Перелом променевої кістки - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Перелом променевої кістки найчастіше відбувається в так званому типовому місці, яке розташоване на 2-2,5 см вище лінії з'єднання променево-зап’ясткового суглоба. При такому ушкодженні, як правило, травмується й шилоподібний відросток ліктьової кістки. Ця травма вважається складною і може викликати певні труднощі у лікуванні.

Переломи головки променевої кістки класифікуються як внутрішньосуглобові, часто піддаються роздрібненню, що призводить до утворення великої кількості осколків. Це може обмежити рухи у передпліччі, такі як згинання, розгинання та обертання, а також призвести до тривалої втрати працездатності. Зазвичай переломи головки променевої кістки вимагають хірургічного втручання.

Переломи тіла променевої кістки рідкісні і часто поєднуються з травмою ліктьової кістки. Такі ушкодження можуть виникнути внаслідок прямого удару по передпліччю.

Признаки перелому променевої кістки включають в себе традиційні прояви: болі, набряки, крововиливи в м’яких тканинах, незвичайна рухомість передпліччя та характерний тріск. При зміщенні уламків може змінитися форма руки. Остаточний діагноз часто встановлюється на основі рентгенографічного дослідження ушкодженої області.

Методи лікування варіюються в залежності від характеру травми. Прості переломи, як правило, лікують консервативно, тоді як складні вимагають хірургічного втручання.

Види

З урахуванням множинних ушкоджень виділяють:

• ізольовані ушкодження, коли перелом спостерігається тільки в променевій кістці;
• поєднані ушкодження, коли переломи променевої кістки комбінуються з травмами інших частин тіла (наприклад, травми кісток ніг, хребта або ребер при ДТП).

За локалізацією розрізняють такі види травматичних ушкоджень променевої кістки:

• ушкодження в типовому місці, де постраждалим є кінцевий ділянку кістки (епіметафіз), близький до променево-зап’ясткового суглоба (дистальний ділянка);
• діафізарні ушкодження, що відбуваються в області тіла кістки;
• ушкодження в областях головки або шийки променевої кістки, розташованих ближче до ліктьового суглоба (проксимальний ділянка).

В залежності від стану шкіри над областю травми переломи діляться на 2 групи:

• відкриті, при яких ушкоджені як кістка, так і шкіра (що підвищує ризик інфікування);

• закриті, коли цілісність шкіри збережена (ушкоджена лише кістка).

За положенням уламків кістки переломи бувають:

• з зміщенням – коли уламки розташовуються під неестественним кутом один до одного (плюс можливі вколочені переломи, коли один уламок заходить на інший, зменшуючи довжину кінцівки);
• без зміщення – уламки зберігають звичайне для кістки напрямок.

Окремо слід зазначити внутрішньосуглобові переломи, при яких лінія розриву проходить всередині суглобової порожнини. Ушкодження можуть виникати як в променево-зап’ястковому, так і в ліктьовому суглобі.

Існують компресійні переломи (з утворенням зони вдавлення), імпресійні (переломні фрагменти вдавлюються всередину), спіральні та інші.

Симптоми перелому променевої кістки

Симптоми перелому променевої кістки можуть включати:

• сильний біль в травмованій області;
• набряки та синюшність тканин;
• посилення болю при натисканні на ушкоджений ділянку або спробі руху в суглобі;
• характерний тріск при русі;
• патологічну рухомість;
• порушення функціональності руки.

Ці симптоми найбільш виражені в області травми. Наприклад, при порушенні цілісності головки або шийки – це стосується області ліктьового суглоба, в разі дистального перелому – до зони променево-зап’ясткового суглоба. Якщо ушкоджене тіло променевої кістки, больові відчуття та набряк будуть спостерігатися в середній третині передпліччя.

Причини

Переломи променевої кістки можуть виникати в результаті побутових (падіння) або спортивних травм, ДТП або ударів.

• Переломи променевої кістки в типовій зоні є одними з найбільш поширених травм кісткової системи. Механізм виникнення цієї травми пов'язаний з падінням на руку з випрямленим ліктем. Якщо кисть в момент падіння була розгинаючи, то виникає розгинальний (екстензійний) перелом, а якщо зігнута – то згинальний (флексійний). Такі переломи часто фіксуються у жінок у період постменопаузи, що пов'язане з діагнозом остеопорозу. Тому своєчасна профілактика крихкості кісткової тканини має важливе значення.
• Перелом головки або шийки променевої кістки часто відбувається через падіння на випрямлену руку, трохи відведену вбік. Ці травми можуть супроводжуватися вивихами променевої або ліктьової кістки.
• Перелом тіла (діафіза) променевої кістки зазвичай стає наслідком прямого удару по передпліччю з використанням важких предметів. Це може бути результатом автомобільних аварій, спортивних травм або вуличних бійок.

