Остеохондроз - симптоми, лікування, причини

Остеохондроз: що це таке?

Остеохондроз – це захворювання опорно-рухової системи, яке характеризується витонченням хрящів і кісток суглобів. Найбільш поширеною формою є остеохондроз хребта, при якому спостерігається руйнування міжхребцевих дисків у зонах шиї, попереку або грудей. Хрящі між хребцями грають ключову роль в амортизації рухів і зменшенні навантаження на кістки, тому їх пошкодження призводить до поступового руйнування хребців і деформації хребта. Це захворювання може виникнути в результаті травми, тривалих порушень постави або інших патологій. Лікувати остеохондроз можна за допомогою мануальної терапії, фізіотерапії і, в деяких випадках, оперативного втручання при значних деформаціях хребта.

Симптоми остеохондрозу

Симптоми остеохондрозу залежать від зони, в якій відбулись зміни в суглобових дисках. Основним проявом є ниючий або різко виражений біль, який посилюється при русі. Це може змусити пацієнтів приймати певні вимушені пози. При остеохондрозі шийного відділу у пацієнта можуть спостерігатися труднощі при поворотах голови і сильні головні болі. Якщо захворювання ускладнюється стисненням нервів або спинного мозку, це призводить до порушень руху і функцій внутрішніх органів.

До загальних симптомів остеохондрозу можна віднести:

• умерені болі, що посилюються при русі;
• поширення болю в область голови, плечей, тазу і нижніх кінцівок;
• постійне напруження м’язів, пов’язаних із ураженим міжхребцевим суглобом;
• зменшення працездатності;
• проблеми зі сном;
• зміна постави і незграбна хода.

Остеохондроз може прогресувати протягом кількох років. Ранні стадії захворювання можуть не проявлятися явно, але згодом можуть виникати постійні болі.

Остеохондроз шийної зони

При цьому типі остеохондрозу головний симптом — це біль, викликана стисненням корінців спинного мозку. Часто ці болі супроводжуються порушенням функцій м’язів і незвичними відчуттями. Рухи в шиї можуть обмежуватися, і це може викликати дискомфорт, що супроводжується хрускотом.

Клінічні прояви остеохондрозу шийного відділу:

• постійні або приступоподібні болі в шиї; біль може посилюватись після сну і при різких рухах;
• напруження шийних м’язів, особливо передньої групи;
• плоский шийний лордоз і вимушена поза голови (дуже часто з нахилом у бік ураженого диска);
• стиснення спинномозкового симпатичного сплетення, порушення прохідності артерій у спинномозковому каналі;
• порушення кровообігу в мозочковій, стовбуровій і потиличній областях мозку, що може проявлятися постійним головним болем; іноді біль може супроводжуватися нудотою або блювотою, шумом у голові і порушенням зору.

Остеохондроз грудної зони

При грудному остеохондрозі основний прояв — це біль у зоні між лопатками. Часто така біль може носити опоясуючий характер і поширюватися по міжреберних швах. Можливим є зменшення як поверхневої, так і глибокої чутливості.

Внутрішні (вісцеральні) порушення можуть проявлятися стенокардією, болями в зоні печінки та порушеннями функцій шлунково-кишкового тракту. Шкідливим може бути й вплив на сечостатеву систему.

Остеохондроз поперекового відділу

Остеохондроз поперекового відділу — найбільш поширена форма цього захворювання. Тут пацієнт може відчувати болі в поперековій і крижовій областях, з можливим розповсюдженням болю на ноги (люмбалгія) або локалізацією болю лише в ногах (ішіалгія).

Біль, як правило, має тупий і ниючий характер, посилюється при різких рухах і тривалому перебуванні в одній позиції, але зменшується в горизонтальному положенні. Можлива атрофія м’язів і парези, а також зниження рефлексів.

Симптоми можуть включати шкірні зміни (наприклад, сухість і лущення), порушення потовиділення та ціаноз шкіри. Статичні порушення призводять до зменшення природного лордозу поперекового відділу.

Причини остеохондрозу

Міжхребцеві хрящі в нормальному стані регулярно отримують кровопостачання та достатньо харчуються для оновлення клітин. Однак з віком можуть відбуватись дегенеративні зміни, які призводять до недостатнього оновлення клітин. Порушення кровопостачання може статися в результаті стиснення артерій через викривлення хребта або травми. Надмірні фізичні навантаження також можуть стати причиною остеохондрозу.

До основних причин цього захворювання належать:

• низька міцність міжхребцевого хряща через неправильну поставу, підйом тяжких предметів і тривале носіння взуття з жорсткою підошвою;
• краніовертебральні аномалії — відхилення в розташуванні шийного відділу хребта та черепа, які призводять до стиснення судин і порушення кровопостачання;
• метаболічні порушення, що проявляються дефіцитом утворення важливих компонентів хряща;
• запальні або аутоімунні процеси, коли імунна система атакує здорові тканини.

Уяснення причини остеохондрозу критично важливо для вибору правильної стратегії лікування.

Діагностика остеохондрозу

При прояві симптомів остеохондрозу варто звернутися до невролога. Лікар проведе детальне опитування пацієнта про скарги і вивчить анамнез для виявлення факторів ризику. Потім проводиться фізикальний огляд для виявлення візуальних ознак остеохондрозу та виключення симптомів порушень функцій спинного мозку. Для підтвердження діагнозу можуть бути призначені спеціалізовані обстеження.

