Артроз ліктьового суглоба - симптоми, лікування, причини

Що таке артроз ліктьового суглоба?

Артроз ліктьового суглоба є дегенеративно-дистрофічним захворюванням, при якому відбувається пошкодження та зношування суглобового хряща. У процесі цього зменшується обсяг синовіальної рідини, що призводить до збільшення тертя між кістковими структурами. Захворювання також супроводжується утворенням остеофітів. Артроз ліктьового суглоба може викликати болючі відчуття різної інтенсивності, які посилюються з прогресуванням патології. Обмежується рухливість руки. Спочатку спостерігається втома м’язів, потім м’язові спазми та погіршення кровопостачання тканин верхніх кінцівок, включаючи ліктьові суглоби. Якщо захворювання запущене, біль може бути постійною, що не проходить 24 години на добу. Це може призвести до деформації ліктя.

Хто знаходиться в зоні ризику?

До групи ризику входять:

• люди старше 45 років;
• ті, хто займається професійно спортом, таким як теніс, баскетбол, волейбол;
• представники професій, які вимагають постійного навантаження на руки (наприклад, піаністи, водії тощо).

Стадії захворювання

Виділяють наступні стадії захворювання:

1. 1 – на цьому етапі виникають незначні неприємні відчуття після інтенсивних навантажень. При огляді лікар відзначає зниження м’язового тонусу. Суглобовий хрящ не має судин і нервів, що пояснює відсутність яскраво вираженого болю на першій стадії руйнування.
2. 2 – болі посилюються і можуть проявлятися навіть у стані спокою. Також відбувається атрофія м’язової тканини, помітні порушення функції ліктьового суглоба, і при згинанні можна почути хруст.
3. 3 – постійні ниючі болі, обмеження рухливості у суглобі, спостерігається явна деформація ліктя. Пацієнт відчуває труднощі при виконанні звичних дій.

Симптоми артрозу ліктьового суглоба

На першій стадії артрозу ліктьового суглоба людина майже не помічає симптомів. У процесі прогресування захворювання хрящ стає рихлим і відділяється від кісткової поверхні. Це призводить до розпаду хряща та утворення детриту, частинки якого вільно переміщаються у суглобовій щілині, внаслідок чого відбувається тертя між суглобовими поверхнями та пошкодження тканин хряща, включаючи синовіальну оболонку. Це запускає запальний процес у суглобовій оболонці, що супроводжується надмірною продукцією внутрішньосуглобової рідини, що, у свою чергу, загострює руйнування хряща. В області ліктя можуть спостерігатися підвищення температури та набряк.

Пошкодження суглобової капсули викликає сильні болі. Чим більше руйнується хрящ, тим більше відкривається кістка, що порушує кровообіг. В результаті виникає інтенсивний, ниючий біль навіть вночі.

У процесі прогресування хвороби в суглобі утворюються кісткові нарости (остеофіти), що призводить до ще більшої деформації суглоба та значного обмеження рухливості руки.

Спочатку болючі відчуття виникають лише при навантаженні на суглоб, але скоро стають постійними та нестерпними.

Запізніле звернення до лікаря, відсутність діагностики та лікування можуть призвести до інвалідності. Головною загрозою хвороби є незворотність змін у суглобах, іноді може знадобитися ендопротезування, при якому встановлюється штучний імплантат на місце пошкодженого суглоба.

Одна з особливостей артрозу ліктьового суглоба – безсимптомний момент протягом тривалого часу. Різні фактори і запальні процеси можуть спровокувати загострення захворювання.

Тому варто звернути увагу на наступні симптоми:

• підвищення температури тіла та в області суглоба;
• почервоніння шкіри в області ліктя;
• набряки м’яких тканин навколо ліктя;
• обмежена рухливість верхньої кінцівки внаслідок болю та набряку.

При наявності зазначених симптомів обов’язково потрібно звернутися за консультацією до фахівця. Після проведення необхідних діагностичних заходів лікар запропонує адекватне лікування, в тому числі можливу хірургічну інтервенцію.

Методи лікування артрозу ліктьового суглоба

На першій стадії, коли виявляються помірне звуження суглобової щілини та ущільнення підхрящової кістки, лікар призначає препарати для покращення кровообігу та вітамінні комплекси. Крім того, пацієнту рекомендується виконувати спеціальні вправи та проходити курси масажу.

На другій стадії, коли спостерігаються кісткові розростання (остеофіти) і значно звужується суглобова щілина, призначаються медикаменти для ін’єкцій безпосередньо в суглоб, а також засоби з знеболюючим і протизапальним ефектами та препарати для відновлення хрящової тканини. Крім лікувальної фізкультури і масажу можуть бути рекомендовані електрофорез, магнітна або лазерна терапія, а також акупунктура.

На третій стадії, коли медикаментозне лікування вже неефективно і мета полягає в уповільненні прогресування хвороби, розмір суглобової щілини зменшений до таких розмірів, що її видимість непомітна. Також відбувається обширне розростання остеофітів і практично повна відсутність рухливості. При неефективності консервативного лікування єдиним рішенням може стати хірургічне втручання.

Медикаментозне лікування може включати:

• анальгетики та спазмолітики для зменшення больового синдрому;
• нестероїдні протизапальні препарати;
• препарати місцевої дії;
• ліки для внутрішньосуглобових ін’єкцій, які тимчасово замінюють суглобову рідину. Ці препарати можуть запобігти подальшому руйнуванню хрящової тканини та забезпечити безболісний рух верхньої кінцівки.

Курс лікування повинен бути індивідуально підібраний з урахуванням особливостей кожного пацієнта та тяжкості захворювання. Деяким може бути достатньо одного внутрішньосуглобового уколу для досягнення ремісії на термін до 6 місяців, іншим потрібен повний курс з 3-5 ін’єкцій, проведених раз на тиждень.

Під час загострення артрозу необхідно уникати фізичних навантажень, масажних процедур і фізіотерапії, оскільки вони можуть погіршити больові відчуття. Лікувальні заходи слід відновити лише після стихання гострих симптомів, додаючи масаж, вправи та фізіотерапевтичні методи.

Терапія повинна проходити під наглядом лікаря. Також пацієнт повинен усвідомлювати, що лікування артрозу ліктьового суглоба повинно бути систематичним і постійним. Пропуски та невиконання вказівок лікаря можуть призвести до небажаних наслідків.

Реабілітація після лікування

Перід відновлення може бути тривалим і вимагати значних зусиль. Регулярні заняття гімнастикою та робота над відновленням рухливості верхньої кінцівки допоможуть швидше повернутися до нормальної активності. Важливим аспектом є також правильне і збалансоване харчування.