Ерозивний гастрит - симптоми, лікування, причини

Інформація про захворювання

Ерозії шлунка є пошкодженнями слизової оболонки, які утворюються на ділянках некрозу, не досягаючи м'язового шару. Рівень захворюваності цією патологією в різних регіонах України коливається від 15 до 30%, хоча реальні цифри можуть бути вищими через часте безсимптомне перебіг, а як наслідок – гіподіагностики. Більш ніж половина пацієнтів, які довго приймали нестероїдні протизапальні препарати, страждають від ерозивного гастриту, і навіть після припинення їх прийому ризик розвитку цього стану залишається підвищеним.

Ерозивний гастрит зустрічається у чоловіків у три рази частіше, ніж у жінок, причому гостра форма характерна для молодих людей, а хронічна – для літніх. Третина випадків ерозій ускладнюється кровотечами, з яких три відсотки остаточно призводять до летального результату.

Класифікація

В залежності від особливостей ендоскопічної картини виділяють три типи ерозивного гастриту:

• геморагічний (поверхневі глибокі дефекти слизової з блідою облямівкою, покриті кров'яною кіркою);
• плоскі (не піднімуться над слизовою, з насиченими краями і покриті білуватим нальотом);
• гіперпластичні (мають незначну набряклість, виступають над слизовою оболонкою, зовні схожі на поліпи, локалізуються в місцях вигинів слизової).

Ерозії, які заживають у межах 2-7 днів, вважаються гострими, а ті, що заживають більше 30 днів – хронічними.

Прояви

Найчастіше ерозивний гастрит протікає без проявів – пацієнт не відчуває жодного дискомфорту і не підозрює про наявність захворювання. Рідкісні симптоми можуть включати:

• нудоту, блювоту з домішками крові, іноді схожу на «кавову гущу» (ознака серйозної кровотечі);
• чорний стілець;
• почуття дискомфорту, тяжкості і переповненості в області епігастрію, що посилюється під час або одразу після їжі;
• неприємний гіркий або кислий присмак у роті;
• відрижку повітрям або їжею;
• печію;
• урчання в животі та здуття;
• порушення стільця (запори або проноси).

Фактори ризику

Найбільш поширеними причинами ерозивного гастриту є:

• бактерія Helicobacter pylori;
• несанкціонований прийом певних лікарських засобів (наприклад, нестероїдні протизапальні засоби, що застосовуються для полегшення суглобового болю);
• зловживання алкоголем;
• куріння;
• гострі психологічні або фізичні стреси, такі як важкі травми або серйозні опіки.

Рідше захворювання може бути викликане радіацією, вірусними або бактеріальними інфекціями (стафілокок, стрептокок), хворобою Крона, травмами слизової шлунка під час хірургічних втручань, введення назогастрального зонда або проведення ендоскопії.

Методи діагностики

Діагностика включає в себе збір скарг, анамнез, оцінку стану пацієнта та додаткові методи дослідження – лабораторні та інструментальні.

По-перше, лікар уважно вислуховує скарги, уточнює час та умови їх появи, а також зв'язок з певними факторами. Він з'ясовує, чи були раніше подібні симптоми, епізоди блювоти, порушення ковтання, кровотечі з ШКТ, а також які інші захворювання, особливо в області травного тракту, є у пацієнта, які лікарства він приймає, а також наявність шкідливих звичок.

При фізичному обстеженні рекомендується звернути увагу на блідість і сухість шкіри пацієнта, здуття живота, чутливість або помірну болючість у зоні мечоподібного відростка.

Для уточнення діагнозу пацієнту може бути рекомендовано пройти додаткові дослідження:

• кліничний аналіз крові (може показати зниження рівня гемоглобіну і еритроцитів - ознаки анемії);
• аналіз калу на приховану кров;
• визначення наявності Helicobacter pylori (уреазний дихальний тест, уреазний тест під час гастроскопії);
• ФГДС – фіброгастродуоденоскопія (золотий стандарт діагностики; дозволяє лікарю розглянути слизову оболонку шлунка з збільшенням, оцінити її цілісність, виявити ерозії, визначити їх кількість, форму, глибину, а також виявити ознаки кровотечі або інших ускладнень; при відсутності протипоказань також може бути виконана біопсія – забір фрагментів слизової для подальшого гістологічного та морфологічного дослідження);
• якщо ФГДС недоступна – рентгенівське дослідження шлунка (може показати ерозії або виразки слизової);
• УЗД органів черевної порожнини (для оцінки супутніх захворювань та якісної диференційної діагностики).

Заходи профілактики

Щоб знизити ризик розвитку ерозивного гастриту, рекомендується:

• уникати шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю);
• дотримуватися принципів здорового харчування (регулярне і повноцінне харчування, мінімізація в раціоні смажених, жирних, гострих страв, міцної кави та газованих напоїв);
• уникати переутомлення і дотримуватися режиму роботи та відпочинку;
• підтримувати фізичну активність, щоденно здійснюючи пішохідні прогулянки;
• уникати стресів та розвивати стресостійкість;
• щоб знизити ризик інфікування Helicobacter pylori, використовувати окремі зубні щітки та посуд;
• при появі симптомів захворювань шлунка або інших органів ШКТ, терміново звертатися до лікаря та слідувати його рекомендаціям щодо лікування.

Після лікування

Пацієнтам, які пройшли лікування ерозивного гастриту, слід звернутися до терапевта або гастроентеролога для амбулаторного спостереження. Важно регулярно проходити контрольні огляди та обстеження, а при необхідності – курси профілактичного лікування. Через місяць після досягнення стабільної ремісії пацієнт може бути направлений на санаторно-курортне лікування.