Епікондиліт ліктьового суглоба - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Епікондиліт ліктя є запальним станом, при якому уражаються області прикріплення сухожиллів до кісток в районі медіального або латерального надмищелка плеча.

Про захворювання

У популяції в цілому епікондиліт зустрічається з частотою від 1 до 5%, а серед працюючих осіб цей показник може досягати 10-15%. Найбільш уразливою до цього захворювання є вікова група 40-60 років.

При епікондиліті запальний процес охоплює ділянки, де сухожилля кріпляться до плечових надмищелків (костяних виступів, розташованих поряд із суглобами). Латеральна форма хвороби характеризується пошкодженням сухожильної частини загального пальцевого розгинача (що впливає на здатність розгинати пальці), тоді як медіальна форма вражає сухожилля загального пальцевого згинача (що порушує згинання в міжфалангових суглобах).

До розвитку епікондиліту призводять мікротравми сухожильних агрегатів. На цьому фоні зменшується кількість фібробластів (клітин, що відповідають за синтез колагенових і еластинових волокон), розм'якшуються сполучнотканинні структури, спостерігається погіршення кровообігу в зоні ураження. При епікондилітах також може вторинно залучатися хрящова тканина, що погіршує клінічну картину захворювання.

Епікондиліт проявляється болем у ділянці плечової кістки, ближче до ліктьового суглоба. Біль посилюється при пальпації цієї зони. Для остаточної діагностики рекомендується проводити ультразвукове дослідження і рентгенографію.

Лікування в основному включає консервативні методи. Рекомендується забезпечити функціональний спокій для руки та використовувати протизапальні препарати, які можуть мати гормональну активність.

Види

Існує два типи ліктьового епікондиліту:

• з пошкодженням внутрішнього надмищелка – «лікть гольфіста»;
• з залученням зовнішнього надмищелка – «лікть тенісиста».

Симптоми епікондиліту ліктьового суглоба

Признаки епікондиліту ліктьового суглоба залежать від місця запалення. Латеральна форма захворювання проявляється такими симптомами:

• біль у зовнішній частині ліктя, яка триває більше 24 годин протягом останнього тижня;
• посилення болю при натисканні на зовнішню поверхню ліктя;
• посилення болю при розгинанні кисті, пов'язане зі скороченням загального пальцевого розгинача.

Клінічні прояви медіальної форми епікондиліту мають свої особливості, оскільки болючість посилюється не при розгинанні пальців, а при їх активному згинанні. Больові відчуття при цій формі локалізуються на внутрішній стороні ліктя. В іншому діагностичні критерії схожі з латеральною формою.

Причини епікондиліту ліктьового суглоба

Запалення внутрішнього надмищелка часто виникає у людей, чия діяльність пов'язана з частими згинаннями і обертаннями передпліччя назовні. Подібні навантаження виникають у таких видах спорту, як гольф, бейсбол, теніс, фехтування і плавання. В групу ризику також входять фахівці, чия робота включає повторювані дії, що вимагають рухів у передпліччі, зап’ясті, кисті та пальцях.

Хоча латеральний епікондиліт традиційно пов'язують з грою в теніс, у 95% випадків його причиною стають професійні або побутові заняття, які передбачають тривале монотонне напруження сухожильного пучка загального пальцевого розгинача.

Діагностика

Діагностика епікондиліту грунтується на аналізі скарг, історії хвороби, санітарно-гігієнічних характеристиках, а також результатах ортопедичного і неврологічного обстежень (береться до уваги преморбідний фон) з використанням інструментальних і лабораторних методів (рентгенографія, УЗД, МРТ). Цей підхід дозволяє виключити інші захворювання ліктя, які можуть мати схожі симптоми.

В останні роки для точної діагностики активно застосовується ультразвукове дослідження ліктьового суглоба. Ознаки, що вказують на патологічний процес, включають візуалізацію ділянок з низькою акустичною щільністю, наявність кальцинатів і нерівні контури сухожилля.

Лікування епікондиліту ліктьового суглоба

Основним методом лікування епікондиліту залишаються консервативні підходи. Операція може бути рекомендована в випадках, коли консервативне лікування не дало результату (оцінюється протягом 3-6 місяців).

Консервативне лікування

До основних напрямків консервативного лікування епікондиліту належать:

• забезпечення спокою ураженій руці;
• ношення спеціальних утримуючих апаратів;
• управління запаленням за допомогою нестероїдних протизапальних засобів або кортикостероїдів, які можуть бути прийняті внутрішньо або введені локально;
• лікувальна фізкультура, спрямована на зміцнення сухожиль;
• фізіотерапія, включаючи ударно-хвильову терапію.

В деяких випадках епікондиліт може самостійно зникнути. Однак без належного лікування симптоми можуть турбувати пацієнта протягом двох років.

Хірургічне лікування – операція при епікондиліті ліктьового суглоба

Хірургічне втручання може бути запропоноване у випадках, коли симптоми захворювання не покращуються протягом 3-6 місяців консервативного лікування. Операція на ліктьовому епікондиліті може виконуватися як відкритим, так і артроскопічним методом.

У більшості випадків хірург видаляє патологічно змінені тканини в області прикріплення сухожилля. Потім здійснюється відновлення кісткової поверхні та її фіксація з використанням апоневротичного компонента. В сучасній травматології віддається перевага артроскопічним втручанням, оскільки вони менш інвазивні, не пошкоджують здорові тканини і мають короткий реабілітаційний період, що дозволяє швидко відновити функції руки.

Профілактика

Профілактичні заходи спрямовані на запобігання травм сухожиль. Для цього, виконуючи монотонні дії кистю та передпліччям, рекомендується періодично розминати руки. Корисні також фізіотерапевтичні процедури, кінезіотейпування і масаж.

Реабілітація

Після хірургічного втручання рекомендується виконувати фізичні вправи, спрямовані на розслаблення м'язово-сухожильних структур.