Артроз - симптоми, лікування, причини

Про захворювання та його можливі ускладнення

Частота виникнення артрозу варіюється в залежності від вікової групи. Первинні симптоми захворювання можуть проявлятися не раніше 30-35 років, і до 70 років близько 90% людей стикаються з цією патологією. Артроз не має виражених гендерних різниць, за винятком дегенеративного ураження суглобів між фалангами пальців рук, яке спостерігається у жінок у 10 разів частіше, ніж у чоловіків. У процесі захворювання, як правило, уражаються великі суглоби нижніх і верхніх кінцівок.

Патологічні зміни починаються з міжклітинної речовини хрящової тканини, що містить колагенові волокна другого типу та молекули протеогліканів. Нормальний стан міжклітинної речовини підтримується завдяки рівновазі процесів синтезу та розпаду. Коли розпад хрящової тканини переважає над її синтезом, це створює умови для прогресування остеоартриту, що і пояснює суть артрозу.

Найбільш ранні симптоми розвиваються в місцях з високим механічним навантаженням, іноді утворюються локалізовані ділянки розм'якшення хрящової оболонки. У міру прогресування хвороби хрящ починає руйнуватися та тріскатися, а локально може відбуватися відкладення кальцієвих солей. Під пошкодженими ділянками хряща може оголюватися лежача кістка, а відколоті хрящеві фрагменти потрапляють у суглобову порожнину, що викликає «заклинювання» (так звана «суглобна миша»).

Пошкодження хряща, що вистилає суглоби, призводить до зміни їхньої форми, яка порушує природний контакт між ними. В результаті цього під час руху суглобові поверхні піддаються ненормальному навантаженню, що активує процеси компенсації в кістковій тканині. Відбувається ущільнення кістки (розвиток субхондрального остеосклерозу) та утворюються остеофіти неправильних форм, що ще більше погіршує відповідність суглобових поверхонь. Патологічні зміни обмежують рухливість суглоба та можуть призводити до ускладнень у вигляді м'язових контрактур, які є відповідною реакцією на больовий синдром.

Артроз створює передумови для розвитку синовіту – запального процесу синовіальної оболонки суглоба. Це пов'язано з тим, що омертвілі ділянки хряща та кістки призводять до активації фагоцитарного лейкоцитозу, що супроводжується виділенням прозапальних медіаторів. З часом таке тривале запалення може призвести до склерозу навколишніх тканин – капсула суглоба збільшується, а м'язи навколо атрофуються.

Головним симптомом артрозу є больовий синдром, який з часом супроводжується обмеженням рухливості в суглобі. Спочатку це обмеження має компенсаторний характер, однак пізніше стає результатом органічних змін. Встановити коректний діагноз можна за допомогою додаткових методів візуальної діагностики, включаючи рентгенографію, ультразвукове дослідження, комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію.

В залежності від стадії та ступеня тяжкості артрозу лікування може бути консервативним або хірургічним. Найкращий лікувальний підхід, що враховує індивідуальні особливості пацієнта, підбере травматолог-ортопед.

Типи артрозу

Існує два основних типи артрозу:

1. Первинний – виникає внаслідок порушення балансу між синтезом і деградацією хрящової тканини, що призводить до дисфункції хондроцитів – ключових клітин хряща.
2. Вторинний – розвивається в уже зміненому суглобі при невідповідності (конгруентності) суглобових поверхонь, що викликає перерозподіл навантаження та підвищений тиск на певні ділянки.

Симптоми артрозу суглобів

Основним симптомом артрозу суглобів є біль, що має певні характеристики, які дозволяють проводити первинну діагностику.

1. Механічна біль виникає під час фізичного навантаження і зникає в спокої, пов'язана з втратою амортизуючих властивостей хряща.
2. Нічна біль. Вона обумовлена застою венозної крові та підвищенням тиску всередині кістки.
3. Стартова біль. Ця короткочасна біль виникає вранці під час вставання (пацієнти повідомляють, що їм потрібно «розходитися»). Вона пов'язана з накопиченням детриту на хрящевих пластинах і зникає під час руху.
4. Метеозалежність. Біль може посилюватися при змінах погодних умов (наприклад, при підвищенні атмосферного тиску або підвищенні вологості).
5. Блокадна біль. Раптовий біль, пов'язаний із застряганням хряща або кісткового фрагмента між суглобовими поверхнями, в результаті чого в суглобі припиняються рухи.

При приєднанні вторинного синовіту характер болю може змінюватися – вона стає постійною, вранці спостерігається скутість у суглобі. Об'єктивно відзначаються ознаки запального процесу, такі як набряк і підвищення температури шкіри в області суглоба.

Артроз, як правило, починається поступово, починаючи з болю в одному суглобі. Спочатку дискомфорт виникає тільки під час фізичної активності, а пізніше може з'являтися навіть у спокої. З часом біль може поширюватися і на суглоби з протилежного боку, що пов'язано з компенсаційним навантаженням. Ключовий симптом артрозу – це періодичність, коли короткі епізоди загострень змінюються періодами ремісії. Прогресуючий перебіг хвороби відображається в укороченні міжрецидивного періоду та розвитку негативних наслідків, таких як контрактури та значне обмеження рухливості.

