Перелом п'ясткової кістки - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Переломи кісток зап'ястя складають 2,5–18% від загальної кількості переломів скелета та 30–35% від усіх переломів кистей. Найчастіше такі ушкодження спостерігаються у людей працездатного віку.

Зап'ястні кістки найчастіше травмуються при падінні на руку, зігнуту в кулак. Основні прояви включають сильні болі, набряк, сині плями та обмеження функцій кисті. Для підтвердження діагнозу використовується рентгенографія, що дозволяє візуалізувати лінію перелому та розташування кісткових уламків.

Сучасні методи лікування переломів зап'ястних кісток включають як консервативні (імобілізація, закрита репозиція з подальшою імобілізацією та скелетне витягування), так і хірургічні (інтрамедулярний, накостний, трансоссальний та позаосередковий остеосинтез) підходи.

Види переломів зап'ястних кісток

Травматологи класифікують переломи зап'ястних кісток за наступними критеріями:

1. Переломи з зміщенням (уламки розташовуються під кутом) і без зміщення.
2. Переломи можуть бути повними (лінія зламу проходить від одного краю кістки до іншого) або неповними, відомими як тріщина.
3. В залежності від стану шкіри над травмою, переломи бувають відкритими (з присутністю рани) і закритими (з цілісною шкірою).
4. Переломи можуть бути субкапітальними (ушкодження в області головки зап'ястної кістки) і базальними (лінія пошкодження біля основи кістки зап’ястя).
5. За напрямком лінії перелому виділяють косі та поперечні травми, також існують осколкові, при яких кістка дробиться на дрібні фрагменти.

Симптоми перелому зап'ястної кістки

Симптоматика перелому зап'ястної кістки включає в себе наступні ознаки:

• різкий біль, що виникає негайно після травми;
• швидке наростання набряку;
• крововилив в м'які тканини (синюшність без чітких контурів);
• костяний тріск, що чутно при зміщенні уламків;
• обмежені функції кисті – труднощі зі згинанням у кулак, приведенням великого пальця або утримуванням предметів.

Причини

Переломи зап'ястних кісток можуть статися внаслідок прямого удару (наприклад, у бійці або при падінні важких предметів) або падіння на зігнуту руку.

Діагностика

Пацієнтам з підозрою на перелом кисті призначається рентгенографія. Це дослідження допомагає оцінити морфологічні особливості зап'ястних кісток та лінії пошкодження (внутрішньосустаткова або позасуставна локалізація важлива для вибору методу лікування). В складних випадках можуть використовуватися комп'ютерна або магнітно-резонансна томографії для послідовного сканування кисті.

Рентгенографія виконується на початковому етапі і перед зняттям гіпсової пов'язки для оцінки завершеності зрощення. Повне зрощення перелому визначається за наявністю щільної, мінералізованої кісткової мозолі.

Лікування перелому зап'ястної кістки

Вибір методу лікування перелому зап'ястної кістки базується на характеристиках травми. У деяких випадках показано консервативне лікування, в інших – оперативне.

Консервативне лікування

При консервативному підході ризик ускладнень може перевищувати 20%, що обмежує його використання. Часто зустрічаються ускладнення включають посттравматичні деформації зап'ястних кісток, що виникають внаслідок вторинного зміщення уламків внаслідок нестабільної фіксації.

Консервативна терапія застосовується, якщо зміщення уламків відсутнє або мінімальне і легко усувається. Для стимуляції регенерації кісткової тканини накладається гіпсова пов'язка, термін імобілізації складає від 4 до 6 тижнів.

Хірургічне лікування – операція при переломі зап'ястної кістки

Хірургічне втручання виконується при невправних переломах і внутрішньосустатковій локалізації пошкоджень. Операція націлена на відновлення нормальною анатомії та подальшу імобілізацію кисті.

Профілактика

Профілактичні заходи спрямовані на запобігання побутовим та спортивним травмам.

Реабілітація після перелому зап'ястної кістки

Активна реабілітація після перелому зап'ястної кістки починається після зняття гіпсової пов'язки і спрямована на відновлення функцій кисті. Програма відновлення включає наступні напрямки:

• упражнення лікувальної фізкультури;
• фізіотерапевтичні процедури;
• курс масажу;
• тейпування.

У реабілітаційна програма для пацієнтів розробляється індивідуально.