Тендиніт - симптоми, лікування, причини

Про хворобу

Хвороба може проявлятися як в гострій, так і в хронічній формі. У хронічній стадії відбувається прогресування патологічних змін, що веде до дегенеративних великих порушень. Запалення, як правило, торкається ділянки сухожилля, що прилягає до кістки. Зазвичай запальний процес охоплює сухожильні пучки, розташовані поруч із великими суглобами (тендиніт біцепса руки, сухожилль стегна, ліктьового суглоба тощо). Рідше зустрічається залучення сухожильного компартмента в середніх за розміром суглобах (тендиніт ахіллового сухожилля в області п’яти, сухожилль руки з залученням зап’ястя та пальців, що проходять через променезап’ястковий суглоб тощо).

Клінічні прояви тендиніту виражаються у больових відчуттях, які посилюються під час руху. При огляді відмічається набряклість і почервоніння шкіри, місцева температура може бути підвищеною.

Для лікування даної хвороби застосовуються стандартні методи консервативної терапії, включаючи нестероїдні протизапальні засоби, теплові процедури та магнітотерапію. Консервативне лікування показано при гострому процесі. У випадку хронічного тендиніту може знадобитися хірургічне втручання.

Види

За характером протікання тендиніт поділяється на дві форми:

• гостра;
• хронічна, що протікає хвилеподібно – з періодами загострення та ремісії.

Тендиніт може торкатися повного сухожилля або лише ділянки, де воно прикріплюється до кістки (інсерційний варіант).

Симптоми тендиніту

Хвороба розвивається поступово. На перших порах болі виникають періодично і мають короткочасний характер, провокуються фізичним навантаженням. При зменшенні больових відчуттів функція кінцівки відновлюється. Без лікування захворювання прогресує, і через деякий час болі можуть з’являтися навіть у спокої й тривати тривалий час. Зовнішнє проявлення тендиніту включає набряклість, почервоніння шкіри й підвищення місцевої температури. Чим ближче запалене сухожилля до шкіри, тим вираженіші локальні симптоми. Для хронічної форми характерний хрускіт під час руху ураженого суглоба. Це загальні симптоми захворювання, специфічні прояви тендиніту залежать від локалізації запального процесу.

Як приклад можна взяти запалення зв’язки надколінника. Це часто зустрічаючася форма захворювань у спортсменів, пов'язана з втомною травмою через повторюване надмірне напруження. Для тендиніту надколінника характерні болі в верхній або частіше в нижній частині колінної чашечки. Іноді біль може локалізуватися в області верхньої частини великогомілкової кістки. Хвороба проходить три стадії. На першій стадії болі з'являються тільки після фізичних навантажень, функціональні стани суглоба не порушені. На другій стадії болі відчуваються під час рухів і зберігаються ще деякий час. Третя стадія характеризується болями в коліні під час фізичного навантаження і тривалий час після її закінчення, що негативно позначається на рівні активності пацієнта. Поява зв’язки надколінника може супроводжуватися тендинітом «гусиної лапки», де три м’язи прикріплюються до великогомілкової кістки в області коліна (велика голінкова кістка знаходиться з зовнішньої сторони гомілки, а мала – з внутрішньої).

Причини

Точні причини виникнення тендиніту досі остаточно не встановлені. Патогенез захворювання пов'язаний із дегенерацією волокон сухожилля та утворенням мікрорубців. Найбільші зміни спостерігаються в місці прикріплення сухожилля до кістки. Колагенові волокна втрачають своє впорядковане спрямування, а теноцити (клітини сухожилля) зазнають змін. Вважається, що надмірне навантаження на сухожилля викликає загибель теноцитів через активацію внутрішньої програми, яка регулює тривалість життя клітини. Це, у свою чергу, негативно позначається на структурі колагенових волокон.

Виділяються наступні фактори, що сприяють виникненню тендиніту:

1. Фізична активність. Ризик запалення сухожилля зростає при інтенсивних тренуваннях, коли опорно-руховий апарат піддається високим навантаженням. У сухожиллях виникають мікротравми, що пошкоджують сполучну тканину й судини, що викликає запальну реакцію.
2. Повторювані стереотипні рухи. У групі ризику перебувають стоматологи, музиканти, офісні працівники. Часто повторювані рухи ведуть до перевантаження конкретного сухожилля, що також викликає мікротравми і відповідну запальну реакцію.
3. Вік. З віком ймовірність виникнення тендиніту зростає. Часто у літніх жінок запальні процеси у сухожиллях супроводжуються відкладенням кальцію в міжклітинному просторі.

