Трихомоніаз - симптоми, лікування, причини

Інкубаційний період трихомоніазу варіюється від 2 днів до 2 місяців. У людей з хорошим імунним захистом клінічні прояви можуть відсутні навіть по закінченню цього часу. При відсутності адекватного лікування інфекція може перейти в хронічну форму і існувати протягом багатьох років з чергуванням ремісій і загострень.

Гостра форма трихомоніазу проявляється наступними симптомами:

• проблеми з сечовипусканням (часті позиви, спазми, болі під час сечовипускання);
• відчуття паління та свербежу в області статевих органів;
• обільні пінисті, слизисто-гнійні виділення з неприємним запахом у жінок, а у чоловіків – виділення з уретри, які часто скупчуються під крайньою плоттю і можуть викликати дискомфорт; іноді на початку сечовипускання у пацієнта може спостерігатися виділення великої слизисто-гнійної краплі;
• ссадини та ерозії на слизовій оболонці уражених органів, що виникають внаслідок свербежу та розчісування.

У чоловіків трихомоніаз частіше викликає уретрит, але може також призвести до простатиту. Симптоми ураження передміхурової залози включають дискомфортні тиснучі та тягнучі болі в області прямої кишки, порушення ерекції та зниження лібідо.

У жінок трихомоніаз може спровокувати запалення матки та придатків, що проявляється порушенням менструального циклу та тягнучими болями в області живота.

Якщо захворювання ускладнене утворенням абсцесу, то до місцевих проявів додаються загальні ознаки інтоксикації організму — втома, головні болі та підвищення температури.

Хронічна форма хвороби розвивається через слабку імунну відповідь, недостатнє лікування або відсутність звернення до лікаря. Симптоми проявляються періодично, особливо при втомі, стресі, переохолодженні, супутніх захворюваннях, і часто мають неясну картину.

Практично у 50% чоловіків спостерігається безсимптомна форма трихомоніазу, коли вони не усвідомлюють свого захворювання і продовжують заражати своїх партнерів. Регулярні профілактичні огляди у уролога допоможуть уникнути цієї проблеми; у сумнівних випадках лікар призначить обстеження на ЗППП.

Це захворювання іноді може призвести до серйозних ускладнень:

• у чоловіків – до епідидиміту, простатиту, зниження репродуктивної функції;
• у жінок – до запальних захворювань органів малого таза, трубного безпліддя, а під час вагітності – до передчасних пологів і народження недоношеного дитини;
• у новонароджених – до абсцесу головного мозку та неонатальної трихомонадної пневмонії.

Причини трихомоніазу

Основним збудником трихомоніазу є одноклітинна джгутикова інфекція — трихомонада. Характерні риси цього мікроорганізму включають:

• недостійкість до умов зовнішнього середовища;
• здатність пересуватися завдяки джгутикам;
• уміння ховатися під епітеліальними клітинами (що ускладнює діагностику);
• висока адаптивність до умов людського організму.

Найбільш поширений вид — вагінальна трихомонада або Trichomonas vaginalis, що є причиною урогенітальної форми інфекції.

Основний шлях передачі — статевий. У 5% випадків можливий інтра натальний шлях передачі (від інфікованої матері до дитини під час пологів). У виключних випадках можливе контактно-побутове інфікування (через воду, мило, рушники).

Фактори, що сприяють ризику зараження:

• безладне статеве життя;
• відсутність презерватива під час статевого акту;
• атрофія шийки матки;
• наявність запальних захворювань статевих шляхів, викликаних неспецифічними та специфічними інфекціями (хламідіоз, кандидоз та інші);
• імунодефіцит, особливо ВІЛ.

Діагностика трихомоніазу

Симптоми трихомоніазу не є специфічними: свербіж, почервоніння слизових, виділення з статевих шляхів можуть зустрічатися при різних венеричних інфекціях і запаленнях урогенітального тракту. Для встановлення точного діагнозу необхідно провести аналіз. Однак трихомонади не завжди можна виявити при мікроскопії, тому «золотим стандартом» діагностики є метод ПЛР, який дозволяє виявити в матеріалі (патологічних виділеннях) ДНК збудника. Достовірність цього тесту наближається до 100%.

Аналіз крові проводиться для оцінки рівня запалення та активності імунної системи.

УЗД органів малого таза необхідно для вивчення стану сечового міхура, маткових труб і ендометрію. Через високий ризик супутніх інфекцій рекомендується комплексне обстеження інфекційного статусу пацієнта.

Лікування трихомоніазу

Для повного позбавлення від трихомоніазу обидва статевих партнери повинні проходити лікування одночасно. В іншому випадку знову буде можливе зараження тільки що пролікованого пацієнта незабаром після відновлення статевих контактів.

Для ефективного знищення трихомонад лікар призначає антипротозойні препарати. Не слід приймати ліки самостійно; тільки лікар зможе підібрати найбільш підходящий засіб. Курс лікування може тривати від 3 до 12 днів. Протягом цього часу пацієнту рекомендується уникати статевих контактів.

У комплексне лікування можуть включатися імуномодулятори. Ці препарати мають побічні ефекти та протипоказання; призначення їх повинен виконувати тільки спеціаліст.

Трихомоніаз вважається вилікуваним при негативному результаті ПЛР-діагностики.

Профілактика

Специфічна профілактика трихомоніазу на сьогодні не розроблена.

Неспецифічна профілактика інфекції, як і інших ЗППП, включає:

• моногамні стосунки з перевіреним партнером;
• в інших випадках — використання презервативів під час статевих актів;
• регулярне проведення профілактичних оглядів;
• своєчасне лікування захворювань урогенітального тракту;
• підтримка загального імунітету організму.

Реабілітація

При своєчасному початку ефективного лікування майже всі пацієнти повністю відновлюються. Особи, які перенесли важкі форми трихомоніазу, повинні бути під наглядом уролога та періодично проходити обстеження для ранньої діагностики рецидивів або негативних наслідків захворювання.

У медичному центрі працюють висококваліфіковані спеціалісти в області урології, гінекології та венерології. Сучасне обладнання клініки дозволяє швидко провести якісне обстеження і точно встановити діагноз. Досвідчені лікарі і уважний медперсонал забезпечують комфортні умови для пацієнтів.