Біль у кульшовому суглобі - симптоми, лікування, причини

Біль у тазостегновому суглобі

Біль у тазостегновому суглобі може бути викликана дегенеративними змінами в хрящевій тканині голівок кісток, запаленням синовіальної оболонки та навколишніх м'яких тканин, а також патологіями нервово-м'язової системи. Поставити діагноз самостійно неможливо, тому для визначення причини болю в тазостегновому суглобі слід звернутися до лікаря. Очікування та самолікування можуть призвести до незворотних змін.

Про симптом

Біль у тазостегновому суглобі може мати безліч причин, включаючи дегенеративні зміни в хрящах, запалення синовіальної оболонки та м'яких тканин, а також нервово-м'язові розлади. Поставити діагноз без втручання спеціаліста неможливо. Щоб з'ясувати джерело болю в тазостегновому суглобі, необхідно звернутися до лікаря. Бездіяльність та самолікування можуть призвести до серйозних наслідків і погіршення стану.

Захворювання

Біль у цьому суглобі може бути викликана як свіжими, так і давніми травмами, невралгією, а також різними захворюваннями.

Види

Біль може бути гострою або хронічною – тривалістю більше 3 місяців. Залежно від поширеності, біль буває локальною або іррадіюючою в інші області.

З точки зору інтенсивності, болі можуть бути різкими, тупими, ниючими або гострими. Вони можуть виникати лише під час фізичної активності або бути постійними.

Причини

Існує кілька основних причин болів у тазостегновому суглобі з лівого або правого боку:

• Ушиб, при якому виникає тупий біль у травмованій області, поступово вщухаючий.
• Розрив зв'язок, що виникає переважно під час спортивних навантажень або ДТП, з болем від переносимого до сильного, що посилюється при нахилі.
• Перелом шийки стегна, особливо у літніх людей з остеопорозом, при якому можливо зберегти опору на ногу, але біль посилюється при ходьбі та вщухає в спокої. Характерний признак – неможливість підняти ногу з положення лежачи.
• Вивих стегна з гострим болевим синдромом, деформацією суглоба та укороченням кінцівки.
• Коксартроз – дегенеративні зміни в хрящевій тканині.
• Хондроматоз – утворення хрящових вузлів у синовіальній оболонці, що викликає біль і обмеження рухливості.
• Артрит – запалення суглоба з змінною силою болю в залежності від причини, з вираженою скутосттю і збільшенням болевого синдрому під час загострення.
• Трохантерит – запалення областей, що оточують суглоб, з болючими відчуттями при русі.
• Дисплазія або вроджені вивихи, що часто діагностуються в дитячому віці, але підвивих може виявлятися пізніше.
• Порушення кровообігу і живлення, що можуть проявлятися в таких захворюваннях, як хвороба Пертеса або некроз голівки кістки.
• Синовіт – запалення оболонки суглоба, що призводить до накопичення рідини і прогресуючих болючих відчуттів.

Рідко біль можуть бути викликані бруцельозом, патологіями сідничного нерва, остеохондрозом та плекситом, або пухлинами. У жінок болючі відчуття в суглобі можуть виникати через зміни гормонального фону.

Поширені супутні патології

Трохантерит тазостегнового суглоба

Запалення навколишніх м'яких тканин виникає найчастіше у спортсменів і пов'язане з надмірними навантаженнями під час виконання фізичних вправ. Вправи, такі як глибокі присідання або різкі рухи, можуть призвести до розтягнення та запалення тканин. Мікротравми можуть призвести до утворення рубцевої тканини. При наявності хронічного артриту або артрозу ризик зростає.

Жінки віком 40-60 років становлять другу групу ризику, через особливості анатомії та зміни в організмі під час клімаксу. До них додаються фактори:

• проблеми з кровообігом;
• остеохондроз попереку;
• генетична схильність;
• надмірна маса тіла.

Перші симптоми включають клацання і наростаючий біль. Лікування може включати блокаду, фізіотерапію і місцеві застосування протизапальних засобів.

Артрити

Існують різні види артритів: інфекційні, ревматоїдні і реактивні. Інфекційні артрити починаються гостро з сильними болями і набряком, можуть супроводжуватися лихоманкою. Ревматоїдний артрит викликає симетричне запалення суглобів, що стосується аутоімунних розладів.

Реактивні артрити розвиваються після інфекцій сечостатевої системи або легкого кишечника, і не є ознакою проявляються у всіх.

Лікування включає антибіотики та протизапальні препарати для управління станом. При ревматоїдних формах часто призначають імуносупресанти.

Коксартроз

При цьому захворюванні відбувається повільне руйнування хрящевої тканини, що викликає болючі відчуття, спочатку тільки під час руху, а потім і в стані спокою. На пізніх стадіях болі можуть ставати інтенсивними, і пацієнт може почати кульгати.

Коксартроз може розвиватися без явних причин, але частіше зустрічається у жінок. Фактори ризику включають недостатню фізичну активність, старіння, патології хребта і підвищені навантаження на суглоб.

На ранніх стадіях лікування передбачає консервативні методи, такі як НПЗП та фізіотерапія, в той час як на пізніх стадіях може знадобитися ендопротезування.

Хондроматоз

У цій патології на внутрішній поверхні синовіальної оболонки формуються хрящові утворення, які можуть викликати блокаду суглоба. Проблеми можуть виникнути через обмінні порушення, викликані травмами та перевантаженнями. Лікування найчастіше оперативне, і в легких випадках можливе видалення хрящових тіл під час артроскопії.

Лікування

Підхід до лікування залежить від результатів діагностики і визначення конкретної патології. В лікуванні можуть використовуватися хондропротектори, протизапальні препарати та ін'єкції синовіальної рідини. За потреби призначаються антибіотики.

Фізіотерапія грає ключову роль:

• електрофорез;
• УВЧ-терапія;
• лазерне лікування;
• ультразвукова терапія;
• магнітотерапія;
• ударно-хвильова терапія.

Хірургічне лікування потрібне при серйозних руйнуваннях суглобових тканин, гнійних запаленнях і пухлинах. У важких випадках залишається тільки варіант ендопротезування, а при переломах можуть знадобитися реконструктивні операції.

Ускладнення

Руйнувальні процеси в суглобі можуть обмежити рухливість і знизити якість життя людини. Це може призвести до деформацій суглобів і укорочення кінцівок. Є ризик ущемлення нервів, запалення сухожиль і асептичного некрозу, а в гіршому випадку – до повної інвалідизації.