Порушення постави - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

У ранньому дитинстві формуються природні фізіологічні вигини хребта, які чергуються. У шийному та поперековому відділах вони спрямовані вперед, у той час як грудний та крижовий відділи мають вигин назад. Ці вигини допомагають розподілити навантаження тіла у вертикальному положенні, знижуючи напругу на хребці та передаючи її на зв'язані з ними зв'язки. Вони також пом'якшують удари при ходьбі, бігу та стрибках. Полупереміщувані з'єднання між хребцями забезпечують гнучкість при русі корпусу.

Постава людини залежить від стану хребта, його зв'язок та оточуючих м'язів. Деякі захворювання можуть призводити до заглиблення фізіологічних вигинів хребта та виникнення бічних деформацій. Початкові стадії викривлення можуть бути помічені в ранньому дитинстві, а в шкільні роки, коли хребет активно росте, симптоми стають більш вираженими. Це захворювання має тенденцію до прогресування, досягаючи максимального ступеня до закінчення росту. Тому до пубертатного віку важливо проводити оптимальну корекцію.

Порушення постави встановлюється на основі об'єктивного огляду та рентгенологічного дослідження, яке допомагає визначити ступінь тяжкості стану. В більшості випадків лікування проводиться консервативними методами. При значних викривленнях призначається хірургічна корекція, яка проводиться у дорослому житті.

Види порушення постави

З практичної точки зору медики виділяють наступні типи порушень постави:

• сгорбленість – найбільш поширене порушення, що проявляється нахилом голови вперед, висуненням плечей, сплющенням грудної клітини, крилоподібними лопатками та круглою спиною;
• кифотична постава – збільшення вигину хребта в шийній та поперековій областях;
• лордотична постава – посилення випирання в поперековому відділі;
• випрямлена постава (плоска спина) – недостатня вираженість фізіологічних вигинів хребта.

Також розрізняють наступні типи деформацій хребта:

• сколіоз – бічне викривлення вправо або вліво (в тяжких випадках може призвести до утворення реберного горба);
• лордоз – виступання вперед у сагітальній площині (фізіологічний лордоз спостерігається тільки в шийній та поперековій областях, а збільшення кута нахилу хребців призводить до патологічного лордозу);
• кифоз – вигин хребта назад (в нормі присутній у грудному та крижовому відділах, однак при вираженому викривленні фізіологічний кифоз може перетворитися на патологічний);
• кифосколіоз – поєднання викривлення у вертикальній та горизонтальній площинах.

Ступінь вираженості деформації хребта може варіюватися. Кут викривлення визначає тяжкість стану:

• перша ступінь – кут від 5 до 10°, з початком бічного викривлення та поступовим поворотом хребців;
• друга ступінь – кут від 11 до 30°, формування реберного горба та м'язового валика на одній стороні;
• третя ступінь – кут від 31 до 60°, внаслідок вираженого викривлення хребці стають клиноподібними;
• четверта ступінь – кут перевищує 60°, значна деформація хребта призводить до пошкодження суглобів та відкладення кальцієвих солей у зв'язковому апараті.

Симптоми

В деяких випадках порушення постави можна виявити лише при пальпації, тоді як в інших – видно неозброєним оком. Оскільки початкові стадії викривлення проходять непомітно, у школах регулярно проводяться медогляди. При виявленні навіть незначних відхилень дитину направляють до травматолога-ортопеда.

При візуально помітних викривленнях можуть проявлятися симптоми:

• посилення фізіологічних вигинів;
• формування патологічних бічних викривлень;
• асиметрія плечей;
• підвищене або знижене положення плечей;
• округлення спини;
• висунення плечей вперед;
• виступання живота;
• крилисті лопатки;
• вирівнювання фізіологічних вигинів хребта;
• порушення ходи.

Якщо ви помітили хоча б один ознак, рекомендовано звернутися до травматолога-ортопеда. Лікар допоможе з'ясувати, чи існує патологія або це варіант норми.

Причини порушення постави

Найбільш поширені причини порушень постави:

• індивідуальні особливості та спадковість;
• статичні порушення через постійне прийняття неправильних поз у дитинстві;
• недостаток фізичної активності.

