Перелом шийки стегна - симптоми, лікування, причини

Перелом шийки стегна: що це означає?

Перелом шийки стегна є специфічною травмою, яка, в основному, виникає у літніх людей. Ці ушкодження відрізняються від інших типових травм, оскільки феморальна голівка має специфічні особливості кровопостачання, які впливають на процес загоєння та терміни консолідації.

Про це захворювання

На сьогоднішній день спостерігається стійке зростання випадків травматичних ушкоджень шийки стегнової кістки, що пов’язано зі збільшенням тривалості життя та розвитком системного остеопорозу. Зменшення мінеральної міцності кісток особливо помітно в області стегнової кістки та хребта. Віковий остеопороз сприяє частому виникненню проксимальних переломів стегна, а особливості кровопостачання цієї зони ускладнюють процес зрощення. При початково низькому кровообігу збільшується ймовірність несращення кісткових уламків.

Кровопостачання шийки стегна здійснюється переважно трьома основними джерелами: сітчастими артеріями, судинами круглої зв'язки феморальної голівки та внутрикостними артеріями. Сітчасті та внутрикостні артерії відіграють ключову роль у кровопостачанні суглоба.

Система судин, що живлять шийку стегна, має ряд особливостей, які впливають на консолидацію після перелому. По-перше, анатомічне розташування судин таке, що головні артерії та їх анастомози проходять по передніх, задніх і латеральних поверхнях шийки стегна. Ушкодження шийки стегнової кістки порушує анастомози між судинами, що може призвести до порушення кровотоку та остеонекрозу (омертвіння кісткової тканини). Тому, при переломах з великим зміщенням уламків страждають сітчасті судини, які є важливим джерелом кровопостачання як для шийки, так і для голівки стегнової кістки.

По-друге, коллатеральна мережа судин, відповідальна за кровопостачання проксимального стегна, недостатньо розвинута, що збільшує ризик ішемії в разі порушення анатомії кістки. Більш того, при переломах, як правило, ушкоджується верхня артерія голівки стегна, активно живляча її кров’ю, внаслідок чого без внутрішньокісткових анастомозів значна частина голівки залишається без живлення.

По-третє, при переломі в області тазостегнового суглоба ушкоджується внутрішньокістковий кровотік як у губчастому, так і в кортикальному шарах, що підвищує ризик асептичного лізису голівки стегна, роблячи нижню кінцівку функціонально неповноцінною.

Діагностика перелому шийки стегна базується на клінічних проявах і рентгенографічних даних. Лікування найчастіше проводиться оперативним методом, що дозволяє створити оптимальні умови для відновлення кісткової структури.

Типи переломів шийки стегна

В залежності від форми та напрямку лінії ушкодження, виділяють три типи переломів шийки стегна:

• базисшеечні – ушкодження розташоване вище вертелів стегнової кістки;
• трансшеечні – ушкодження проходить в середній частині шийки;
• субкапітальні – лінія ушкодження розташована близько до голівки стегна.

Класифікація Паулса дозволяє визначити відносний прогноз травми (чим більше кут між уламками, тим нижча ймовірність їх зміщення та несращення):

• перша категорія – кут менше 30 градусів;
• друга категорія – кут в діапазоні 30-50 градусів;
• третя категорія – кут перевищує 50 градусів.

Признаки перелому шийки стегна

Симптоматика перелому шийки стегна зазвичай включає такі прояви:

• помірні болі в області паху і стегна, які посилюються при спробах змінити позицію ноги;
• нездатність спиратися на травмовану ногу;
• обмеження рухів у травмованій кінцівці і неможливість підняти п'яту з підлоги;
• зменшення довжини ноги (на кілька сантиметрів);
• недостатність аддукційної та абдукційної функції ноги;
• поширення болю в пахову область при легкому постукуванні по п'яті.

Зовнішній набряк при таких переломах може не спостерігатися, оскільки травмоване місце покрите великою кількістю м’язової тканини, що приховує набряклість. Клінічні симптоми перелому шийки стегна та само подія дозволяють попередньо встановити діагноз, який підтверджується візуалізуючими методами дослідження для уточнення положення кісткових уламків.

