включати:

• клінічний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• УЗД органів черевної порожнини.

Ці дослідження допоможуть покращити диференційну діагностику та виявити супутні захворювання ШКТ.

Лікування

Діагностика та лікування хронічного гастриту у дорослих – це відповідальність лікаря-терапевта або гастроентеролога.

Лікування загострень захворювання, як правило, проводиться амбулаторно і базується на консервативних методах, включаючи дотримання пацієнтом дієтичних рекомендацій та прийом медикаментів.

Основні принципи дієти:

• дробний прийом їжі – часто (5-6 разів на день) невеликими порціями (щоб уникнути перевантаження шлунка, не допустити його перерастягування);
• вживання м'якої, протертої та теплої їжі (не допускати механічно грубих, гарячих і холодних страв);
• рекомендовані способи приготування – тушкування, варіння, запікання, парова обробка (не слід вживати смажені, копчені та солоні страви);
• високий вміст рослинних жирів і нежирних білків тваринного походження, збалансованість за вітамінами і мікроелементами;
• виключення продуктів, що стимулюють виділення соляної кислоти (бульйони, приправи, газовані напої, міцна кава та чай);
• абсолютна відмова від алкоголю.

Медикаментозна терапія спрямована на зниження продукції соляної кислоти, захист слизової шлунка від її негативного впливу, полегшення болю, покращення травних процесів та усунення інфекції. Для цих цілей можуть бути призначені препарати наступних груп:

• інгібітори протонної помпи, Н2-гістаміноблокатори (зменшують кислотність);
• гастропротектори (формують захисну оболонку на слизовій, сприяючи її відновленню);
• антибіотики (усувають Хелікобактер пілорі);
• прокінетики (покращують моторику ШКТ, зменшують частоту забросу жовчі);
• спазмолітики (розслаблюють м'язи шлунка, зменшують біль);
• ферментні препарати (нормалізують процеси перетравлення їжі).

Схема лікування хронічного гастриту на стадії загострення та підтримуючої терапії в період ремісії розробляється лікарем з урахуванням індивідуальних особливостей кожного конкретного випадку.

Профілактика

Для зниження ризику розвитку хронічного гастриту рекомендується:

• дотримуватись принципів здорового харчування;
• відмовитися від шкідливих звичок (куріння, алкоголізм);
• своєчасно лікувати інші захворювання органів ШКТ.

Реабілітація

Пацієнти, які страждають на хронічний гастрит, повинні перебувати під спостереженням лікаря-терапевта або гастроентеролога, з рекомендованою спеціалістом періодичністю проходити контрольні обстеження, а також один-два рази на рік проходити гастроскопію та курси профілактичного лікування.