Представникам різних професій, а також школярам і студентам часто доводиться багато годин поспіль сидіти в неправильній позі – нахилившись вперед. Це призводить до ослаблення підтримуючого м'язового корсета та збільшує навантаження на хребет. Спочатку з'являються порушення постави, які не викликають змін у хребті, але якщо неправильна поза стає звичною, з часом можливі структурні зміни.

Механізми формування викривлень можуть відрізнятися. У цьому зв'язку виділяють наступні групи причин:

• міопатична – пов'язана з недостатнім розвитком м'язової тканини;
• метаболічні – пов'язані з порушеннями обміну речовин (наприклад, рахіт, захворювання нирок, гормональні порушення);
• невропатичні – мають відношення до порушень нервово-м'язової передачі, що виникають при поліомієліті або дегенерації міжхребцевих дисків;
• остеопатичні – пов'язані з поразкою кісткової тканини хребців (включаючи вроджені форми сколіозу);
• патології грудної клітки, що призводять до викривлення хребта – грубі рубці після опіків, травматичні або пухлинні ушкодження;
• ідіопатичні форми, істинна причина яких залишається невідомою, але часто пов'язані з діагнозом диспластичного зміни сполучної тканини.

Діагностика

Що означає порушення постави з точки зору діагностики? Попередній діагноз ставиться на основі об'єктивного огляду та пальпації хребта. Для остаточної діагностики проводиться рентгенографія мінімум в двох проекціях – прямій та боковій. В складних клінічних випадках, а також на етапі передопераційної підготовки може бути корисною комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія.

Лабораторні дослідження призначаються для з'ясування ймовірної причини деформації хребта. Наприклад, при підозрі на рахіт визначається рівень 25-гідроксихолекальциферола та кальцію, а при підозрі на ендокринні причини перевіряються рівні певних гормонів тощо.

Лікування порушення постави

Як скорегувати деформацію хребта? При легких формах консервативні методи можуть дати хороші результати, тоді як при більш тяжких формах може виникнути необхідність у хірургічному втручанні.

Консервативне лікування

Консервативна терапія порушень постави зазвичай включає наступні процедури:

• укріплення м'язового корсета за допомогою комплексу вправ лікувальної фізкультури як статичного, так і динамічного характеру, мінімально навантажуючи хребет у порівнянні з іншими м'язовими групами;
• ношення спеціальних корсетів на тимчасовій основі, однак тривале використання може негативно вплинути, оскільки це сприяє вторинній атрофії м'язів (коректори постури допомагають формувати та закріплювати правильні рухи);
• масаж і мануальна терапія, які позитивно впливають на м'язи та допомагають зняти спазми.

Хірургічне лікування

При виражених ефектах викривлення хребта призначається операція, яка дозволяє відновити анатомічну структуру хребтового стовпа. Обсяг втручання визначається конкретною деформацією. У більшості випадків змінений сегмент фіксується титановими пластинами та гвинтами. Операція зазвичай проводиться планово, на фоні стабільного стану і після виключення можливих протипоказань.

Профілактика порушень постави

Профілактика порушень постави у дітей та дорослих включає наступні рекомендації:

• використання жорсткого матраца для сну;
• ношення ортопедичного взуття;
• адекватна фізична активність, включаючи аеробні тренування;
• правильне сидіння за партою або столом;
• носіть якісні рюкзаки, які рівномірно розподіляють навантаження на хребет.

При тривалих періодах сидіння за столом слід робити перерви – пройтись і виконати прості фізичні вправи. Це допоможе знизити навантаження на хребет і розвантажити верхні грудні та поперекові хребці, які відчувають найбільший тиск.

Реабілітація при порушеннях постави

Після хірургічного втручання при деформаціях хребта слід етап комплексного відновлення. Реабілітація може включати наступні аспекти:

• виконання вправ лікувальної фізкультури за індивідуально підібраною програмою;
• курс відновлювального масажу;
• тейпування;
• ношення підтримуючого корсета на короткий термін;
• курс фізіотерапевтичних процедур.