Посттромбофлебітна (або посттромботична) хвороба – це стан, при якому порушується венозний відтік з ураженої кінцівки, що виникає внаслідок перенесеного тромбозу глибоких вен. Клінічні прояви включають набряк та трофічні виразки на гомілці. Це захворювання найчастіше вражає людей старше 50 років, причому жінки піддаються йому більше, ніж чоловіки.
Без належного цілеспрямованого лікування, важка форма посттромбофлебітного стану може розвинутися протягом 2-3 років після тромбоутворення.
Симптоми посттромбофлебітної хвороби
Існує дві клінічні форми посттромбофлебітної хвороби:
набряково-больова форма
Ключові симптоми включають: больові відчуття, набряк, вторинне варикозне розширення підшкірних вен, а також зміни пігментації та стоншення шкіри. Пацієнти відчувають розпираючі болі в литкових м’язах, тяжкість у ногах, нерідко виникають судоми.
вирізкова форма
Основні симптоми включають потемніння шкіри та утворення трофічних виразок, також можливе розвиток больового синдрому. Вирізкова форма погано піддається лікуванню і з часом прогресує.
Спеціалісти Центру флебології при вживають всі необхідні заходи, щоб сповільнити прогресування патологічних змін.
Причини посттромбофлебітної хвороби
Тромб, що утворюється в процесі тромбозу, закриває просвіт вени і ускладнює венозний відтік. З часом він може розсмоктуватися, відновлюючи просвіт судини, або заміщуватися сполучною тканиною, що призводить до його обструкції. У обох випадках виникають ушкодження судинних клапанів, що призводить до погіршення венозного кровообігу в нижніх кінцівках і розвитку різних захворювань, включаючи посттромбофлебітну хворобу.
Щоб мінімізувати негативні наслідки тромбозу, важливо провести своєчасну діагностику та адекватне сучасне лікування.
Діагностика посттромбофлебітної хвороби
Постановка діагнозу зазвичай проходить без ускладнень. Лікар-флеболог з'ясовує скарги пацієнта, проводить огляд і збирає анамнез про наявність тромбозів. Далі призначаються інструментальні та лабораторні дослідження. Основним методом діагностики посттромбофлебітної хвороби є дуплексне ультразвукове сканування вен. Для більш точної діагностики може бути рекомендована МРТ або КТ з контрастуванням вен, а також проведення аналізів крові для виявлення тромбофілії.
Лікування посттромбофлебітної хвороби
Лікування посттромбофлебітної хвороби – це тривалий і складний процес, який вимагає суворого дотримання рекомендацій лікаря.
Консервативна терапія включає використання ефективних флеботропних препаратів та носіння компресійних чулок. Корисними будуть сеанси лімфодренажного масажу та різні фізіотерапевтичні процедури, які можливі при незначних трофічних змінах.
При прогресуванні захворювання, появі трофічних виразок, а також неефективності консервативного лікування може бути показане хірургічне втручання.
Одним із найбільш ефективних хірургічних методів є внутрішньосудинне стентування вен – малотравматична процедура, що проводиться під контролем ультразвуку і рентгена.
На жаль, важкі форми посттромбофлебітної хвороби часто погано піддаються лікуванню. Приблизно у 40% випадків у пацієнтів з прогресуючими формами захворювання відбувається втрата працездатності. Тому так важливо дотримуватися профілактичних заходів, включаючи своєчасне звернення до лікаря-флеболога при гострих тромбозах і хронічній тромбофілії.
LIKARI365
