Хвороба Пертеса - симптоми, лікування, причини

Що це за захворювання?

Хвороба Легга-Кальве-Пертеса (остеохондропатія голівки стегнової кістки) являє собою патологічний процес, що зачіпає стегнову кістку та тазостегновий суглоб, який характеризується порушенням кровообігу та живлення хрящів суглоба. При запізнілій діагностиці захворювання може призвести до асептичного омертвіння голівки стегнової кістки.

Про захворювання та клінічні рекомендації при хворобі Пертеса

Перше згадування про дане захворювання датоване більше ніж століттям тому. Три дослідника (A.Th. Legg, J. Calve та G. Perthes) незалежно один від одного описали некрозні зміни в голівці стегнової кістки. На ранніх етапах вивчення вважалося, що причиною патологічного процесу є інфекція. Пізніше були запропоновані ембріональна, травматична та судинна теорії.

Розрушення в області голівки відбувається поступово. Частіше за все хвороба спостерігається у дітей старше 5 років. У структурі ортопедичної патології хвороба Пертеса складає в середньому близько 15%. Найвища частота реєстрації захворювання відзначена в країнах Північної Європи та у жителів Кавказу, тоді як в Азії та Африці вона значно нижча. Примітно, що кількість родів може впливати на ризик розвитку хвороби Пертеса: чим більше родів, тим вищий ризик виникнення цього захворювання.

Хвороба проходить кілька послідовно наступних стадій. Ранне виявлення захворювання сприяє більш ефективному лікуванню. Терапія може бути як консервативною, так і оперативною (вибір методу лікування визначається стадією захворювання).

Типи та класифікація хвороби Пертеса

Згідно класифікації хвороби Пертеса, виділяють кілька стадій:

• Дорентгенологічна стадія. Наявність патологічного процесу свідчить про клінічні симптоми та ультразвукові зміни (рентгенологічні ознаки відсутні).
• Стадія втиснутого перелому, для якої характерні незворотні зміни в кістковій тканині, пов'язані з порушенням мікро- та макроциркуляції, що, в свою чергу, порушує живлення тканин.
• Стадія фрагментації. Відбувається порушення неперервності підхрящевої та хрящевої структур. Це викликане впровадженням хрящових ділянок з зонами неоваскуляризації в кісткову тканину.
• Стадія відновлення. Поступово починає посилюватися репарація, і зона омертвіння замінюється новоутвореною кістковою тканиною.

Прояви хвороби Пертеса

Перші прояви хвороби Пертеса зазвичай відзначаються у дітей віком 4-8 років.

На сьогоднішній день описано близько 20 різновидів хвороби Пертеса. Симптоматика варіюється залежно від стадії захворювання. На дорентгенологічній стадії з'являються невеликі вогнища омертвіння в підхрящевій зоні та кістковомозкових просторах, симптоми ж можуть бути незначними або відсутні зовсім. Найбільш ранні прояви включають швидку втомленість при фізичній активності, кульгавість та болі в області коліна. Ці симптоми, як правило, проходять у спокої та під час сну. Патологічні зміни на першій стадії можуть бути оборотними, і при своєчасному лікуванні зона некрозу може бути заміщена кістковою тканиною, запобігаючи викривленню голівки стегна.

На наступній стадії клінічні симптоми стають більш вираженими. Біль і відбита кульгавість з'являються після ходьби, знижується амплітуда рухів, спостерігається вторинна атрофія м'язів. Голівка стегнової кістки стає уразливою, і навіть звичайні навантаження можуть призвести до втиснутого перелому.

На третій стадії відбувається вкорочення шийки стегна. Ця стадія відрізняється швидким прогресуванням (від 1,5 до 2,5 років). Симптоми посилюються: біль і кульгавість стають постійними, прогресує недостатність м'язів, відбувається обмеження рухів у суглобах, розвивається згинальна контрактура в тазостегновому суглобі.

На стадії відновлення інтенсивність болю зменшується, однак зберігається атрофія м'язів та обмеження рухів у ураженому суглобі.

