Перелом гомілки - симптоми, лікування, причини

Інформація про захворювання

Перелом гомілки являє собою порушення цілісності великогомілкової (tibia) та малогомілкової (fibula) кісток.

В загальній структурі травм на частку переломів гомілки припадає приблизно 10%. Ці ушкодження можуть бути як без зміщення, так і зі зміщенням (остання варіант стосується більш складних форм травматизму). Переломи щиколоток (дистального сегмента гомілки) можуть супроводжуватися ушкодженням гомілкостопного суглоба, а переломи виростків можуть призвести до ушкоджень колінного суглоба.

Клінічні прояви перелому гомілки включають сильний біль, набряк та гематому в м’яких тканинах, порушену опорну функцію ноги, крепітацію та деформацію кінцівки. Для діагностики ушкодження використовують рентгенографію в кількох проекціях. Якщо є поєднання кісткової травми та внутрішньосуглобного ушкодження, застосовують послідовне сканування на комп'ютерному томографі або магнітно-резонансній томографії.

Лікування перелому гомілки може здійснюватися як консервативними, так і хірургічними методами. В першому випадку проводиться ручне відновлення анатомії кісток або використання скелетного витягування з подальшим накладанням гіпсової пов’язки. В другому випадку виконується відкрита операція, яка дозволяє правильно розташувати уламки та зафіксувати їх. Заключна частина операції включає відновлення тканин, накладання швів та фіксацію кінцівки за допомогою гіпсової лонгети.

Види

Згідно клінічним рекомендаціям, виділяють наступні види переломів гомілки в залежності від їх локалізації:

• переломи верхнього сегмента, коли лінія пошкодження знаходиться в області голівки або шиї малогомілкової кістки (апікальний перелом), або в області тибіальної бугристості чи виростків великогомілкової кістки;
• переломи середнього сегмента – лінія пошкодження проходить в області тіла однієї або обох кісток;
• переломи нижнього сегмента – лінія пошкодження охоплює область щиколоток (перелом може бути одно- або двощиколадковим).

В залежності від стану шкірних покровів розрізняють відкриті та закриті переломи. В відкритих випадках цілісність шкіри над пошкодженими кістками порушена, в закритих – ні.

Лінія поразки кісток може мати різну орієнтацію. На підставі цього розрізняють косі, поперечні та спіральні переломи. Якщо утворюється кілька кісткових фрагментів, це позначається як осколковий перелом. При великій кількості осколків говорять про складний тип травматизму.

Симптоми

Клінічні ознаки переломів гомілки можуть включати наступні прояви:

• біль, що посилюється при пальпації або спробі руху;
• набряк в зоні ушкодження та помітні синці;
• неприродне положення ноги, наприклад, при ушкодженні зовнішнього виростка, нога відхиляється вбік, а при ушкодженні внутрішнього – всередину;
• разюче обмеження рухливості кінцівки;
• функціональні порушення – нижня кінцівка втрачає свою опорну функцію через порушення цілісності кісток;
• крепітація (кістковий тріск) при пальпації або спробі руху ногою.

Якщо одночасно пошкоджені колінні або гомілкостопні суглоби, крім перерахованих симптомів виникає гемартроз, що означає накопичення крові в суглобі. При відсутності своєчасної медичної допомоги це може призвести до серйозних наслідків, таких як деформуючий остеоартрит, що полягає в руйнуванні хрящової тканини та виникненні постійного больового синдрому.

Причини

Причини переломів гомілки зазвичай пов'язані з побутовим, спортивним або професійним травматизмом. Характер ушкодження визначається напрямком та точкою прикладення зовнішньої сили.

• При падінні з висоти найчастіше страждають виростки великогомілкової кістки. Вони можуть піддаватися розщепленню або вдавлюванню (компресійні переломи).
• При прямій або непрямій травмі найчастіше спостерігаються переломи тіла великогомілкової або малогомілкової кісток. Якщо сполучна мембрана між ними залишається непошкодженою, зміщення уламків не відбувається.
• При різких поворотах стопи назовні або всередину можливі ушкодження щиколоток (такий механізм травми часто зустрічається взимку на слизькій поверхні). Щиколотки також можуть бути пошкоджені при прямому ударі.

Окремо виокремлюють стресові переломи, які виникають при тривалих механічних навантаженнях на великогомілкову кістку, коли сила навантаження близька до міцнісного резерву кісткової тканини. Такі ушкодження можливі у спортсменів і військових, які довго йдуть у строю.

Діагностика

Діагностика перелому гомілки включає в себе ретельне клінічне обстеження та пальпацію. Для підтвердження діагнозу проводяться рентгенологічні дослідження мінімум в двох проекціях. На рентгенограмах чітко видна лінія перелому та положення кісткових фрагментів. Якщо у процес залучені суглоби, для детального вивчення їх стану застосовують комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію.

Лікування

Методи лікування перелому залежать від характеру травми та стану сусідніх суглобів. Застосовуються як консервативні, так і оперативні підходи.

Консервативне лікування

Консервативне лікування показане при відсутності зміщення кісткових уламків. В цьому випадку накладається гіпсова пов’язка на термін від 3 до 4 тижнів. У цьому випадку нерухомість уламків створює умови для їх правильного зрощування завдяки синтезу кісткової тканини остеобластами.

Якщо зміщення все ж спостерігається, проводять ручне позиціонування уламків і при успішності процедури накладають гіпс.

Хірургічне лікування – операція при переломі гомілки

При неефективності мануального вправлення може бути показане або скелетне витягування, або відкрита операція. У останньому випадку застосовується фіксація уламків за допомогою пластин та гвинтів для встановлення правильного положення. Хірургічне втручання при переломі гомілки дозволяє відновити анатомію кісток навіть при складних ушкодженнях.

Профілактика

Профілактика переломів гомілки спрямована на запобігання травматизму. Рекомендується дотримуватися обережності взимку на слизьких поверхнях, пристібатися ременями безпеки в автомобілі та використовувати страхувальні троси при роботі на висоті.

Реабілітація

Після зняття гіпсової пов’язки починається реабілітаційний етап після перелому гомілки. На цьому етапі рекомендовано виконувати спеціальні вправи та фізіотерапевтичні процедури за індивідуально складеною програмою. У разі легкого травматизму повна навантаження на ногу допускається через 2-3 місяці після отримання травми, коли зона перелому повністю зростеться.