Перелом - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Перелом є порушенням цілісності кістки. Він може бути як частковим, так і повним.

Переломи у дорослих та дітей зазвичай виникають під впливом механічних факторів, коли сила, що прикладається до кістки, перевищує її міцність. Основною причиною переломів є травма, хоча також існують рідкісні випадки вроджених дефектів та патологічного пошкодження кісткової тканини.

Практика показує, що найчастіше виникають переломи рук (слідом ідуть переломи ніг). Пошкодження кісток, як правило, відбуваються при падінні, рідше - внаслідок прямого удару або внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Перелом можна визначити за лінією ушкодження, яка вказує на місце травми кістки. В залежності від характеру цієї лінії, переломи можуть бути різними: поперечні, подовжні (лонгитудинальні), косі, витківні та спіралеподібні. Тип перелому можна визначити за допомогою рентгенівського обстеження.

Основним методом діагностики є рентгенографія. У складних випадках може вимагатися використання комп'ютерної томографії.

Якщо зміщення кісток не спостерігається або вдається відновити їхнє положення вручну, накладається фіксуюча пов'язка (консервативний метод лікування). Якщо ж зміщення виражене або ручна репозиція неефективна, потрібна операція.

Види

В залежності від ступеня пошкодження кістки, переломи поділяються на наступні види:

• повні, коли лінія перелому розділяє кістку на два відрізки;
• неповні, коли на одному краю лінії перелому утворюються два фрагменти, а інший край кістки залишається цілим.

У категорії неповних переломів виокремлюють два підтипи:

• надлам - незначне пошкодження кістки через її перегин;
• трещина - неповне пошкодження без перегину (може бути краєвим).

З практичної точки зору важливо розрізняти два основні типи переломів:

• закриті, при яких шкіра над місцем перелому не пошкоджена;
• відкриті, коли перелом супроводжується раною, з якої видно кісткові відломки.

По розташуванню лінії перелому відносно суглоба виокремлюють три основні типи:

• діафізарні – не торкаються суглоба, ламаючи кістку в області тіла;
• епіфізарні – лінія перелому проходить всередині суглоба, пошкоджуючи його термінальні частини;
• метафізарні – лінія перелому знаходиться поруч із суглобом, але не в його межах.

Складність перелому може відрізнятися, що визначає особливості лікування. На основі цього критерію можна виокремити три типи:

• просте – зазвичай це закриті неповні переломи, не викликають ускладнень;
• ускладнене – травма стосується не тільки кістки, але й близьких структур, що може призвести до пошкодження внутрішніх органів і судин, супроводжуючи кровотечами;
• комбіноване – переломи пов'язані з пошкодженням інших органів, не викликаних переломом (наприклад, при травмах стегна з розривом селезінки, які можуть статися при падінні з висоти).

Переломи також класифікуються за наступними критеріями:

• числу порушень цілісності кістки – вони можуть бути одиночними або множинними;
• розташуванню кісткових відломків – без зміщення (легка форма перелому) і зі зміщенням, коли кістки повністю роз'єднуються в одній площині (відламки йдуть один від одного на кілька сантиметрів під впливом м'язових волокон).

Переломи можуть торкатися наступних кісток: хребта, щиколотки, променевої кістки, стопи, мізинця, ключиці, плюсневої кістки, щелепи, плечової кістки, кисті, носа, стегнової кістки, черепа, великогомілкової кістки та ін.

Симптоми

Симптоми перелому поділяються на дві групи: локальні та загальні.

Місцеві прояви перелому:

• біль в області травми, іноді настільки сильна, що призводить до болевого шоку;
• неможливість рухати кінцівкою (втрата функціональності);
• гематоми на м'яких тканинах;
• зміна нормальної конфігурації кінцівки (якщо є зміщення відламків);
• аномальна рухливість кінцівки (є жорстким ознакою перелому);
• відчуття тертя або хрускоту (крепітація), яке виникає при русі кісток;
• наявність рани, з якої можуть виглядати кісткові відломки.

Загальні симптоми можуть включати підвищення температури тіла, виражену слабкість, емоційну нестабільність тощо. При інтенсивній кровотечі, викликаній пошкодженням судин, може спостерігатися втрата свідомості та помітне зниження артеріального тиску.

