Атрофічний гастрит - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Атрофічний гастрит представляє собою тип хронічного гастриту, який характеризується витонченням слизової оболонки шлунка і зниженням кількості клітин, які продукують соляну кислоту та пепсин. Цей стан вважається передраковим, оскільки він збільшує ймовірність розвитку кишкової метаплазії, епітеліальної дисплазії та раку шлунка. Важливо звернутися до лікаря при перших ознаках атрофічного гастриту, призначити адекватне лікування та провести подальше диспансерне спостереження за пацієнтом, щоб зберегти його якість життя та запобігти можливим ускладненням.

Про захворювання

Точна поширеність атрофічного гастриту серед жінок і чоловіків залишається незрозумілою. Однак, ураховуючи його зв'язок з тривалим хелікобактерним гастритом та аутоімунним гастритом, можна припустити, що його поширеність становить близько 50%.

При даному захворюванні в стінках шлунка спостерігається постійний запальний процес. Клітини слизової не оновлюються, що призводить до їх витончення та порушення секреторної, моторної, інкреторної та евакуаційної функцій шлунка.

Види

В залежності від локалізації атрофічного гастриту виділяють три типи:

• антральний;
• поражаючий тіло шлунка;
• мультифокальний, або розповсюджений.

При класифікації атрофічного гастриту також важлива ступінь вираженості атрофії:

• Атрофія відсутня – в досліджуваному зразку зберігається нормальна структура клітин слизової, присутні основні залози та велика кількість основних і парієтальних клітин.
• Атрофія непідтверджена – має місце виражена запальна інфільтрація, основні залози зменшені, сполучна тканина не гіпертрофована.
• Атрофія підтверджена – спостерігається метапластична (кишкові залози замість залоз слизової шлунка) або неметапластична атрофія (наявність залоз шлунка, але в меншій кількості).

Також враховуються розташування атрофії, її ступінь (легка, середня, виражена) і поширеність кишкової метаплазії.

У розвитку атрофічного гастриту виділяють три стадії:

• поверхневий гастрит (ушкодження тільки поверхневому шару слизової, трохи менше норми виробляється соляної кислоти, клінічні прояви відсутні);
• вогнищева атрофія (в слизовій з'являються запальні ділянки, але секреція соляної кислоти залишається нормальною завдяки компенсаторним механізмам);
• дифузна атрофія (слизова витончена, секреція значно знижена, є ділянки кишкової метаплазії, при ендоскопії простежуються чергуючі області атрофії, метаплазії та незміненої слизової).

Симптоми

Пацієнти з атрофічним гастритом зазвичай скаржаться на розлади травлення, включаючи:

• почуття тяжкості і переповненість у шлунку;
• дискомфорт в епігастрії;
• зниження апетиту;
• нудоту;
• відрижку тухлим або повітрям;
• неприємний смак у роті;
• галитоз;
• надмірне слюноотділення.

Додаткові симптоми атрофічного гастриту можуть включати:

• здуття живота, особливо після молочних продуктів;
• нестабільний стул;
• стани анемії (слабкість, стомлюваність, блідість, серцебиття, задишка);
• тупий біль в області шлунка, що посилюється після їжі;
• інші прояви залежно від типу гіповітамінозу (А, D, C, РР, В12).

На фоні цього може розвиватися астено-невротичний синдром, що проявляється слабкістю, нестабільним настроєм, роздратованістю та коливаннями артеріального тиску. Аутоімунний гастрит може викликати В12-дефіцитну анемію, яка проявляється палінням у роті, болем у язиці, порушенням чутливості кінцівок, підвищеною стомлюваністю та зниженням настрою.

Причини

Атрофія слизової шлунка може розвиватися під впливом більш ніж десятка факторів, проте основною причиною атрофічного гастриту найчастіше є тривало протікаючий асоційований з інфекцією хелікобактером поверхневий хронічний гастрит, а також рідко зустрічається аутоімунний гастрит.

Фактори ризику розвитку цієї патології:

• незбалансоване харчування з надмірною кількістю гострих, смажених, пряних, копчених страв, кави та газованих напоїв;
• регулярне вживання алкоголю;
• неконтрольований прийом деяких медикаментів (НПЗП, антибіотиків, цитостатиків);
• попадання жовчі з дванадцятипалої кишки в шлунок;
• вік старше 50 років;
• психоемоційний стрес;
• генетична схильність;
• обмінні захворювання (тиреотоксикоз, цукровий діабет).

Діагностика

На основі скарг пацієнта та даних анамнезу лікар може запідозрити наявність хронічного запалення в шлунку. Однак наявність деяких об'єктивних ознак (збільшений, з відбитками зубів, обкладений білим нальотом «лакированний» язик, дискомфорт в епігастрії) може вказувати на атрофічні зміни. Остаточно встановити діагноз допоможе фібогастроскопія, яка відкриє лікареві стан слизової – колір, товщину, розмір складок і наявність ділянок кишкової метаплазії.

Під час гастроскопії лікар також візьме біопсію з різних ділянок шлунка для морфологічного та гістологічного дослідження. Це дозволить виявити мікроскопічні зміни, характерні для атрофічного гастриту, та визначити ступінь його вираженості.

Додаткові методи дослідження, що допомагають уточнити особливості функції травної системи:

• вимірювання рівнів пепсиногену і гастрину в крові як маркерів атрофії;
• аналіз наявності антитіл до внутрішнього фактора Кастла і антипарієтальних антитіл (для підтвердження аутоімунного гастриту);
• УЗД органів черевної порожнини;
• дослідження pH шлунка;
• діагностика хелікобактерної інфекції (уреазний тест).

Лікування

Лікування атрофічного гастриту повинно бути спрямоване на усунення причинних факторів та мінімізацію неприємних симптомів. Воно може бути консервативним і проводитися залежно від стану пацієнта як амбулаторно, так і в умовах стаціонару.

Найчастіше пацієнтам призначають препарати наступних груп:

• антибіотики (для усунення H. pylori);
• гормони (для зниження активності аутоімунного запалення);
• інгібітори протонної помпи та/або Н2-гістаміноблокатори (для зниження секреції соляної кислоти);
• гастропротектори (для захисту слизової та прискорення її загоєння);
• прокінетики (для покращення моторики верхніх відділів травного тракту);
• засоби, які поглинають газ (для боротьби з метеоризмом);
• натуральний шлунковий сік (при значному дефіциті секреції соляної кислоти);
• ферментні препарати (для нормалізації травлення);
• при анемії – засоби, що містять залізо і вітамін В12;
• препарати вітамінів і мікроелементів при встановленому дефіциті.

Раціон харчування при атрофічній слизовій повинен бути збалансованим, регулярним; варто уникати рафінованих цукрів, великої кількості солі, ненасичених жирів, грубої клітковини, алкоголю та консервантів.

Профілактика

Для зниження ризику розвитку атрофічного гастриту рекомендується:

• дотримуватись здорового харчування;
• уникати шкідливих звичок;
• проводити профілактичні заходи, своєчасно діагностувати та лікувати асоційований з хелікобактерною інфекцією хронічний гастрит та інші захворювання травного тракту.

Реабілітація

Пацієнти з атрофією слизової шлунка повинні знаходитися під постійним спостереженням терапевта або гастроентеролога, відвідувати контрольні огляди з заданою лікарем періодичністю, проходити гастроскопію з біопсією не рідше двох разів на рік і отримувати курси противорецидивної терапії.