Вивих плеча - симптоми, лікування, причини

Що це за стан?

Вивих плеча – це ургентний стан, при якому плечова кістка втрачає контакт з лопаточною кісткою, виходячи за межі нормальної анатомії.

Опис стану

Травматичний вивих плеча супроводжується пошкодженням анатомічних структур, в першу чергу — капсульних зв'язок і суглобової губи, яка забезпечує стабільність і збільшує контактну площу між суглобовими поверхнями. Ці пошкодження можуть призвести до розвитку хронічної нестабільності плечового суглоба. Суттєву роль також відіграють кісткові пошкодження, такі як переломи краю лопаточної ямки (костний Банкарт) і імпресійні переломи головки плеча (Hill-Sachs).

При вивиху плеча спостерігаються сильні болі та обмеження рухливості в суглобі. Область травми набрякає, змінюється у формі (може виглядати деформованою), виникають локальні синці. Діагноз зазвичай підтверджується за допомогою рентгенографії, що дозволяє лікарю бачити положення головки плеча.

Лікування вивиху плеча може бути як консервативним, так і хірургічним. Остаточний вибір методу залежить від факторів ризику, що стосуються нестабільності суглоба.

Різновиди вивиху плеча

Відповідно до класифікації виділяють наступні типи вивиху плеча:

• передній – головка плеча зміщується вперед (найбільш часто зустрічається варіант травми);
• задній – головка плеча зсувається назад;
• нижній – головка виходить вниз від плечового суглоба.

В залежності від механізму виникнення виділяють наступні типи плечового вивиху:

• травматичний – виникає внаслідок впливу механічної сили травматичного характеру, що перевищує міцність зв'язково-капсульної системи суглоба;
• привичний – пов'язаний з недостатнім відновленням суглобових структур після попередньої травми, що призводить до зменшення площі контакту суглобових поверхонь і робить їх більш вразливими до вивихів;
• патологічний – зумовлений захворюваннями суглоба (наприклад, остеохондропатіями, остеоміелітами або інфекцією, пов'язаною з туберкульозом).

Ознаки вивиху плеча

При вивиху правої або лівої плечової кістки можна спостерігати наступні симптоми:

• гострий біль в області травми;
• зміна форми плечового суглоба (може стати випуклим або впалим);
• обмеження рухливості в плечі (внаслідок анатомічних змін рухи неможливі – головка плеча не може правильно взаємодіяти з ямкою лопатки);
• набряки та наявність кровопідтеків в області плеча;
• незвичайні рухи, що виникають при спробі пасивно зігнути руку.

Специфічні симптоми залежать від типу вивиху:

• при передньому вивиху – головка плеча визначається в передній області, суглоб не видно, рука зігнута і відхилена назовні;
• при задньому вивиху – головка плеча зсувається назад, рука може знаходитися в вимушеному положенні;
• при нижньому вивиху – головка плеча уходит у підмкінну ямку, зверху суглоб може виглядати впалим.

Причини вивиху

Травматичний вивих плеча виникає, коли сила механічного впливу на плечову область перевищує міцнісні можливості зв'язково-капсульного апарату. Травми можуть бути прямими (удар у плечовий суглоб) або непрямими (різке підтягування за руку або підняття важких предметів без опори).

Методи діагностики

Для діагностики вивиху плеча використовуються дані клінічного обстеження: аналіз скарг, обставин травми, результати огляду та обережної пальпації. Для виключення можливих переломів і оцінки стану суглоба виконується рентгенографія. Типовими ознаками вивиху є аномальне положення головки плеча поза суглобом; при переломовивихах можуть візуалізуватися лінії пошкоджень кісткової тканини.

В складних випадках може знадобитися більш глибоке дослідження структур плечового суглоба, яке здійснюється за допомогою комп'ютерної або магнітно-резонансної томографії.

Терапія вивиху плеча

Лікування вивихів плеча здійснюється різними методами в залежності від характеру травми та факторів ризику нестабільності суглоба.

Консервативний підхід

Консервативне лікування передбачає негайне вправлення вивиху з відповідним знеболюванням (регіонарною анестезією або короткочасною внутрішньовенною анестезією). Після того як головка плеча буде відновлена у відповідне положення, необхідно провести іммобілізацію на 2-3 тижні. Після зняття гіпсу починається етап відновлювального лікування для покращення функції верхньої кінцівки.

Дорослі пацієнти, які лікуються консервативно, мають ряд переваг, включаючи мінімум ускладнень. Однак такий підхід має свої недоліки, такі як необхідність тривалої іммобілізації та реабілітації (до 6 місяців). Також існує підвищений ризик рецидивів вивихів і хронічної нестабільності після консервативного лікування (частота ускладнень коливається від 20 до 90%, згідно з дослідженнями). Ці фактори збільшують необхідність у хірургічному втручанні для лікування плечових вивихів.

Хірургічне втручання при вивиху плеча

Показання до хірургічного лікування вивиху плеча в першу чергу залежать від факторів ризику, що збільшують ймовірність звичного вивиху в майбутньому:

• молодий і активний пацієнт;
• участь у спортивній діяльності;
• недостатня іммобілізація після травми;
• травма домінуючої руки;
• серйозна початкова травма;
• складнощі при репозиції;
• наявність пошкоджень всередині суглоба.

На сьогоднішній день артроскопічна операція вважається переважним методом хірургічної стабілізації суглобових структур плеча. Найновіші технології та інструменти дозволяють досягати відмінних результатів як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Артроскопія має ряд переваг перед відкритими операціями, включаючи мінімальну травматичність, покращений косметичний результат і низький ризик повторних вивихів.

Профілактика вивиху

Профілактика вивиху плеча полягає в запобіганні травмам. Особливу увагу необхідно приділяти правильній техніці виконання вправ і використанню спеціалізованих фіксаторів при піднятті важкостей під час занять спортом.

Реабілітація після вивиху плеча

Активне відновлення після вивиху плеча починається по закінченню періоду іммобілізації. Основні принципи реабілітації включають:

• відновлення нормальної амплітуди рухів у плечовому суглобі;
• укріплення динамічних стабілізаторів плеча;
• укріплення стабілізаторів плеча і лопатки;
• відновлення пропріоцептивної (нейром'язової) зв'язку.

Реабілітаційний процес також включає фізіопроцедури та масаж для покращення загального стану і прискорення відновлення.