В деяких випадках тендиніт може бути реактивним, часто розвиваючись як ускладнення урогенітальних інфекцій – гонореї, хламідіозу та інших. Тендиніт також може розвиватися як вторинний процес на фоні захворювань суглобів, таких як ревматоїдний артрит, деформуючий артроз та інших.

Окремо виділяють кальцифікуючий тендиніт. Патогенез цього захворювання до кінця не расшифрований, і вважається, що воно проходить кілька етапів.

1. Стадія прекальцината. Під впливом визначального фактора сухожилля піддається фіброзно-хрящовій трансформації.
2. Стадія кальцината. Ділиться на три фази. У першій фазі формуються кристали кальцію, які концентруються навколо клітин в міжклітинному просторі. Кальцинат поступово збільшується в обсязі та ущільнюється, нагадуючи крейду. На стадії спокою навколо кальцинату формується фіброзно-хрящева капсула, що відокремлює його від навколишніх структур. На цьому етапі клінічні прояви можуть бути відсутніми, однак у деяких пацієнтів можуть спостерігатися незначні нудотні болі. Якщо кальцинат досягає значних розмірів, може виникати синдром кістково-м'язового конфлікту. У резорбтивну фазу через деякий час навколо кальцината з'являється запальна реакція з утворенням мікросудин в оточуючій капсулі.
3. Посткальцинатна стадія. Одночасно з розсмоктуванням кальцієвих відкладень заглиблюється розростання васкуляризованої грануляційної тканини, яка відповідає за рубцювання пустоти, що залишилася після кальцината. Цю пустоту заповнює колаген третього типу.

Діагностика

Діагностичний процес зазвичай включає в себе фізичний огляд, ультразвукове та рентгенологічне дослідження (МРТ). У складних випадках для уточнення діагнозу може бути проведена ядерно-резонансна томографія.

• Рентгенографія дозволяє оцінити стан кісткової тканини і використовується для диференціації хвороби. Для аналізу м’якотканинних структур рентгенівські методи менш інформативні.
• Ультразвукове дослідження (УЗД) при тендиніті виявляє такі ознаки, як місцеве або загальне потовщення та наявність гіпоехогенних включень, тоді як при кальцифікуючому тендиніті сухожилля міститиме гіперехогенні включення з ультразвуковою тінню.

Лікування

На початковій стадії тендиніту лікування обмежується консервативними методами. Хронічна форма захворювання вимагає оперативного втручання.

Консервативне лікування

На ранніх стадіях важливо забезпечити ураженому суглобу спокій, спортсменам рекомендується тимчасово припинити тренування. Показано застосування протизапальних засобів (як місцевого, так і системного впливу). Лікування може бути доповнене електрофорезом з кортикостероїдами та знеболювальними засобами, а також фонофорезом з використанням мазей.

У терапії тендиніту активно використовується ударно-волнова терапія. Зазвичай проводять 5 сеансів тривалістю 15-20 хвилин з інтервалами від кількох днів до 1 тижня.

При кальцифікуючому тендиніті протизапальна та ударно-волнова терапія не завжди дають бажаного ефекту. На цій стадії може бути здійснено розчинення кальцинатів фізіологічним розчином під ультразвуковим контролем (нідлінг і слайсинг кальцинатів).

Хірургічне лікування

Хронічна форма тендиніту вимагає хірургічного втручання. Операції переважно виконують артроскопічним методом, що забезпечує мінімальну інвазивність і короткий період відновлення з високими терапевтичними результатами. Хірургія також показана у випадку розриву сухожилля на фоні захворювання.

При кальцифікуючому тендиніті, якщо консервативне лікування не дає результату, проводять операцію для видалення кальцієвих відкладень з тканини сухожилля з подальшою його пластикою.

Профілактика

Профілактика захворювання спрямована на оптимізацію фізичної активності. Якщо професійна діяльність пов'язана з рутинними рухами в одному або кількох суглобах, обов’язково слід регулярно проводити розминку.

Реабілітація

Використання реабілітаційних методів, таких як ударно-волнова терапія у поєднанні з кінезіотейпуванням, дозволяє відновити спортивні тренування на тренажерах приблизно через тиждень. Спрямована реабілітація прискорює адаптацію до фізичних навантажень, а в деяких випадках дозволяє не припиняти тренування, що особливо важливо для професійних спортсменів.