Забій хребта - симптоми, лікування, причини
Що це таке?
Ушиб хребта є закритою травмою, що вражає м'які тканини, розташовані навколо хребців.
Про захворювання
Ушиб хребта може статися внаслідок прямого удару по спині або падіння на спину. Такі травми часто виникають у побутових ситуаціях, під час занять спортом, на роботі або в результаті дорожньо-транспортних пригод.
Серед основних ознак ушибу хребта можна виділити болі в області ушкодження, набряки і синці на м'яких тканинах. Ці симптоми можуть також виникати при переломах хребців, тому для їх уточнення проводиться рентгенографія. У більш складних випадках застосовуються комп'ютерна та магнітно-резонансна томографії.
Якщо рівень механічного впливу невеликий, постраждають лише поверхневі м'які тканини (м'язи, шкіра, жировий прошарок). При сильному травмуючому факторі може бути зачеплений спинний мозок (ушиб або струс), що, в свою чергу, викликає неврологічні симптоми.
Лікування ушибу хребта здійснюється консервативними методами. Хірургічне втручання показано лише в складних випадках з множинними ушкодженнями (наприклад, прогресуюча гематома або костяні осколки, що загрожують спинному мозку).
Види
Ушиб хребта класифікується за локалізацією на такі видами:
- ушиб шийного відділу;
- ушиб грудного відділу;
- ушиб поперекового відділу;
- ушиб крижового відділу та куприка.
Згідно з характером ушкоджень, ушиб може бути:
- ізольованим (ушкоджуються лише поверхневі тканини);
- поєднаним (супроводжується компресійними переломами, внутрішньомозковими гематомами та іншими ускладненнями).
За ступенем тяжкості вертебральні ушиби поділяються на три рівні:
- легкі – травмуються лише поверхневі м'які тканини, спинний мозок не зачіпається, неврологічних проявів немає;
- помірні – ушкодження стосуються не лише поверхневих тканин, але й зачіпають спинний мозок, з'являються тимчасові неврологічні симптоми;
- важкі – травма викликає ушиб спинного мозку (в мозковій тканині виявляються області з крововиливом, можливе загибель нейронів), неврологічна симптоматика може зберігатися 1-1,5 місяця.
Симптоми ушибу хребта
Ушиб хребта може проявлятися наступними симптомами:
- біль у спині, що посилюється при нахилах або поворотах;
- видимий набряк і синюшність м'яких тканин;
- м'язові спазми по боках від хребта, що можуть призводити до зміни постави або відчуватися при пальпації.
При тяжких ушкодженнях, що зачіпають спинний мозок, можуть розвиватися неврологічні симптоми. Їхній характер варіюється в залежності від місця ушкодження. Наприклад, при травмі шийного відділу можуть спостерігатися опущення повіки та розлади дихання. При ушибі грудного відділу виникають проблеми з чутливістю та рухами рук. Ушиб поперекового сегмента може призвести до порушень у ногах, включаючи парестезії та зниження чутливості.
Причини ушибу хребта
Причини ушибу хребта у дорослих і дітей зазвичай пов'язані з ушкодженням м'яких тканин. До них належать:
- побутові травми – падіння в домашніх умовах (наприклад, на мокрій підлозі або зі стільця);
- спортивні травми – найбільш ризиковані види спорту включають фігурне катання, хокей, лижі та біатлон;
- травми під час відпочинку – невдалі стрибки у воду;
- травми на роботі – такі травми можуть статися у працівників на висоті, електриків, шахтарів тощо;
- дорожньо-транспортні пригоди – зіткнення автомобілів, падіння з велосипеда;
- військові травми – вплив вибухових хвиль на організм.
Діагностика
Через схожість симптомів ушибу з переломом хребта, після проведення візуального огляду і пальпації пацієнта направляють на рентгенівське обстеження. Якщо ознаки перелому відсутні, то його виключають. При неясних результатах рентгена рекомендується більш детальне дослідження хребців з використанням комп'ютерної або магнітно-резонансної томографії. Невролог також проводить огляд для виключення неврологічних розладів. При наявності симптомів, що вказують на ушкодження спинного мозку, може проводитися спинальна пункція.
Лікування ушибу хребта
Для лікування неускладнених ушибів застосовуються консервативні методи. Хірургічне втручання рекомендується при загрозі ушкодження спинного мозку (наприклад, коли є кісткові осколки або великі гематоми).
Консервативне лікування
Лікування при ушибах хребта включає наступні заходи:
- обмеження фізичної активності;
- ліжковий режим на жорсткому матраці (рекомендується використовувати валик для підтримки шиї і поясниці, щоб підтримувати фізіологічне положення хребта);
- прикладання льоду до травмованої ділянки (для звуження судин і зменшення крововиливу);
- з Другого дня – тепло, що сприяє розслабленню синців.
Хірургічне лікування
Хірургічне втручання при ушибах хребта виконується тільки за суворими показаннями. Можливі підходи:
- дренування і видалення гематоми;
- остеосинтез при переломах хребців;
- видалення осколків.
Профілактика
Профілактичні заходи для запобігання ушибам хребта пов'язані з дотриманням правил безпеки під час фізичних занять, роботи на висоті та в повсякденному житті.
Реабілітація
Для відновлення після ушибу хребта середньої та важкої ступені необхідна комплексна реабілітація, яка може включати:
- упражнення лікувальної фізкультури;
- фізіотерапію з протизапальним і зміцнюючим ефектом;
- відновлювальний масаж;
- дихальну гімнастику.
Питання
Який лікар лікує ушиб хребта?
Ушибами хребта займаються спеціалісти таких областей, як неврологія, нейрохірургія або ортопедична травматологія.
Що таке травма якоря?
Це ушкодження м'яких тканин в області шийного відділу хребта виникає, наприклад, при різкому гальмуванні транспортного засобу, якщо на сидіннях немає підлокітників. В результаті інерції голова рухається назад, що може призвести до надмірного розгинання в дугоотростчатих суглобах і розтягування міжхребцевих дисків. У випадку важкої травми якоря можливе також ушкодження спинного мозку.
Чим небезпечний ушиб хребта?
Після легких і середньотяжких ушибів зазвичай відсутні залишкові прояви, і після завершення основного курсу лікування організм відновлюється. Однак після серйозного ушибу, що стосується спинного мозку, можуть виникнути несприятливі наслідки, особливо якщо лікування розпочато із затримкою. У подібних пацієнтів може спостерігатися порушення чутливості та рухової активності кінцівок, аж до повного паралічу. Для відновлення нейром'язевої передачі необхідна тривала реабілітація.