Пахвинна грижа - симптоми, лікування, причини

Що таке пахова грижа?

Пахова грижа – це патологічний процес, при якому відбувається виступання внутрішніх органів черевної порожнини через паховий канал. Визначенням та лікуванням цієї хвороби займаються хірурги.

Звернення до спеціалістів при підозрі на пахову грижу

Якщо у вас є підозри на наявність пахової грижі, рекомендується відвідати один з медичних центрів “СМ-Клініка”. Наші спеціалісти проведуть швидку діагностику та здійснять ефективне хірургічне втручання.

Ознаки пахової грижі

На початкових етапах захворювання може не викликати жодного дискомфорту. У паховій області з'являється невелике еластичне опухлевидне утворення, яке не насторожує пацієнта. Проте з часом прояви захворювання можуть змінитися.

Основні ознаки пахових гриж:

• Опухлевидне утворення з м'якоеластичною текстурою в паху, яке можна повернути в черевну порожнину і яке може змінювати свої розміри.
• Болі та дискомфорт, що виникають при фізичному напруженні, пов’язані з розтягуванням тканин грижева мішка та його воріт.

Вказані симптоми значно посилюються при ущемленні грижева вмісту. У цих випадках пацієнти можуть відчувати сильні болі, почервоніння шкіри в зоні випинання. Якщо частина кишечника довго залишається в зажатому стані, можливе її відмирання (некроз), що призводить до підвищення температури, порушення травлення та проблем зі стулом.

У критичних випадках, при наявності сепсису, шкіра може набути сірого відтінку, загальний стан пацієнта погіршується, він може втратити свідомість. Це вимагає термінової госпіталізації та невідкладного хірургічного втручання.

Фактори, що сприяють виникненню пахової грижі

Основна причина формування гриж в паху у чоловіків та жінок полягає в невідповідності тиску всередині черевної порожнини та міцності стінки живота, яка цьому тиску протистоїть. Коли апоневроз або м'язи живота не витримують, частина черевини з вмістом кишечника «видавлюється» крізь волокна.

Найбільш поширений фактор, що підвищує ризик появи проблеми, – анатомічні особливості м'язево-апоневротичної структури черевної стінки. При наявності вродженої або набутої слабкості цієї області виникають зони, через які грижа може сформуватися.

Причиною цієї слабкості може бути генетична схильність до недостатності коллагену – основного структурного білка апоневрозів. У деяких випадках причини полягають в нетиповому кріпленні м'язів. Такі аномалії спостерігаються у 15-18% здорових людей, в той час як серед пацієнтів з грижами цей показник може досягати 47-52%.

Інші фактори, що підвищують ймовірність розвитку пахових гриж:

• Вагітність. У період виношування дитини функціональні можливості черевної стінки жінки можуть змінюватися, що збільшує ймовірність виникнення грижі в області паху.
• Часті фізичні навантаження. Піднімання важких предметів, постійний кашель та надмірні тренування сприяють підвищенню тиску всередині живота, що додає навантаження на черевну стінку.
• Зайва вага або виснаження пацієнта. Метаболічні порушення негативно позначаються на стані сполучних тканин.
• Травми іннервації м'язів живота під час операцій. Ураження нервових волокон може призвести до ослаблення тонусу черевної стінки, що створює ризик появи грижі.
• Ліпома сім’яного канатика. Це новоутворення розтягує пахове кільце, збільшуючи простір для виходу внутрішніх органів.

Всі перераховані фактори знижують захисні функції черевної стінки. У результаті, будь-яке нове зусилля може стати каталізатором для утворення грижових воріт з випинанням внутрішніх органів.

Способи лікування пахової грижі

Пахові грижі – це проблема, яку неможливо усунути консервативними методами. Лікарські препарати застосовуються лише як допоміжна терапія для поліпшення стану пацієнта та прискорення його одужання.

Консервативне лікування

Одним із варіантів лікування без операції є ручне вправлення грижі хірургом. Однак ця процедура використовується лише для визначення місця розташування грижових воріт і має тимчасовий ефект. Повторне натужування пацієнта може призвести до рецидиву грижі.

На етапі підготовки до операції та в період відновлення використовуються такі категорії медикаментів:

• анальгетики;
• антибіотики;
• нестероїдні протизапальні засоби.

Хірургічне втручання при паховій грижі

Золотим стандартом лікування пахових гриж є хірургічне втручання. Суть цієї операції полягає в укріпленні проблемних зон у м'язево-апоневротичній структурі черевної стінки. Раніше такі операції проводилися з використанням лише власних тканин пацієнта, створюючи додаткові шари та складки для утовщення слабких зон.

Проте, цей метод виявився ефективним лише у 75-83% випадків, оскільки багато пацієнтів мали проблеми з коллагеном або інші анатомічні аномалії. Тому власні тканини з часом ослабляли, що викликало рецидиви грижі.

Зараз найбільш успішні операції з використанням сітчастих протезів. Вони передбачають імплантацію штучної сітки, яка в поєднанні з власними тканинами посилює проблемну область. Завдяки таким методам число рецидивів знизилося з 15-20% до 1-5%.

Існує близько 50 різних методик видалення пахових гриж. Операції можуть виконуватися як традиційним способом (з використанням скальпеля), так і з малоінвазивними методами (з використанням ендоскопа) через невеликі проколи в черевній стінці. Хірург, виходячи з особливостей клінічного випадку та анатомії пацієнта, запропонує найбільш вдалий варіант операції.

Реабілітація після хірургічного втручання

Планові малоінвазивні операції з усунення пахових гриж (герніотомія) відносяться до «хірургії одного дня». Пацієнт може покинути медичний заклад у день операції або на наступний ранок. Низька травматичність, мінімальні розміри проколів та майже повна відсутність ускладнень сприяють скороченню часу відновлення. Повне відновлення таких пацієнтів займає до 2 тижнів. У цей період рекомендується обмежити фізичну та статеву активність, а також уникати теплових процедур (наприклад, гарячих ванн, саун).

Повна реабілітація після відкритих хірургічних втручань займає до 1 місяця. Перші 1-3 дні пацієнт проводить у стаціонарі, де лікар здійснює цілодобове спостереження за станом пацієнта. Виконуються щоденні перев'язки. При необхідності можуть бути призначені знеболюючі та заходи з профілактики бактеріальних ускладнень.