Фактори, що сприяють перелому шийки стегна

У більшості випадків переломи шийки стегна виникають на фоні остеопорозу. У людей молодше 50 років кількість таких травм значно менша, ніж у літніх пацієнтів. Поширеність цієї автоімунної травми серед чоловіків становить 2-3 рази менше, ніж серед жінок (при порівнянні популяцій за віком). Важно відзначити, що з віком ризик переломів шийки стегна збільшується.

Основні причини перелому шийки стегна пов’язані з побутовими травмами (наприклад, падіння з висоти власного зросту). При вираженому остеопорозі навіть незначні фізичні навантаження можуть призводити до ушкоджень, наприклад, через необережні рухи в ліжку.

У людей середнього віку перелом виникає внаслідок високоенергетичного травмування, що перевищує міцність структури кістки. Такі ситуації найчастіше стаються внаслідок дорожньо-транспортних пригод або на виробництві.

Методи діагностики перелому шийки стегна

Згідно з сучасними клінічними рекомендаціями, для діагностики перелому шийки стегна необхідно провести рентгенографію ушкодженого ділянки. В складних випадках може знадобитися детальне сканування області тазостегнового суглоба, яке здійснюється з використанням КТ або МРТ.

Методи лікування перелому шийки стегна

Сучасні методи лікування перелому шийки стегна включають оперативне втручання на опорно-руховому апараті. Хірургічне лікування забезпечує оптимальні умови для відновлення порушеного кровотоку в цервіко-капітальній зоні.

Консервативне лікування

Консервативний підхід до лікування переломів шийки стегна зустрічається вкрай рідко через несприятливий прогноз для пацієнтів без операції. Відмова від хірургічного втручання може відбуватися тільки при тяжкому стані пацієнта через супутні захворювання (декомпенсовані серцево-судинні, бронхолегеневі захворювання або метастази при онкологічних процесах).

Хірургічні методи лікування

Основним методом лікування є операції. Хірургу необхідно максимально точно співставити кісткові уламки, щоб відновити кровообіг. Оптимальне кровопостачання - ключ до нормальної роботи остеобластів, що відповідають за синтез кісткової тканини.

Щоб уникнути подальшої загибелі остеоцитів через недостатність кровопостачання, необхідно в найкоротші терміни провести репозицію уламків і відновити їх кровопостачання. Вирішення цього завдання можливе тільки за допомогою операції. Кісткові фрагменти співставляються і фіксуються з допомогою спеціальних пристроїв, таких як спиці або шурупи. У деяких випадках потрібно ендопротезування тазостегнового суглоба.

Існує два основних методи остеосинтезу шийки стегна: закритий і відкритий. Відкритий метод застосовується дуже рідко, коли неможливо відновити уламки закритим методом або при наявності інтерпозиції капсули між ними. Закритий остеосинтез виконується без розрізу суглобової тканини.

Використовувані в хірургії конструкції забезпечують не тільки стабільність кісткових уламків, але й мінімізують ушкодження кісткової тканини та її судин, що створює умови для кращої регенерації. Для комплексного лікування також призначаються препарати, які зміцнюють кістки.

Профілактика перелому шийки стегна

Специфічна профілактика перелому шийки стегна спрямована на покращення стану кісткової тканини. Літнім людям старше 45-50 років рекомендується оцінювати 10-річний ризик переломів даної області з використанням шкали FRAX. Ключовим фактором у цьому алгоритмі є оцінка мінеральної міцності кісток з застосуванням денситометрії. Оскільки жінки в менопаузі знаходяться в групі ризику по ядерним переломам шийки стегна, саме вони складають основну групу скринінгових обстежень. Якщо за підсумками шкали FRAX пацієнт потрапляє в групу високого ризику, можлива рекомендація по гормональній терапії в менопаузі. Для комплексної профілактики та лікування остеопорозу (включаючи чоловіків) можуть використовуватися біфосфонати, вітамін D та препарати кальцію.

Реабілітація після перелому шийки стегна

Активна реабілітація починається, як тільки кісткові уламки зрощуються. Відновне лікування спрямоване на збільшення діапазону рухів у тазостегновому суглобі, покращення функціональної активності м’язів та підтримку функціональності кінцівки. Реабілітаційна програма включає в себе такі елементи:

• лікувальний масаж;
• фізичний вплив;
• електростимуляція м’язів;
• виконання лікувальних вправ.

Ефективність реабілітації в багатьох аспектах залежить від індивідуального підходу. В реалізований метод персоналізованого відновлення.