Перегин жовчного міхура - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Згин жовчного міхура – це структурна аномалія, при якій орган не має рівної подовжено-овальної форми.

Види згинів жовчного міхура

Існує кілька типів згинів жовчного міхура:

• вроджені;
• набуті.

Вроджені форми, як правило, фіксовані, тоді як набуті – підлягають змінам.

Симптоми згину жовчного міхура

Симптоматика згину жовчного міхура зазвичай відсутня. Однак при неправильному харчуванні (надмірне споживання жирної, смаженої та копченої їжі) можуть виникати болі і дискомфорт в правому підребер'ї. Больові відчуття мають помірну інтенсивність і носять тупий, ниючий характер, оскільки часто спостерігається гіпотонія жовчного міхура. Рідше зустрічаються спастичні болі в правому підребер'ї, що може свідчити про гіперкінетичний тип функціональних порушень. Набуті форми згину можуть проявлятися більш різноманітною симптоматикою: пацієнт може скаржитися на болі, нудоту, блювання, здуття живота, запори або діарею, а також інші симптоми диспепсії.

Причини

Причини згину жовчного міхура у чоловіків та жінок пов'язані з особливостями ембріонального розвитку. Аномалія виникає, коли ріст жовчного міхура випереджає ріст печінки, що формує його середовище існування.

Набуті деформації, як правило, виникають на фоні перенесеного холециститу. Контур міхура може набувати найнеочікуваніших форм внаслідок спайкових процесів.

Діагностика

Згин жовчного міхура можна виявити за допомогою ультразвукового дослідження, при якому визначається подвійний анаехогенний контур. В нормі ультразвукове зображення жовчного міхура представляє собою подовжено-овальну структуру з чіткими, рівними стінками. При наявності згинів отримати таке зображення не вдається. Ультразвук також допомагає розрізняти вроджені та набуті форми; для цього пацієнту можуть бути призначені жовчогінні препарати з повторним дослідженням. У випадку вродженого згину деформація залишається незмінною, а при набутому – форма може змінюватися.

Остаточний діагноз встановлюється на основі рентгенографії, при цьому основними ознаками є:

• зміна подовжньої осі жовчного міхура;
• одиночні або множинні випинання контуру;
• незвичайна форма (наприклад, форма «фригійського ковпака», листа клена, «поштового ріжка» тощо);
• можливе прикріплення до тонкого або товстого кишківника через спайки.

Лікування згину жовчного міхура

Лікування згину жовчного міхура доцільно лише в тих випадках, коли є клінічні прояви аномалії.

Консервативне лікування

Основними напрямами консервативної терапії симптомних форм є:

• жовчогінна терапія – призначаються препарати, що сприяють утворенню та відтоку жовчі;
• ферментна терапія – рекомендована замісна терапія панкреатичними ферментами при їх недостатності;
• спазмолітична терапія – застосовується при гіпермоторній дискінезії жовчних шляхів.

Хірургічне лікування

Хірургічні втручання з цього приводу не проводяться.

Профілактика згину жовчного міхура

Профілактика згину жовчного міхура включає своєчасне лікування запальних захворювань органів травлення. Ймовірність виникнення вроджених аномалій також можна знизити за допомогою правильної передгравідарної підготовки.

Реабілітація

Після завершення основного курсу лікування рекомендується дотримуватися дієти. У раціоні слід зменшити кількість жирів та збільшити споживання рослинної клітковини. Важливо також дотримуватися регулярності харчування, приймаючи їжу через рівні проміжки часу.