Компресійний перелом хребта - симптоми, лікування, причини

Що таке компресійний перелом хребта?

Компресійний перелом хребта є пошкодженням кістки в області хребця, при якому один фрагмент кістки вдавлюється в інший.

Про загальний стан

Більшість компресійних переломів виникають вторинно, коли міцність кісткової тканини зменшується, дозволяючи тілам хребців вдавлюватися один в одного. Первинні переломи трапляються рідко і зазвичай пов’язані з сильним зовнішнім впливом.

Що означає компресійний перелом з точки зору діагностики? Це означає виявлення клиноподібного дефекту в структурі хребця. У більшості випадків клінічна картина супроводжується больовими відчуттями, однак іноді зустрічаються безсимптомні форми, які можуть бути виявлені випадковo під час рентгенологічного дослідження з іншої причини. Сучасні методи візуалізації також дозволяють визначити, що перелом заживає на тлі проведеного лікування.

Методи лікування можуть бути як консервативними, так і оперативними. Консервативне лікування спрямоване на зменшення симптомів, в той час як хірургічне не лише знімає больовий синдром, але й запобігає подальшому розвитку патології, знижуючи ризик ускладнень.

Типи компресійного перелому хребта

В залежності від локалізації розрізняють такі види компресійного перелому хребта:

• ушкодження хребців шийного відділу;
• ушкодження хребців грудного відділу;
• ушкодження хребців поперекового відділу;
• ушкодження хребців крижового відділу.

Компресійні переломи найчастіше відбуваються в тих областях, де хребет має нормальні вигини, які зменшують механічне напруження. Найбільш вразливими місцями вважаються сьомий і восьмий грудні хребці, а також дванадцятий грудний і перший поперековий хребець.

Відповідно до зменшення висоти хребця виділяють три ступені вдавлених переломів:

• перша – зменшення висоти тіла хребця на 30%;
• друга – просадка від 30 до 50%;
• третя – просадка більш ніж 50%.

Ознаки компресійного перелому хребта

Симптоматика компресійного перелому хребта залежить від його природи. При патологічному переломі біль розвивається поступово. Спочатку це незначні відчуття, але з часом вони посилюються і стають постійними. Коли ушкоджуються нервові корінці, які проходять через міжхребцеві отвори, можуть виникати парестезії та оніміння в кінцівках в залежності від ділянки компресії. У пацієнтів з остеопорозом можуть спостерігатися симптоми сутулості або горба.

Травматичні переломи мають яскраво виражені симптоми і пов’язані з чітким механічним впливом. Найчастіше виникає різка біль, можуть спостерігатися порушення дихання (при ушкодженні грудного відділу). У горизонтальному положенні больові відчуття зменшуються, але посилюються при кашлі або русі.

Фактори ризику компресійного перелому хребта

Основною причиною компресійного перелому у людей похилого віку є остеопороз (зниження мінералізації кісткової тканини). До інших факторів ризику відносять:

• гемангіоми – судинні пухлини, які створюють тиск на кісткову тканину, ослаблюючи її;
• грижі Шморля – стан, при якому міжхребцевий диск випинається в бік тіла хребця;
• метастази злоякісних пухлин у хребцях.

В деяких випадках компресійні переломи виникають внаслідок впливу високоенергетичних травм, що частіше спостерігається у молодих пацієнтів, наприклад, при ДТП або падіннях з висоти.

Методи діагностики компресійного перелому хребта

Для діагностики компресійного перелому хребта використовуються такі візуалізаційні методи:

• рентгенографія;
• магнітно-резонансна томографія (МРТ).

Ці дослідження допомагають визначити висоту тіл хребців: при вдавлених переломах вона знижується на 1/5 або більше, як в певних областях, так і по всій довжині вертебрального корпусу. Компресійний перелом не показаний з характерною лінією руйнування кістки, а виявляється клиноподібним дефектом.

Іноді потрібно диференціювати старий перелом від свіжого, для чого проводиться комп'ютерна томографія.

