Біль у мошонці - симптоми, лікування, причини

Дискомфорт в мошонці

Дискомфорт в мошонці є ознакою різних захворювань сечостатевої системи, з якими стикається практично кожен чоловік протягом свого життя. Це стан може бути як незначним, так і вимагати термінового медичного втручання, аж до хірургічного лікування. При відсутності належної терапії це може призвести до серйозних наслідків, включаючи втрату еректильної функції.

Про дискомфорт

Дискомфорт в мошонці є ознакою різних захворювань сечостатевої системи, з якими стикається практично кожен чоловік протягом свого життя. Це стан може бути як незначним, так і вимагати термінового медичного втручання, аж до хірургічного лікування. При відсутності належної терапії це може призвести до серйозних наслідків, включаючи втрату еректильної функції.

Захворювання

Дискомфорт в мошонці — це симптом безлічі урологічних інфекційних та неінфекційних захворювань.

Типи

Класифікація дискомфорту в мошонці за клінічним перебігом:

• гострий, з тривалістю до кількох годин;
• хронічний, з періодичними загостреннями.

Типи болю за локалізацією:

• одностороння, яка виникає в одному яєчку;
• двостороння або розлита.

За поширеністю больові відчуття можуть бути: локалізовані (які починаються в самій мошонці і не віддають в інші частини тіла) та іррадіюючі, тобто розповсюджуються на сусідні анатомічні області, наприклад, на ногу.

Причини

Фактори ризику виникнення урологічних захворювань, які супроводжуються дискомфортом в мошонці:

• збудники статевих інфекцій;
• інфекції, що не передаються статевим шляхом, включаючи збудників грипу, краснухи, епідемічного паротиту, вітряної віспи;
• пахово-мошоночна грижа;
• пухлини та метастази;
• травми органів мошонки;
• тривале перебування у вертикальному положенні;
• аномалії розвитку сечостатевих органів;
• генетична схильність;
• зміни гормонального фону;
• геморой і запори;
• широкий атеросклероз;
• променева терапія;
• недостатня гігієна статевого члена;
• отруєння ртуттю;
• прийом деяких лікарських засобів, наприклад, аміодарону, який може викликати дисфункцію яєчка.

Немало урогенітальних захворювань мають аутоімунний характер, коли організм помилково сприймає свої тканини як чужі.

Окрім патології сечостатевої системи, дискомфорт в районі мошонки можуть викликати різні грижі (пахова, мошонкова, стегнова), а також неврологічні проблеми: радикуліт, остеохондроз.

Методи лікування

Лікування урогенітальних захворювань передбачає використання медикаментозної терапії з урахуванням діагнозу:

• антибіотики;
• нестероїдні протизапальні препарати;
• антагоністи естрогену;
• гормони;
• антисептики;
• альфа-адреноблокатори;
• протипухлинні засоби.

Основним методом лікування гідроцеле є операція Бергмана і Вінкельмана; якщо є протипоказання, проводять пункцію оболонок яєчка з аспірацією рідини. Для лікування варикоцеле застосовуються:

• лігування (закриття) та вирізання судин сім'яника;
• склеротерапія (введення препарату для склеювання стінок судин);
• емболізація (закриття просвіту вени спеціальним емболом);
• ендоваскулярна електрокоагуляція (прижигання ураженої вени з допомогою лазера);
• микрохірургічні втручання;
• судинні анастомози, тобто створення штучних шляхів відтоку венозної крові від яєчок.

Епідидиміт може потребувати видалення придатка, а при орхоепідидиміті може бути вирізаний весь сім'яник. При злоякісних новоутвореннях яєчок, поряд з медикаментозним лікуванням, застосовують променеву терапію та повне видалення пухлини.

Грижові випинання також потребують хірургічного втручання, при необхідності ослаблені місця черевної стінки укріплюються спеціальними сітками. Лікування радикуліту та загострення остеохондрозу зазвичай включає нестероїдні протизапальні засоби, хондропротектори, міорелаксанти і т.д.

Можливі ускладнення

Якщо чоловік не встановить причину дискомфорту в мошонці, можуть виникнути серйозні ускладнення. В 20% випадків варикоцеле призводить до безпліддя, що робить хірургічне лікування необхідним майже для всіх пацієнтів. Відсутність терапії орхіту може призвести до атрофії яєчка і утворенню абсцесів.

Трихомоніаз у рідкісних випадках може ускладнитися двостороннім кон'юнктивітом. Тривале хронічне перебіг урогенітального хламідіозу може призвести до формування спайкового процесу. При повторюваному епідидиміті може спостерігатися непрохідність придатка і сім'явивідного протоку, а в разі двостороннього ураження — безпліддя.