Перелом вертлужної западини - симптоми, лікування, причини

Про захворювання

Перелом вертлужної ямки є травматичним ураженням кісток таза в ділянці їх з’єднання з головкою стегнової кістки.

Ця ділянка кістки, включно з дном і дахом вертлужної ямки, має низьку міцність, що обумовлює високий ризик травм при впливі механічної сили. Переломи ацетабулярної ямки є найпоширенішими при комплексних пошкодженнях кульшового суглоба, причому найчастіше ці травми піддаються молоді чоловіки.

Основними проявами травми є болі в області таза та верхній частині стегна. Біль посилюється при спробах рухати ногою. Через значний м’язовий шар набряки та гематоми можуть відсутніми. Для діагностики застосовуються рентгенографія, комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія.

Переломи ацетабулярної ямки часто супроводжуються вираженим зміщенням кісткових фрагментів, що суттєво впливає на вибір методів лікування. Лікування таких переломів включає іммобілізацію кінцівки, а також діагностику та стабілізацію супутніх ушкоджень. Пацієнти з цією травмою проходять обов'язкову госпіталізацію в травматологічне відділення.

Види

Згідно з класифікацією Judet-Letournel виділяють наступні види переломів:

• Тип А – ураження структури задньої стінки і краю;
• Тип В – ураження задньої колони;
• Тип С – ураження передньої стінки;
• Тип D – ураження передньої колони;
• Тип E – поперечне ураження структури;
• Тип F – ураження задньої колони і задньої стінки;
• Тип G – поперечне ураження задньої стінки;
• Тип H – Т-подібне ураження;
• Тип I – ураження передньої стінки з асоційованим заднім півпоперечним переломом;
• Тип J – ураження обох колон.

За станом шкірних покривів переломи діляться на відкриті (з порушенням цілісності шкіри) і закриті (шкірні покриви не пошкоджені). Закриті переломи більш поширені через виражений м’язовий шар в сідничній області.

Також виділяють переломи зі зміщенням і без зміщення, причому для переломів вертлужної ямки характерний перший варіант.

З точки зору механізму пошкодження, переломи можуть бути осколковими, вколотими, одноплощинними або краєвими.

Симптоми

Пацієнти з переломом ацетабулярної ямки відчувають болі в області травми, що посилюються при осьовому натисканні на кінцівку. При центральному ушкодженні зі зміщенням або вивихом може спостерігатися укорочення ноги на стороні травми. Часто виникають травматичні ушкодження судинно-нервових пучків і внутрішніх органів, що важливо враховувати при діагностиці.

Причини

Механізми пошкодження ацетабулярної ямки можуть включати:

• високоенергетичний прямий удар в області кульшового суглоба;
• осьову трансформацію надмірного навантаження через стегнову кістку після прямого удару по коліну;
• двостороннє стиснення стегна, що перевищує межу міцності кістки в області ацетабулярної ямки.

Ці механізми найчастіше відносяться до автомобільних аварій і падінь з висоти.

Діагностика

Первинний діагноз встановлюється на основі характерного вимушеного положення кінцівки та проведення оглядової рентгенографії тазової області. Потім може здійснюватися вправлення вивиху, після чого рентгенографія повторюється з використанням різних проекцій. Для остаточної діагностики може знадобитися комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія.

Лікування

Лікування перелому вертлужної ямки зосереджене на відновленні нормальних анатомічних структур кульшового суглоба. Існує багато методик, як консервативних, так і хірургічних. Вибір тактики лікування залежить від конкретного випадку.

Консервативне лікування

Оптимальний метод лікування в значній мірі визначається розмірами кісткових фрагментів. При ушкодженнях з висотою уламків менше 5 мм переважним є консервативний підхід, оскільки в таких випадках зміщення мінімальне або повністю відсутнє.

Хірургічне лікування – операція при переломі вертлужної ямки

Якщо розміри уламків ацетабулярної ямки перевищують 5 мм, спроби вправлення не будуть ефективні, і зміщення може зберігатися. В таких випадках хірургічне втручання стає необхідним – відкрите вправлення та фіксація.

Під час хірургічної процедури фахівці медичного центру акцентують увагу на тому, щоб репозиція була повною і відтворювала правильну анатомію, а стабілізація була адекватною (стиск має бути досить сильним для запобігання роз’єднання уламків, але без тиску на суглобові структури). Якщо ці умови не виконуються, синовіальна рідина з суглоба може заважати зрощенню кісткових сегментів, що з часом створює основу для формування хибного суглоба.

Профілактика

Профілактичні заходи спрямовані на запобігання травматизму. Рекомендується використовувати ремені безпеки в автомобілях.

Реабілітація

Іммобілізація після вправлення кісткових уламків триває до 12 тижнів. Реабілітація після перелому вертлужної ямки включає:

• дихальну гімнастику – для покращення стану легень і запобігання гіпостатичній пневмонії (заходи починаються одразу після травми, коли пацієнт залишається в горизонтальному положенні);
• фізіотерапію – для покращення кровообігу і обміну речовин у кістковій тканині та м’язах;
• лікувальну фізкультуру – для розробки м’язів і суглоба, які тривалий час перебували в стані спокою (відсутність рухів призводить до атрофії);
• плавання в басейні – у воді ефективно тренуються м’язи при мінімальному навантаженні на кістки, що сприяє їх ремоделюванню.