Поліпи жовчного міхура - симптоми, лікування, причини

Що таке поліпи жовчного міхура?

Поліпи жовчного міхура є пухлиноподібними утвореннями, що формуються з слизової оболонки цього органу. Найчастіше вони мають доброякісний характер, однак деякі їхні види можуть переходити в злоякісну форму, зокрема, в рак жовчного міхура. Тому пацієнтам з установленим діагнозом поліпів необхідно регулярне спостереження або хірургічне видалення жовчного міхура разом із новоутвореннями. Такий підхід дозволяє уникнути можливих ускладнень і зберегти життя пацієнту.

Загальні відомості про захворювання

Поліпи жовчного міхура зустрічаються у 4.3-6.9% населення, при цьому у чоловіків їх діагностують дещо частіше, ніж у жінок. Основна група хворих складається з пацієнтів старше 35-40 років, діти страждають від цієї патології вкрай рідко.

В останні десятиліття спостерігається зростання випадків діагностики поліпів жовчного міхура, що може бути пов'язано з удосконаленням діагностичних технологій і їх доступністю для широкої аудиторії.

Типи поліпів

За кількістю поліпи можуть бути одиничними або множинними, а за локалізацією – розташовуватися на дні, тілі або шийці органу.

Згідно з гістологічною будовою поліпи жовчного міхура класифікуються на:

• холестеринові псевдополіпи (формуються з відкладень холестерину під слизовою оболонкою органа і зустрічаються більш ніж у 80% випадків);
• запальні псевдополіпи (розростання епітелію, що відбуваються внаслідок гіперплазії, які зменшуються під час протизапальної терапії);
• істинні поліпи (утворюються залозистим епітелієм (аденоми) або папілярними розростаннями (папіломи); вимагають динамічного спостереження або видалення залежно від розміру).

З точки зору ймовірності злоякісності виділяють чотири групи поліпів:

• поліпозний холестероз (мінімальна ймовірність злоякісного переродження; такі утворення можуть відриватися і вести себе як камені, викликаючи біль і закупорку жовчовивідних шляхів);
• гіперпластичний поліп (доброякісне утворення, зазвичай не викликає симптомів, може звужувати шлях жовчі при локалізації в шийці);
• аденоматозний поліп (має ризик злоякісності від 4 до 6%; може проявлятися як біль у правому підребер'ї і вимагає активного спостереження);
• рак у вигляді поліпа (злоякісне утворення, яке може довгий час не викликати симптомів, вимагає хірургічного втручання).

Клінічні прояви

У більшості випадків захворювання поліпи жовчного міхура не завдають дискомфорту, і пацієнт може не підозрювати про свою хворобу. Іноді єдиним симптомом виникає тупий біль у правому підребер'ї, незалежно від прийому їжі. Вона може посилюватися після неправильного харчування або фізичних навантажень, а при локалізації в області шийки – мати приступоподібний характер, нагадуючи жовчну коліку.

Інші можливі ознаки тривкого поліпа включають:

• гірку відрижку;
• гіркоту в роті вранці;
• нудоту;
• блювоту з жовчю;
• втрату апетиту;
• загальну слабкість і швидку стомлюваність;
• підвищення температури тіла.

Закупорюючи загальний жовчний проток, поліп може викликати механічну жовтяницю – шкірні покриви та слизові стають жовтими, сеча темніє, а кал знебарвлюється.

Фактори появи

Поліпи в жовчному міхурі формуються під впливом різних факторів на його слизову оболонку, серед яких:

• спадкова схильність (мутації генів, викликані несприятливими факторами в утробі);
• хронічні запальні процеси, жовчні камені;
• згинання шийки міхура, що порушує нормальний відтік жовчі;
• дискінезія жовчовивідних шляхів;
• гельмінтози;
• нераціональне харчування, часте вживання жирної їжі та продуктів з холестерином (наприклад, яєць, вершкового масла, жирних молочних продуктів, червоного м'яса).

Методи діагностики

На підставі скарг пацієнта, анамнезу та візуального огляду запідозрити наявність поліпів жовчного міхура вкрай складно, оскільки це захворювання не має характерних, виключно йому притаманних симптомів. При тривалих скаргах з боку жовчовивідних шляхів рекомендується пройти обстеження для виявлення розростань на слизовій міхура.

