Пахова епідермофітія - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Це захворювання більше поширене серед дорослих, тоді як випадки в дитячому та підлітковому віці зустрічаються значно рідше. Чоловіки підвержені цій патології в більшій мірі. Грибки, що є збудниками, можуть потрапити на шкіру різними шляхами: через постільну та натільну білизну, рушники, а також через предмети загального користування, які знаходяться в саунах, басейнах і так далі.

Хоча пахова епідермофітія не представляє серйозної загрози для здоров'я пацієнта і викликає лише фізичний або косметичний дискомфорт, слід зазначити, що обширні висипання можуть призвести до утворення мокнучих виразок. Ці виразки здатні стати джерелом вторинної інфекції та викликати серйозні запальні процеси в епідермісі, що в кінцевому підсумку може призвести до сепсису.

Види

За клінічним перебігом пахова епідермофітія може проявлятися в гострій або хронічній формі з повторними рецидивами.

Відповідно до стадій розвитку виділяються:

• 1 фаза – інкубаційний період, що триває з моменту зараження до появи перших симптомів захворювання (звичайно складає до 3 тижнів);
• 2 фаза – активна стадія, коли у пацієнта виникають помітні симптоми пахової епідермофітії: висип, почервоніння, свербіж (тривалість від 2 тижнів до 3 місяців і більше).

Захворювання може перейти в одну з двох форм: безсимптомне носійство або хронічну. У рідкісних випадках можливе самовільне одужання.

Симптоми

Висип при епідермофітії може проявитися:

• у складках пахової області;
• між сідницями;
• на внутрішній поверхні стегон;
• на мошонці у чоловіків;
• під молочними залозами;
• в пахвових областях;
• навколо анального отвору;
• на великих статевих губах у жінок.

Рідше зустрічаються форми, при яких уражуються стопи, міжпальцеві простори та нігті. Таке перебіг хвороби спостерігається, коли інфекція відбувається від контакту шкіри ніг з інфікованим середовищем, наприклад, на підлогових покриттях сауни або басейну.

Захворювання зазвичай починається різко і несподівано. На шкірі з'являються округлі плями кільцеподібної форми розміром 1–2 см, які слабо виступають над здоровими ділянками. Колір цих папул може варіюватися від рожевого до блідо-червоного, і вони швидко покриваються щільною кірочкою з лускатою поверхнею. У подальшому при злитті елементів висипу їх діаметр може досягати 10–15 см.

Для пахової епідермофітії характерні наступні симптоми:

• швидке розповсюдження висипу на здорові ділянки шкіри;
• значний свербіж, який посилюється при ходьбі, русі та після водних процедур;
• болісні відчуття при доторку до висипань.

У чоловіків зазвичай уражається шкіра мошонки, при цьому статевий член не залучається в патологічний процес. Також у 50% пацієнтів спостерігається грибкова інфекція стоп.

Причини

Інфікування паховою епідермофітією може відбуватися трьома шляхами:

• прямий шлях – грибок переноситься на шкіру здорової людини від інфікованого при близькому тілесному контакті;
• непрямий шлях – інфекція передається через сторонні предмети;
• аутоінокуляція – перенос грибка з області запалення на інші ділянки тіла пацієнта.

До факторів, що сприяють появі пахової епідермофітії у дорослих, відносяться:

• ожиріння, що ускладнює дотримання гігієнічних норм і сприяє утворенню великих складок шкіри;
• підвищена пітливість;
• активне заняття спортом, фітнесом та іншими іграми без належної гігієнічної підготовки;
• деякі хронічні та ендокринні захворювання (наприклад, діабет, гіпергідроз);
• носіння облягаючого одягу з непровітрюваних матеріалів.

Ризик розвитку дерматомікозів збільшується у людей, які проживають в умовах вологого і теплого клімату, регулярно відвідують лазні та сауни, а також басейни.

Деякі фахівці також акцентують увагу на генетичній схильності: у частини пацієнтів з паховою епідермофітією досить близькі родичі могли раніше стикатися з цією патологією.

Діагностика

Перший етап обстеження пацієнта включає фізикальний огляд: лікар аналізує локалізацію і характер висипу, уточнює інформацію про час появи перших симптомів, а також проводить опитування щодо контактів з інфекційними пацієнтами та іншими факторами ризику.

Для точної діагностики призначається ряд інструментально-лабораторних досліджень, які можуть включати:

• мікроскопічне дослідження матеріалу з висипу;
• бактеріологічне посівання;
• дослідження з використанням лампи Вуда – спеціальний метод, що дозволяє виявити тип інфекції за допомогою люмінесцентного освітлення;
• ПЦР-діагностику;
• біопсію уражених тканин з подальшим гістологічним аналізом (в складних випадках).

Можуть також знадобитися загальний аналіз крові, біохімічні дослідження та інші тести.

Лікування

В лікуванні грибкових інфекцій застосовується медикаментозна терапія. Для терапії пахової епідермофітії використовують:

• місцеві протигрибкові препарати у формі мазей, гелів та розчинів;
• антигістамінні засоби як системної, так і місцевої дії;
• протизапальні препарати для місцевого застосування;
• антисептичні розчини;
• компреси та присипки для полегшення свербіння і больових відчуттів.

При вираженому болю можуть призначатися знеболювальні засоби. Якщо захворювання ускладнюється вторинною інфекцією, підбираються антибактеріальні препарати широкого спектра дії. При наявності мокнучих ділянок використовуються підсушуючі мазі та порошки.

Додатково до основних заходів, спрямованих на придушення патогенної флори та полегшення симптоматики, необхідно усунення факторів ризику: корекція ожиріння і пітливості, покращення щоденної гігієнічної практики тощо.

Профілактика

Для запобігання зараженню паховою епідермофітією та іншими формами дерматомікозів рекомендується:

• дотримуватися високих стандартів особистої гігієни, особливо в складках шкіри і областях з підвищеною пітливістю;
• вибирати одяг з якісних тканин, що відповідає фігурі та забезпечує хорошу вентиляцію;
• дотримуватися заходів безпеки при відвідуванні лазень, саун і басейнів: носити одноразові капці або сандалі, приймати душ після процедур, не використовувати чужі рушники та засоби догляду.

Також важливо контролювати наявність ендокринних захворювань, стежити за своєю вагою, уникати ожиріння та коректно приймати призначені медикаменти для лікування хронічних захворювань.