Діагностика

Попередній діагноз перелому променевої кістки визначається на основі результатів візуального огляду в поєднанні з інформацією про отриману травму. Остаточна діагностика вимагає рентгенографії як мінімум у двох проекціях. Рентгенівський знімок є ефективним методом для оцінки лінії ушкодження, характеру травми та розробки подальшого плану лікування пацієнта.

В складних випадках може бути призначена комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія. При підозрі на остеопороз, викликаний менопаузою, рекомендовано проведення денситометрії для оцінки міцності кісткової тканини, а також аналізи крові на рівень кальцію та вітаміну D.

Лікування перелому променевої кістки

Лікування перелому променевої кістки може проводитися як консервативними, так і оперативними методами. Вибір методу лікування залежить від типу травми, віку пацієнта, його професійної діяльності та наявності супутніх захворювань.

Консервативне лікування

Процес консервативного лікування переломів дистального і проксимального відростків досить тривалий – в середньому він складає від 6 до 10 тижнів (використовується іммобілізація в репозиційному положенні, потім застосовується гіпсова лонгета після виведення кінцівки з репозиційного положення, а також відновне лікування). Термін реабілітації може збільшуватися в залежності від часу зрощення перелому, тривалості відновного процесу та наявності додаткових трофічних порушень. В результаті, при таких травмах активним пацієнтам часто потрібне хірургічне лікування.

Як правило, консервативне лікування застосовується при переломах тіла променевої кістки (у випадку травм епіфіза та метаепіфіза підхід обирається індивідуально). При наявності зміщення уламків їх спочатку вправляють вручну під місцевою анестезією. Після цього за допомогою рентгенографії оцінюється успішність вправлення, і при задовільному результаті накладається кругова гіпсова пов'язка. Якщо зміщення немає, то застосовується одразу гіпсова іммобілізація. Середній термін зрощення діафізарних переломів променевої кістки становить 3-4 тижні.

Хірургічне лікування

Оперативне втручання при переломі променевої кістки в типовому місці, як правило, більш ефективно, ніж консервативне лікування. В числі хірургічних методів перевага надається відкритій репозиції з використанням фіксуючої пластини. Це дозволяє в максимально короткі терміни відновити анатомічну цілісність кістки та її функцію в сусідніх суглобах, не чекаючи повного зрощення, а також мінімізувати ризики можливих ускладнень (наприклад, трофічних порушень і контрактури променево-зап’ясткового суглоба), які збільшуються з тривалим терміном іммобілізації.

При операціях на головці променевої кістки хірург може проводити зіставлення уламків і їх закріплення із використанням спеціальних пластин і гвинтів.

Профілактика

Профілактика переломів променевої кістки включає в себе заходи щодо зменшення ризику травматизму. Особливо важливо стежити за безпекою під час гололеду, при водінні автомобіля та використовувати захисні засоби при заняттях травмоопасними видами спорту.

Жінкам в менопаузальному віці рекомендується визначати 10-річний ризик перелому за результатами денситометрії, використовуючи спеціальний алгоритм. При високому рівні ризику необхідно спільно з акушером-гінекологом обговорювати можливість призначення гормональної терапії. Крім того, якщо менопауза настала передчасно (до 45 років), профілактичні заходи по боротьбі з остеопорозом починають без розрахунку ризиків, застосовуючи натуральні естрогени системної дії. Це допомагає запобігти патологічним переломам, що виникають при низькоенергетичних травмах.

Реабілітація після перелому променевої кістки

Реабілітаційна програма для пацієнтів з переломом променевої кістки включає кілька напрямків:

• лікувальна фізкультура для розробки суглоба та зміцнення м'язів;
• фізіотерапевтичні процедури для поліпшення кровообігу та стимуляції регенерації кісткової тканини;
• відновлювальний масаж для тонізування м'язів і зменшення набряклості.

Реабілітація починається практично відразу після операції, оскільки гіпсова іммобілізація не потрібна. Лікувальна фізкультура допускається з другого дня після операції, а обсяг рухів у променево-зап’ястковому або ліктьовому суглобі досягає повної амплітуди на 5-7-й день після втручання. Загальний термін реабілітації зазвичай становить 3-4 тижні.

Якщо зрощення кісток відбувається за рахунок їхнє нерухомості за допомогою гіпсу, активна реабілітація починається тільки після зняття пов’язки.