Перебіг артрозу під час вагітності

Артроз під час вагітності може проявлятися по-різному. Зазвичай до 12-13 тижнів можливе загострення, викликане гормональними змінами. Другий та третій триместри, як правило, протікають більш стабільно. Управління вагітністю здійснюється акушером-гінекологом у співпраці з травматологом-ортопедом.

Причини артрозу суглобів

Основний механізм, який призводить до руйнування хряща – це порушення синтезу протеогліканів клітинами хрящової тканини. Розвитку артрозу передує прихований період метаболічних порушень, який характеризується пошкодженням протеогліканів та їх компонентів (таких як хондроїтин, глюкозамін, кератан), що призводить до розрихлення та руйнування хрящового матриксу. У структурі хряща відбувається розрив колагенових волокон, порушується надходження життєво необхідних метаболітів, і змінюється баланс рідини (спочатку хрящ гідратується, потім кількість води різко зменшується, що погіршує процес тріщини).

Первинно запущені патологічні процеси негативно впливають на дисфункцію хондроцитів, які є надзвичайно чутливими до змін у своєму матриксі. Зміни в їхніх якісних характеристиках призводять до синтезу дефектних молекул протеоглікана і укорочених ланцюгів колагена. Ці неповноцінні молекули погано зв'язуються з гіалуроновою кислотою і швидко втрачаються з матриксу. При артрозі спостерігається також так званий цитокіновий «вибух», коли вивільнені цитокіни порушують синтез колагену та протеогліканів, а також сприяють запаленню синовіальної оболонки.

До основних причин артрозу відносяться:

• надмірна вага, що збільшує навантаження на суглоби;
• носіння незручного взуття;
• супутні патології опорно-рухового апарату;
• перенесені травми суглобів.

Лікування артрозу

Згідно з клінічними рекомендаціями, основна мета лікування артрозу полягає в уповільненні прогресування дегенеративного процесу в хрящовій тканині. Для цього проводяться заходи, спрямовані на зниження навантаження на уражений суглоб та його відновлення, а також призначається терапія для усунення вторинного синовіту.

Консервативне лікування

Для розвантаження суглоба використовуються такі методи:

• зниження надмірної ваги;
• виконання лікувальних вправ з виключенням тривалих статичних позицій;
• відмова від піднімання важких предметів і тривалого перебування на колінах (актуально для деяких професій).

На ранніх стадіях захворювання, окрім лікувальної фізкультури, корисні плавання та велоспорт. На більш пізніх стадіях для розвантаження суглоба в загострення рекомендується використовувати ортопедичну паличку або милиці.

Для зменшення больового синдрому, включаючи вторинний синовіт, застосовуються нестероїдні протизапальні препарати як місцевої, так і системної дії. Зокрема, можуть використовуватися внутрішньосуглобові ін'єкції кортикостероїдів.

Для поліпшення функціонального стану хрящової тканини призначаються хондропротектори та препарати гіалуронової кислоти, які вводяться в суглоб. Ці препарати сприяють поліпшенню метаболізму хрящової тканини, підвищують стійкість хондроцитів до пошкоджуючих факторів, активують анаболічні процеси та блокують катаболічні реакції, тим самим уповільнюючи прогресування патологічного процесу та підвищуючи рухливість в суглобі.

Хірургічне лікування

Варіанти хірургічного втручання залежать від стадії та активності патологічного процесу.

• Пункція суглоба – рекомендується при вираженому реактивному синовіті, дозволяє видалити запальну рідину та ввести кортикостероїдні препарати.
• Артроскопічні операції, що передбачають введення інструментів в порожнину суглоба через невеликі розрізи, дозволяють проводити промивання суглоба, корекцію хряща та видалення некротичних ділянок.
• Ендопротезування – радикальна операція, що застосовується при запущених формах захворювання, зазвичай стосується колінного або тазостегнового суглобів.

Профілактика артрозу

Профілактичні заходи артрозу включають підтримання нормальної ваги, носіння ортопедичного взуття, уникнення роботи на колінах, раціональний підйом тяжкостей і дотримання режимів фізичної активності.

Реабілітація при артрозах суглобів

Реабілітація при артрозах суглобів включає в себе комплекс процедур, спрямованих на поліпшення функціонального стану суглоба та оточуючих тканин. Це можуть бути фізіопроцедури, лікувальний масаж і оздоровча гімнастика.

Ознаки та діагностика артрозу суглобів

На основі клінічних симптомів рентгенолог встановлює попередній діагноз, який підтверджується з допомогою додаткових обстежень.

1. Рентгенографія. На ранніх стадіях рентгенографічні ознаки можуть бути незначними, такими як нерівномірне звуження суглобової щілини і невеликі кісти. На пізніх стадіях рентгенографія надає більш чітку інформацію, показуючи кісткові розростання та зміни форми суглобів.
2. УЗД суглобів. Ультразвукове дослідження дозволяє більш точно виявити початкові ознаки артрозу, такі як внутрішньосуглобовий випіт і зміна структури хрящової пластини.
3. Комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія. Ці методи використовуються в складних випадках для детальної оцінки стану хрящової поверхні і об'єму синовіальної рідини.