Фактори, що сприяють хворобі Пертеса

Існує кілька теорій, що пояснюють причини хвороби Пертеса:

• Вплив нікотину під час внутрішньоутробного розвитку може підвищити ризик розвитку остеохондропатії у дитини.
• Зв'язок між травмами області тазостегнового суглоба та розвитком хвороби Пертеса також зберігається. Близько третини пацієнтів з подібними травмами підлягають ризику захворіти.
• Запропонована судинна теорія як одна з причин хвороби Пертеса.

В даний час більшість дослідників припускають, що основним механізмом є комбінація різних факторів, оскільки жодна з теорій не дає повної відповіді на всі питання.

Діагностика хвороби Пертеса

На першій стадії захворювання специфічних рентгенологічних ознак не спостерігається. УЗД з допплерографією може допомогти запідозрити зміни в тазостегновому суглобі.

На другій стадії з'являються патологічні ознаки на рентгенограмі, де також відзначається зменшення висоти суглобового кінця стегна. Допплерографія дозволяє виявити зниження кровотоку в артеріях та прискорений рух по венозних судинних шляхах. УЗД демонструє значне збільшення обсягу суглобової рідини, потовщення суглобової капсули та нерівності суглобового хряща.

На третій стадії рентгенологічні зміни найбільш виражені, і голівка стегнової кістки фрагментується на кілька частин з різною формою та нерівними краями.

Четверта стадія характеризується тим, що структура кістки поступово нормалізується.

Лікування хвороби Пертеса

Згідно клінічним рекомендаціям, для лікування хвороби Пертеса запропоновано два основних підходи: консервативний та хірургічний (вибір методу залежить від тяжкості процесу). Головна задача лікування полягає в розвантаженні ураженого суглоба, що дозволяє запобігти стійким м'язовим спазмам та деформації голівки стегнової кістки. Вважається, що чим молодший вік пацієнта на момент початку терапії, тим більш сприятливі результати можна очікувати.

Консервативний підхід

З моменту постановки діагнозу пацієнту заборонено спиратися на хвору ногу. Передбачається строгий режим спокою, рекомендується використовувати милиці. На початку захворювання можуть бути призначені протизапальні засоби. Ортопедичне лікування спрямоване на забезпечення нерухомості кінцівки. Після основного курсу проводяться заняття лікувальною фізкультурою, масаж та електрична стимуляція м'язів, що сприяє припиненню прогресування гіпотрофії та збереженню функціональної активності.

Для посилення терапевтичного ефекту може бути призначено медикаментозне лікування:

• ангіопротектори;
• хондропротектори;
• вітамінно-мінеральні комплекси.

Термiни консервативного лікування варіюються від 1 до 4 років, але швидких і ефективних результатів удається досягти приблизно в 50% випадків.

Хірургічне лікування хвороби Пертеса

Сьогодні існує кілька видів хірургічних втручань при хворобі Пертеса.

• Стимулюючі операції. Вони спрямовані на покращення кровопостачання (наприклад, тоннелізація шийки стегнової кістки з пересадкою аутогетеротрансплантатів). Ці операції найбільш ефективні на ранніх стадіях захворювання, при відсутності помітних анатомічних змін.
• Декомпресійні операції з використанням ендоапаратів. Вони дозволяють розвантажити стегнову голівку і показують найбільшу ефективність до 7-8 років.
• Комбіновані хірургічні процедури з динамічним розвантаженням. Вони раціональні для пацієнтів будь-якого віку.

При порушенні анатомічних співвідношень на фінальній стадії може знадобитися реконструктивна хірургія хвороби Пертеса.

Профілактика захворювання

На даний момент не розроблено специфічних методів для профілактики хвороби як у дітей, так і у дорослих.

Реабілітація після хвороби Пертеса

Періл реабілітації при хворобі Пертеса може бути досить тривалим. Для забезпечення іммобілізації прооперованої кінцівки накладається гіпс, після чого слідує курс лікувальної фізкультури та фізіотерапевтичних процедур.