• Рентгенографія хребта. Невролог призначає це дослідження для отримання зображень ураженого сегмента хребта в двох проекціях. Під час процедури пацієнт повинен роздягтися до пояса і стати перед апаратом. Знімки дозволяють лікарю виявити наявність грижі або іншої патології, а також оцінити ступінь ураження хребців і міжхребцевого диска;
• Магнітно-резонансна томографія – це більш сучасне дослідження, яке дозволяє неврологу отримати послакові зображення хребта в різних проекціях. Під час дослідження пацієнту необхідно зняти всі металеві предмети і лягти на стіл томографа. Обстеження може тривати від 15 хвилин до години. Цей метод є безболісним і надійним, він також дозволяє швидко виключити інші захворювання з подібною симптоматикою, такі як туберкульозні ураження кісток або злоякісні пухлини. Якщо МРТ не можна провести, використовується міелографія;
• Дослідження спинномозкового простору (міелографія). Невролог призначає цю процедуру для виключення хвороб, таких як сирингомієлія і онкологія. Метод отримання зображень схожий на рентгенографію, однак перед його проведенням здійснюється введення контрастної речовини в спинномозковий простір. Перед процедурою лікар обробляє шкіру антисептиком і вводить анестезію. Ін’єкція проводиться в міжхребцевий простір поперекової області.

Лікування остеохондрозу

Консервативні методи лікування остеохондрозу

Лікування починається після консультації невролога і ортопеда. При нестабільності шийного сегмента хребта може знадобитися накладення коміра Шанца. Ортопедичний комір забезпечує підтримку шийної області і фіксується бинтами, зменшуючи навантаження на хребет і запобігаючи ускладненням. При виражених формах остеохондрозу грудного або поперекового відділів вимагається дотримання спокою.

В залежності від ситуації лікарі можуть використовувати різні методи лікування.

• Призначення нестероїдних протизапальних засобів для полегшення больового синдрому. Важливо дотримуватись обережності з дозуванням анальгетиків і контролювати стан печінки при тривалому прийомі;
• Тракційна терапія — метод розтягування хребта для збільшення щілини між хребцями, що усуває стиснення нервів і судин. Процедура зазвичай починається з масажу для розслаблення м’язів. Витягування здійснюється на спеціальному обладнанні або у воді. Воно обережно фіксується і розтягує хребет. Це один з найефективніших і безпечних методів лікування остеохондрозу;
• Застосування протисудомних препаратів для усунення ускладнень;
• Використання міорелаксантів. Ці засоби допомагають розслабити мускулатуру, пов’язану з ураженим сегментом хребта, і зменшити больові відчуття;
• Застосування кортикостероїдів для лікування запалення і стиснення нервів;
• Фізіотерапія, включаючи лікувальний масаж, спеціальні вправи та прогрівальні процедури.

Невролог розробляє індивідуальний план лікування остеохондрозу, спираючись на стан пацієнта. Строгий медичний контроль забезпечує сприятливі результати лікування.

Хірургічні методи лікування остеохондрозу

Якщо діагностика показує наявність міжхребцевої грижі або сильного стиснення спинного мозку, пацієнта направляють до нейрохірурга для оцінки стану і, при необхідності, оперативного втручання.

• Часткове або повне видалення міжхребцевого диска. Операція проводиться під наркозом; після анестезії невролог обробляє ділянку операції антисептиком і робить розріз у заздалегідь визначеному місці. Після цього видаляється уражений міжхребцевий диск, а при необхідності може також проводитись видалення дуги хребця. Для стабілізації сегмента застосовується трансплантація штучних матеріалів. Цей метод ефективний для лікування міжхребцевої грижі і полегшення симптомів;
• Операції з усунення звуження спинномозкового каналу. Процедура спрямована на зняття стиснення нервів і спинного мозку. Під анестезією хірург обробляє операційне поле і виконує розріз. Операція включає в себе видалення дуги хребця або цілого суглоба. Використання рентгенівського та мікрохірургічного контролю дозволяє значно знизити ризики.

Профілактика остеохондрозу

Профілактика остеохондрозу включає в себе:

• носіння комфортного взуття з амортизуючою підошвою;
• умерені фізичні навантаження і підтримка правильної постави;
• регулярні обстеження у ортопеда при наявності викривлень хребта.

Види остеохондрозу

Найбільш поширеною класифікацією остеохондрозу є його поділ за локалізацією змін. Виділяють такі форми:

• шийний;
• грудний;
• поперековий.

Також виділяються стадії розвитку захворювання:

• 1 стадія: сплющення і незначне виступання міжхребцевого диска;
• 2 стадія: тріщини у фіброзному кільці, що оточує диск, втрата стабільності ураженого сегмента;
• 3 стадія: розрив фіброзного кільця і утворення грижі міжхребцевого диска.

Реабілітація після остеохондрозу

Час відновлення після хірургічного втручання залежить від типу і складності операції. Зазвичай у перші дні пацієнт дотримується постільного режиму і поступово збільшує фізичну активність під контролем медичного персоналу. На початку необхідно використання спеціального корсета і обмеження фізичного навантаження на спину. З мірою стабілізації стану пацієнта призначається фізіотерапія і лікувальна фізкультура.