Біліарний рефлюкс-гастрит - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Біліарний рефлюкс-гастрит є пошкодженням слизової оболонки шлунка, викликаним зворотним закиданням вмісту дванадцятипалої кишки, включаючи жовч і панкреатичні ферменти, до шлунка.

Види

В залежності від особливостей патологічного процесу, що відбувається в слизовій оболонці шлунка внаслідок рефлюксу жовчних кислот, виділяють основні форми захворювання:

• Поверхнева форма – агресивні жовчні кислоти змінюють pH шлунка в лужну сторону, що призводить до заміщення шлункового епітелію кишечниковим. Цей стан називається метаплазією і пов'язаний з підвищеним ризиком онкологічних захворювань.
• Ерозивна форма – біліарний вміст пошкоджує слизову, утворюючи дрібні дефекти, які можуть прогресувати і зачіпати підслизовий та м'язовий шари стінки шлунка.
• Атрофічна форма – вплив жовчних кислот призводить до зменшення товщини слизового шару. Епітелій стає більш вразливим до впливу агресивних речовин, що може викликати клітинні мутації. Атрофічна форма підвищує ризик раку шлунка.

Хвороба може протікати гостро і хронічно.

Симптоми біліарного рефлюкс-гастриту

Симптоматика біліарного рефлюкс-гастриту ділиться на три основні синдроми – больовий, диспептичний і астеновегетативний. Клінічні прояви значною мірою нагадують симптоми, що спостерігаються при біліарному стазисі, однак мають певні особливості. Зокрема, окрім болю в правому підребер'ї, дискомфорт може відчуватися і в підложечній області. У пацієнтів з біліарним рефлюксним гастритом і атрофією слизової частіше виражений диспептичний синдром, який проявляється діареєю, відрижкою повітрям і їжею. При обстеженні цих пацієнтів відзначається білувато-сірий наліт на язиці, рідше можна виявити «лакіруваний» язик з гладкими сосочками і тріщинами в куточках рота.

У жінок рефлюксний гастрит може бути пов'язаний з хірургічним втручанням на зменшення обсягу шлунка при лікуванні ожиріння. У таких випадках на початкових етапах симптоми можуть бути неспецифічними і не дозволяти встановити діагноз. Однак іноді проявляються специфічні ознаки, наприклад, блювання жовчю, особливо вночі. Наявність цього симптому потребує термінового звернення до хірурга. Також необхідно звернутися до лікаря при появі метеоризму, печії, нудоти або болів в епігастрії, оскільки ці симптоми можуть вказувати на біліарний рефлюксний гастрит.

Причини

Ризик виникнення біліарного рефлюксного гастриту може збільшувати ряд факторів:

• надмірне вживання алкоголю;
• надмірна вага з розвитком ожиріння;
• куріння;
• часті стреси і психоемоційні перевантаження;
• хронічні запальні процеси в дванадцятипалій кишці;
• пухлини в зоні гастродуоденального тракту;
• професійні фактори, пов'язані з частими фізичними навантаженнями (високий внутрішньочеревний тиск може відкривати сфинктер і призводити до закидання вмісту тонкої кишки в шлунок);
• гастроптоз – опущення шлунка;
• хірургічні втручання на шлунку, включаючи баріатричні операції по лікуванню ожиріння;
• видалення жовчного міхура;
• операції на жовчовивідних шляхах;
• дисфункція мотора жовчовивідних шляхів;
• хронічне запалення жовчного міхура;
• прийом деяких медикаментів, що розслабляють гладеньку мускулатуру (бета-блокатори, нітрати, антидепресанти);
• використання препаратів, що пригнічують захисні властивості слизової шлунка, включаючи нестероїдні протизапальні засоби.

Кожен із зазначених факторів або їх комбінація можуть викликати зворотний ток жовчі з дванадцятипалої кишки в шлунок. У відповідь слизова оболонка спочатку реагує запаленням, що згодом може призвести до атрофії. Біліарний вміст не лише пошкоджує епітеліальне вистилання, але й у майбутньому може стати причиною «спеціалізованої» кишкової метаплазії і дисплазії у стравоході.