Якщо є переломи на фоні гемангіом, слід уточнити поширеність уражень і провести лікування активних вогнищ. При підозрі на метастатичну природу перелому хребта корисна сцинтиграфія для виявлення основного захворювання.

Методи лікування компресійного перелому хребта

Вибір підходу до лікування компресійного перелому хребта залежить від ступеня ушкодження хребця, стану замикальної пластинки (кістково-хрящової оболонки навколо хребця) та наявності осколків.

Консервативне лікування

Консервативне лікування спрямоване на усунення болю та поліпшення якості життя пацієнта. Терапія зазвичай включає:

• обезболювання (використання препаратів: ін’єкційні або пероральні нестероїдні протизапальні засоби, блокада);
• іммобілізацію ушкодженого відділу за допомогою ортезів;
• лікувальну фізкультуру (при відсутності протипоказань);
• прийом вітамінів кальцію та біфосфонатів для підвищення міцності кісткової тканини.

Хірургічне втручання при компресійному переломі хребта

Показаннями до хірургічного лікування є:

• прогресивне зменшення висоти тіла хребця;
• скривлення хребтового стовпа;

Ці показання актуальні, навіть якщо консервативне лікування зменшує біль. Хірургічне втручання дозволяє запобігти можливим неблагополучним наслідкам та поліпшити якість життя пацієнта.

• недостатня ефективність консервативного лікування при усуненні болю.

Відносними показаннями також є побічні ефекти тривалої знеболювальної терапії.

До сучасних хірургічних методів лікування компресійних переломів відносять:

• вертебропластика;
• балонна кіфопластика.

Ці процедури допомагають зменшити або зняти больовий синдром та стабілізувати стан хребта. Вони вважаються малотравматичними і добре переносяться пацієнтами. Показання для вертебропластики або кіфопластики розширені: операція проводиться в деяких випадках для запобігання переломам.

• Вертебропластика включає введення медичного цементу в місце перелому через спеціальну канюлю.
• Балонна кіфопластика включає введення катетера в тіло зламаного хребця, який потім розширюється, що дозволяє відновити висоту хребця, після чого в формовану порожнину вводиться кістковий цемент, що сприяє виправленню деформації.

Якщо перелом нестабільний, проводиться відкрита фіксація фрагментів з використанням спеціальних металевих конструкцій. У випадках практично повного руйнування хребця застосовуються трансплантати з кісткової тканини.

Терміни лікування та реабілітації залежать від індивідуальних особливостей пацієнта, з початковим етапом відновлення, як правило, не менше одного місяця.

Профілактика

Згідно з клінічними рекомендаціями, для запобігання остеопоротичним переломам хребта рекомендується заздалегідь визначити мінеральну щільність кістки методом денситометрії, оскільки ризик переломів зростає при виявленні остеопенії та остеопорозу.

Реабілітація після компресійного перелому хребта

Реабілітація після компресійного перелому спрямована на відновлення функціональності, зміцнення психічного та фізичного здоров’я пацієнта. Сразу після операції в програму відновлення можуть входити:

• забезпечення функціонального спокою;
• ношення фіксуючих ортезів;
• знеболювання з використанням медикаментозних та немедикаментозних методів.

Тем не менше, рекомендується мінімізувати час перебування в ліжку, оскільки вже через 4 дні в горизонтальному положенні починається м’язова гіпотрофія.

Через кілька днів після операції програму реабілітації розширюють:

• дихальна гімнастика та легкі фізичні вправи;
• апаратна фізіотерапія;
• рефлексотерапія та акупунктура.

У подальшому реабілітація стає більш активною під наглядом фахівця ЛФК. Важно, щоб пацієнт більше рухався, а менше перебував у сидячому чи лежачому положенні. Регулярна фізична активність, помірна за інтенсивністю та спрямована на укріплення м'язів, сприяє кісткоутворенню.

У останній практиці реабілітації активно використовують апаратні методи механотерапії зворотного зв'язку, які передбачають заняття на сучасних тренажерах, розроблених відповідно до біомеханіки опорно-рухової системи.