Причини

Причини переломів можуть бути різними. Основні групи такі:

• вроджені – виникають в антенатальний період (частіше пов'язані з аномальним будуванням кісткової тканини у плода);
• набути, які, у свою чергу, поділяються на травматичні (викликані зовнішнім впливом) та патологічні (розвиваються під впливом певних захворювань, таких як сифіліс або туберкульоз, пухлини тощо).

Найбільш поширеною причиною переломів є травми. Локалізація перелому залежить від направленості механічної сили. Наприклад, при падінні на лікть або кисть часто страждає плечова кістка. Дві кістки передпліччя можуть пошкодитися при прямому ударі. Кінець променевої кістки ламається на витягнутій руці при падінні. Кістки кисті, включаючи пальці, можуть пошкодитися при прямому ударі або падінні з упором на кисть.

Переломи стегнової кістки часто зустрічаються у людей похилого віку через зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Зазвичай лінія перелому проходить у шийці стегна або області вертелов. Пошкодження надколінника буває при падінні на колінний суглоб або ударі в передню частину коліна. Ноги часто страждають при високих стрибках, і аналогічний механізм характерний для травм стопи. Стопа також може ламатися під тиском важкостей.

Кістки тіла і черепа рідше пошкоджуються, але такі травми небезпечні, оскільки можуть торкатися внутрішніх органів, включаючи головний і спинний мозок.

Травмоасоційовані переломи можуть бути викликані:

• прямим ударом, при цьому лінія перелому зазвичай поперечна;
• сильним згинанням, яке перевищує міцнісні характеристики кісток;
• стискуючим впливом (може стати причиною виникнення компресійних та вколочених переломів);
• відривом зв'язок від кісткової речовини (відривне пошкодження);
• скручуючим впливом, що призводить до винтовидних переломів;
• ураженнями від вогнепальної зброї, що супроводжуються роздробленням або утворенням осколків.

Діагностика

Відповідно до клінічних рекомендацій, діагностика перелому грунтується на оцінці скарг пацієнта, візуальному огляді та пальпації. Остаточний діагноз підтверджується після рентгенологічного дослідження в мінімум двох проекціях. Рентгенограма дозволяє оцінити локалізацію та характер пошкодження, а також виявити наявність або відсутність зміщення відламків. У складних випадках може бути необхідно застосування комп'ютерної томографії.

Лікування

Ефективність лікування переломів залежить від якості та своєчасності надання першої медичної допомоги. Після доставки пацієнта в лікувальний заклад визначається оптимальна стратегія лікування, яка може бути консервативною або хірургічною.

Консервативне лікування

Обсяг надання першої допомоги визначається типом перелому. При відкритому переломі і наявності сильного кровотечі необхідно в першу чергу зупинити її, наклавши жгут та зафіксувавши час накладання. Слід також видалити сторонні предмети з рани. При отриманні перелому важливо обмежити рухливість травмованої кінцівки, для чого накладається шина із захопленням вище- та нижче розташованих суглобів.

Після госпіталізації травматолог обирає консервативний метод лікування, якщо зміщення відламків відсутнє. У випадку зміщення може бути виконана ручна репозиція під місцевою анестезією. При успішному відновленні анатомічного положення накладається гіпсова пов'язка, яка забезпечує нерухомість кінцівки і необхідна для загоєння кісткової тканини.

Хірургічне лікування – операція при переломі

Оперативне втручання необхідне при важких травмах (багаторазові та оскольчасті переломи) та зміщеннях відламків. Операція включає кілька етапів:

• забезпечення доступу до пошкодженої області;
• видалення чужорідного матеріалу, якщо такий є;
• відновлення анатомії кістки (репозиція відламків);
• фіксація фрагментів за допомогою пластин, гвинтів та шурупів;
• закриття рани;
• накладення гіпсової пов'язки.

У деяких клінічних випадках, при наявності зміщення сегментів, може використовуватися скелетне витяжіння. У цьому випадку в дистальний фрагмент вводиться спиця, яка з'єднується з апаратом, на який кріпляться вантажі, що допомагають змістити фрагмент у потрібному напрямку. Як тільки відламки займуть правильне положення, накладається фіксуюча гіпсова пов'язка.

Профілактика

Профілактика переломів включає заходи щодо запобігання травматичним впливам на кісткову структуру.

Реабілітація

Реабілітація після перелому спрямована на відновлення функції кінцівки. Для цього застосовуються лікувальні вправи, фізіотерапевтичні процедури та масаж.