Справжній біліарний рефлюксний гастрит не пов'язаний з інфекцією хелікобактер пілорі, основною причиною простого хронічного гастриту. Тим не менш, може розвинутися змішаний варіант, коли існуючий хелікобактерний гастрит при дуоденогастральному рефлюксі переходить у біліарний. Цей аспект лікарі враховують при індивідуальному лікуванні, оскільки може знадобитися додаткова ерадикація хелікобактерної інфекції.

Простий гастрит, пов'язаний з хелікобактером, має морфологічні відмінності від біліарного гастриту. Наприклад, при закиданні жовчі компенсаторна гіперплазія зачіпає лише поверхню епітелія. У випадку хелікобактер-асоційованого гастриту слизова оболонка реагує повсюдно, включаючи ямки (заглиблення слизового шару). Тому ризик утворення поліпів при хронічному не біліарному гастриті підвищується.

Діагностика

За клінічними рекомендаціями, першим етапом діагностики при підозрі на біліарний гастрит є ендоскопічне обстеження – ЕГДС (езофагогастродуоденоскопія). Лікар вводить тонкий ендоскоп через рот у стравохід і далі в шлунок. Ця процедура дозволяє побачити жовч у просвіті органів і виявити інші патологічні стани, такі як ерозії, езофагіт, пухлини, поліпи тощо.

Під час ендоскопічного дослідження у всіх пацієнтів з біліарним рефлюксним гастритом спостерігається набряк слизової оболонки різного ступеня з інфільтрацією і плямами почервоніння (від рожевого до багрового кольору), в деяких випадках виявляються ерозії. Найчастіше ерозії проявляються гостро і локалізуються в антральній частині шлунка і луковиці дванадцятипалої кишки. Зазвичай вони мають круглу форму, діаметром від 0,2 до 0,4 мм. Ознаки атрофії слизової також виявляються досить часто. ЕГДС може доповнюватися біопсією залежно від клінічної ситуації – забором зразка тканин для гістологічного аналізу.

Найбільш достовірним методом підтвердження біліарного рефлюксу вважається морфологічне дослідження стану слизового шару.

Лікування біліарного рефлюкс-гастриту

Лікування біліарного рефлюкс-гастриту здійснюється консервативними методами. Хірургічне втручання може знадобитися для видалення поліпів і інших утворень, пов'язаних із захворюванням.

Консервативне лікування

Терапія пацієнтів з біліарним гастритом повинна бути комплексною.

• Пацієнтам з гострими і хронічними ерозіями при нормальній або підвищеній кислотності призначається дієтичне харчування (стіл № 1А, потім стіл № 1 за Певзнером), яке включає часте і дробове харчування, з урахуванням фізичних і хімічних обмежень для слизової. Для хворих з атрофічними змінами, при різко зниженої кислотності, показано стіл № 2. Таке харчування допускає фізичне щадіння слизової при одночасному хімічному подразненні. Після загоєння ерозій і при супутньому хронічному панкреатиті рекомендується стіл № 5.
• Оскільки у більшості пацієнтів відзначено виражений дуоденогастральний рефлюкс, на 4-5 тижнів призначаються прокінетики і препарати з групи альгінатів. Для нейтралізації жовчних кислот рекомендується використання препаратів урсодезоксихолевої кислоти.
  
• При наявності больового синдрому призначаються спазмолітики, які добре допомагають при цій патології, а пацієнтам з хронічним панкреатитом і атрофією слизової також можуть бути корисні поліферментні препарати.
  
• При ерозивних змінах слизової показані інгібітори протонної помпи.
• У випадках поєднання біліарного гастриту з інфекцією H. pylori проводиться ерадикаційна терапія.

Хірургічне лікування

Хірургічне втручання може знадобитися для усунення факторів, які збільшують ризик закидання жовчі в шлунок.

Профілактика

Основні заходи профілактики включають:

• відмова від куріння;
• обмеження вживання алкоголю або його використання в безпечних дозах (до 30 г чистого спирту на день для чоловіків і до 15 г для жінок);
• збалансоване харчування;
• контроль маси тіла;
• зменшення частоти стресів;
• підтримка психологічного комфорту;
• регулярні фізичні вправи;
• звернення за медичною допомогою при первинних симптомах захворювання, оскільки рання діагностика і лікування можуть допомогти уникнути ускладнень і поліпшити прогноз.

Реабілітація

В післяопераційний період важливо дотримуватися режиму дієтичного харчування та підтримувати рекомендовану фізичну активність. За показаннями можуть проводитися фізіотерапевтичні процедури.