Найпростіший і доступний, але ефективний спосіб – ультразвукове дослідження (УЗД) жовчного міхура. УЗД може показати наявність витягнутого або округлого утворення, розташованого на стінках органу з чіткими контурами, а також ознаки запалення у вигляді потовщення та набряклості стінок. Поліпи довжиною менше 5 мм можуть бути не видимі під час цього дослідження.

Додаткові діагностичні методи включають:

• ретроградну холангіопанкреатографію (поліпи в контрастованому жовчному міхурі будуть видні як округлі або витягнуті дефекти);
• доденальне зондування (для оцінки функції міхура та аналізу жовчі);
• аналіз жовчі (для виявлення запальних процесів, вивчення мікроорганізмів і їх чутливості до антибіотиків);
• гістологічне дослідження (видалений поліп направляють на аналіз, щоб виключити злоякісні зміни);
• комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія (для складних діагностичних випадків, дозволяючи більш точно описати новоутворення).

У загальному аналізі крові можуть бути ознаки запальних процесів, а в біохімічному – підвищення рівня білірубіну, АсАТ і АлАТ, що вказує на дисфункцію печінки та жовчного міхура.

Методи лікування

Деякі типи поліпів жовчного міхура не потребують лікування, а вимагають лише регулярного спостереження. Це стосується, як правило, одиничних утворень менше 10 мм.

При холестеринових поліпах, які не перевищують 5 штук і 10 мм у розмірі, можливе використання консервативних методів. Пацієнтам можуть бути призначені:

• спеціальна дієта (дробове харчування з 50-55% вуглеводів, 30% жирів та 15-20% білків, з мінімальним вмістом продуктів з високим вмістом тваринних жирів і холестерину);
• препарати урсодезоксихолевої кислоти (сприяють розчиненню поліпів);
• спазмолітики (для полегшення болю);
• антибіотики (при наявності запальних процесів інфекційного характеру);
• ферменти (для нормалізації процесів травлення);
• статини (для корекції рівня ліпідів у крові).

Основним методом лікування поліпів жовчного міхура є оперативне втручання, зокрема, холецистектомія (видалення міхура з поліпами).

Показання для проведення операції:

• наявність більше двох утворень розміром більше 10 мм;
• поліпи на широкій основі;
• локалізація в області шийки міхура або протоку;
• множинні поліпи на стінках органу;
• наявність жовчнокам'яної хвороби;
• активний ріст новоутворення – збільшення розміру на 2 мм і більше на рік;
• виражені симптоми захворювання;
• вік пацієнта старше 50 років;
• підозра на злоякісні зміни.

Операція може проводитися різними методами:

• лапароскопічна холецистектомія (через три проколи в черевній стінці);
• SILS-холецистектомія (через єдиний розріз в області пупка);
• відкрита холецистектомія (в складних випадках, при ускладненнях).

Профілактика поліпів

Щоб знизити ризик появи поліпів у жовчному міхурі, рекомендується дотримуватися наступних рекомендацій:

• вести активний спосіб життя;
• дотримуватися здорового харчування з обмеженням жирної, гострої та смаженої їжі, а також алкоголю;
• своєчасно проходити обстеження та лікувати захворювання органів травного тракту;
• контролювати масу тіла, підтримувати її в межах норми.

Післяопераційна реабілітація

Обсяг відновлювальних заходів після хірургічного лікування поліпів жовчного міхура залежить від методу втручання та стану пацієнта. Після лапароскопічної холецистектомії пацієнт зазвичай перебуває в стаціонарі близько трьох діб, в той час як відкрита операція потребує більш тривалого часу на госпіталізацію. У цей час пацієнт знаходиться під контролем медперсоналу, проходить щоденні огляди та отримує необхідну медикаментозну допомогу. Після зняття швів пацієнта виписують під нагляд амбулаторного гастроентеролога з рекомендаціями щодо підтримуючого лікування та харчування. Також може бути рекомендовано санаторно-курортне лікування в установах, які спеціалізуються на захворюваннях органів травлення.