Хронічний гайморит - симптоми, лікування, причини

Що таке хронічний гайморит?

Хронічний гайморит є запаленням слизової оболонки верхньощелепного придаткового синусу, яке триває 12 тижнів і більше. Це захворювання має багатофакторну природу. Існує безліч провокуючих факторів, однак найбільший вплив чинять інфекції дихальних шляхів та анатомічні особливості середнього носового ходу.

Симптоми хронічного гаймориту

Хронічне запалення гайморової пазухи має хвилеподібний перебіг, що характеризується періодами погіршення стану пацієнта (обострення) і покращення (ремісії). У гострий період можуть спостерігатися такі симптоми:

• Біль. Зазвичай пацієнти скаржаться на головний біль і дискомфорт у області запаленого синусу. Біль може іррадіювати в надбрівну зону, скроню, вилицю та верхню щелепу.
• Порушення носового дихання. Може спостерігатися як періодичне, так і постійне закладення носа, спричинене набряком слизової.
• Виділення з носа. Спочатку виділення мають рідкий серозний характер, однак на 3-4-й день стають в'язкими, мутними, з білісими або гнійними частинками.
• Загальне погіршення стану. Зазвичай спостерігається субфебрилітет (температура рідко перевищує 37,5°С), слабкість, сонливість, порушення сну та зниження працездатності.
• Інші симптоми. У людей з хронічним гайморитом часто виникає кашель, який не піддається стандартному лікуванню, пов'язаний зі стеканням слизу по задній стінці глотки, також можуть спостерігатися зниження нюху та відчуття закладеності вух.

Під час ремісії симптоми послаблюються. Періодично виникають труднощі з носовим диханням, спостерігаються незначні виділення і непостійні головні болі. Загальний стан, зазвичай, залишається задовільним.

Причини хронічного гаймориту

В більшості випадків гайморит розвивається внаслідок вірусної інфекції. На тлі ГРВІ слизові оболонки набрякають, що негативно позначається на вентиляції синусів. З часом на оболонки пазух можуть потрапляти бактерії, які починають активно розмножуватися в умовах скупчення слизу. У дорослих хронічний гайморит найчастіше викликаний стафілококами та стрептококами, у дітей – мікоплазмами. При порушеннях імунної функції запальні процеси можуть викликати гриби.

Часті ГРВІ та риніти різної природи підвищують ризик розвитку хронічного гаймориту. Наявність хронічного тонзиліту, фарингіту та карієсу також створює високу ймовірність проникнення мікроорганізмів у навколоносові пазухи.

Люди з вродженими звуженнями носових ходів та викривленням носової перегородки (як вродженого, так і травматичного характеру) більш підкладені цьому захворюванню. Зниження імунітету також може сприяти розвитку хронічного гаймориту, який найчастіше реєструється восени та взимку.

Діагностика хронічного гаймориту

Діагностика хронічного гаймориту починається з опитування пацієнта і збору анамнезу. Багато пацієнтів не можуть точно вказати, коли почалися симптоми або пов'язати їх із якимсь подією. Достовірна причина може бути встановлена тільки при одонтогенному походженні захворювання, коли симптоми з'являються незабаром після стоматологічного втручання. Об'єктивна діагностика включає інструментальне та лабораторне обстеження.

Первинне інструментальне обстеження може включати передню і задню риноскопію або більш сучасну ендоскопію. Під час огляду лікар може побачити скупчення патологічної слизу на задній стінці глотки, збільшення мигдалин та гнійні виділення в області соустій синусу.

Найбільш ефективним методом діагностики хронічного гаймориту вважається комп'ютерна томографія, яка дозволяє оцінити ступінь поширення запальних змін і виявити фактори, що сприяють постійному запаленню (звужені носові ходи, кісти, поліпи). Також при КТ вивчається стан оточуючих тканин і виявляється викривлення носової перегородки. Результати комп'ютерної томографії слугують основою для вибору методу лікування: консервативного або хірургічного.

Мікробіологічне дослідження не завжди виправдане. Зразки, отримані з носових ходів та гайморових пазух, можуть відрізнятися, що може призвести до неправильного вибору антибіотиків та неефективного лікування. Якщо ЛОР-спеціаліст підозрює інфекційний фактор, може бути проведена діагностична пункція пазухи з аналізом її вмісту.

Лікування хронічного гаймориту

Лікування хронічного гаймориту підбирається індивідуально. Немає єдиної схеми терапії, що гарантує одужання, оскільки захворювання може мати різні причини. У комплексній терапії можуть використовуватися гормональні препарати, антибіотики, промивання носових шляхів та хірургічні методи.

Консервативне лікування

Мета консервативної терапії полягає у придушенні запального процесу в пазухах та відновленні їх нормальною аерації та дренажу слизу. Для цього можуть призначатися:

• глюкокортикостероїди для інтраназального застосування;
• муколітики;
• антибіотики;
• іррігаційна терапія.

Хірургічне лікування хронічного гаймориту

Хірургічне втручання проводиться при неефективності консервативної терапії, алергічному синуситі з утворенням новоутворень (кіст, поліпів) та при наявності анатомічних аномалій у будові носових ходів, що сприяють затяжному запаленню. Операція включає в себе створення доступу до пазухи, видалення гнійного вмісту та новоутворень, а також промивання синусу лікарськими засобами.

Втручання може здійснюватися за наступними методиками:

• класична – через розріз під верхньою губою;
• мікрохірургічна – через прокол під губою;
• інтраназальна – маніпуляції проводяться через природні або штучно створені отвори синусів.

У деяких випадках виконується пункція гайморової пазухи. Процедура проводиться з використанням місцевої анестезії і включає прокол синусу з аспірацією вмісту та промиванням.

Якщо причина хронічного гаймориту - викривлення носової перегородки, пацієнту пропонується пластична операція для корекції дефекту.

Реабілітація після операції

Реабілітація після оперативного втручання триває до двох тижнів. Зазвичай пацієнта виписують у той же день, коли проводилася операція, але рекомендується дотримуватися режиму домашнього відпочинку до повного відновлення. Пацієнтам не слід чхати, кашляти, сморкатися або пити через трубочку. Важливо дотримуватися рекомендацій лікаря та приймати призначені препарати.