Хронічний простатит - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Хронічне запалення простати є найпоширенішим патологічним станом, який спостерігається приблизно у одного з двох-трьох чоловіків молодше 50 років. Переважаючим симптомом цього захворювання є болі, які можуть виникати в області перетинки, нижньої частини живота, мошонки і статевого члена. Однак у деяких чоловіків прояви можуть бути безболісними, тому для ранньої діагностики проблем з простатою рекомендується регулярно (1 раз на рік) відвідувати уролога.

Біль – це не єдиний симптом хронічного простатиту. Чоловіки з цим захворюванням часто стикаються з розладами статевої функції та безпліддям. Стиснення сечівника запаленою простатою призводить до дизуричних розладів, які ускладнюють процеси сечовипускання.

Комплексне лікування хронічного простатиту розробляється індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням факторів ризику, основних симптомів і репродуктивних намірів. В основі лікування лежить консервативна терапія, спрямована на усунення запального процесу, нормалізацію кровообігу та лімфовідтоку в простаті, а також боротьбу з мікроорганізмами (в разі бактеріальних форм).

Види

Відповідно до клінічної класифікації виділяють 4 типи простатиту, які відрізняються за симптомами, кількістю лейкоцитів у секреті простати та наявністю або відсутністю інфекційного агента:

• гострий простатит – при своєчасному лікуванні можливе повне одужання;
• хронічний простатит, пов'язаний з бактеріями – інфекційний патоген виявляється в секреті простати;
• хронічний небактеріальний простатит, який може мати як запальне, так і незапальне походження (в останньому випадку йдеться про синдром хронічного тазового болю);
• бессимптомний – клінічні прояви хронічного простатиту відсутні, але додаткові обстеження виявляють ушкодження тканини простати.

Симптоми та ознаки хронічного простатиту

Симптоматика та лікування хронічного простатиту залежать від стадії захворювання. Найбільш виражені прояви спостерігаються під час загострення, а в міжрецидивний період чоловіча половина населення може не відчувати жодних неприємних відчуттів.

Основні симптоми включають в себе:

• часті позиви до сечовипускання;
• пекучі болі та дискомфорт у нижній частині живота;
• болючі відчуття в області паху, перетинки та мошонки;
• болі в голівці статевого члена, що виникають при оргазмі;
• ускладнення та болі при сечовипусканні;
• потреба напружуватися під час сечовипускання;
• переривчастий та слабкий струмінь сечі;
• болючі відчуття при пальпації передміхурової залози через пряму кишку;
• вміст крові в спермі;
• дискомфорт і біль під час статевого акту;
• зниження статевого потягу;
• розлади еректильної функції;
• зменшення тривалості статевого акту;
• передчасна еякуляція;
• труднощі з зачаттям.

Причини

Основні причини хронічного простатиту часто пов'язані з впливом мікроорганізмів. У деяких випадках це можуть бути типовими уропатогенами, серед яких найбільш поширена кишкова паличка. В інших випадках - важкодоступні внутрішньоклітинні збудники (хламідії, уреаплазми, мікоплазми та ін.). Однак інфекційний агент відіграє важливу роль лише на початковому етапі, ініціюючи запальний процес. У більшості випадків запалення виявляється неефективним і не призводить до елімінації патогена, який може залишатися в тканинах простати, а її ушкодження підтримується недостатньою запальною реакцією.

Мікроорганізми можуть потрапляти в передміхуру залозу по висхідному шляху через сечовипускальний канал або лімфатичними шляхами з прямої кишки. Часто запалення також може бути спровоковано запорами або діареєю, які порушують захисну функцію прямої кишки. До інших факторів ризику хронічного простатиту належать:

• робота в нічні зміни;
• переохолодження;
• куріння;
• надмірне вживання алкогольних напоїв;
• захоплення гострою їжею;
• недостатнє споживання рідини (рекомендована кількість – 1,5-2 літри на день);
• несвоєчасне спустошення сечового міхура;
• підвищена статева динаміка;
• стресові ситуації;
• штучне подовження статевого акту.

Діагностика

При наявності тривожних симптомів для первинної оцінки стану передміхурової залози уролог проводить ректальне обстеження. Спеціалісти центру «СМ-Кліника» акуратно та уважно проводять цей огляд, використовуючи спеціальні мастила. Ректальне дослідження дозволяє оцінити розміри, форму, консистенцію та чутливість простати. При хронічному запаленні залоза зазвичай збільшена, щільна, чутлива і може мати горбисту структуру.

У рамках додаткового обстеження щодо хронічного простатиту можуть бути призначені наступні аналізи:

• загальний аналіз сечі;
• ультразвукове дослідження простати (рекомендується через пряму кишку);
• УЗД сечового міхура з визначенням залишкового обсягу сечі;
• спермограма;
• мікроскопічний аналіз першої порції сечі після масажу передміхурової залози;
• бактеріальний посів сечі з визначенням чутливості до антибіотиків;
• ПЦР-діагностика урогенітальних інфекцій (хламідії, уреаплазми, мікоплазми та ін.);
• аналіз на гонорею.

Лікування

Лікування хронічного простатиту здійснюється з застосуванням консервативних методів. Хірургічні втручання можуть бути потрібні лише при розвитку ускладнень (абсцес простати, наявність каменів, які ускладнюють відтік секретів).

Консервативне лікування

У період загострення та при виявленні причинних мікроорганізмів призначаються антибактеріальні препарати. Вибір найчастіше зупиняється на фторхінолонах. Тим не менш, деякі збудники можуть бути до них нечутливими, або у пацієнта є протипоказання. Тому оптимальний препарат вибирається індивідуально для кожного чоловіка. У ряді випадків застосування антибіотиків може бути неактуальним, особливо якщо запальний процес знаходиться на стадії ремісії.

У рамках комплексного підходу до лікування хронічного простатиту уролог також призначає альфа-адреноблокатори. Вони знижують тонус шийки сечового міхура і простатичних протоків, що забезпечує повноцінне спорожнення простати та створює умови для зменшення запального процесу. Для посилення протизапальної дії застосовують кортикостероїди. Іншим важливим напрямком терапії є поліпшення мікроциркуляції. Після стихання гострого процесу можуть бути рекомендовані фізіотерапевтичні процедури.

Хірургічне лікування

Хірургічні втручання не спрямовані на лікування простатиту, а призначені для усунення можливих ускладнень. Основні показання для операції включають:

• абсцес простати – локалізоване гнійне запалення (вимагає розкриття і дренування);
• калькульозні форми простатиту – проводиться вилучення конкрементів, які ускладнюють відтік секрету.

Профілактика

Для зниження ризику запальних захворювань простати рекомендується дотримуватись таких заходів:

• використання презервативів під час випадкових статевих контактів;
• уникання переохолодження та перегрівання (одягатися за погодою);
• тренування м'язів тазового дна для покращення кровообігу (упражнення Кегеля);
• регулярні статеві акти для запобігання застійним процесам у простаті;
• своєчасне спустошення сечового міхура;
• збалансоване харчування з достатнім вмістом клітковини та споживанням близько 2 літрів води на день для запобігання запорам.

Реабілітація

Після проведення хірургічної операції в перші дні відтік сечі здійснюється через уретральний катетер. Рекомендується збільшити обсяг споживаної рідини для більш швидкого очищення сечових шляхів. Після видалення катетера протягом тижня може спостерігатися домішка крові в сечі, що є нормальним станом. Для профілактики інфекційно-запальних ускладнень показаний курс антибіотиків.