Пошкодження ахіллового сухожилля - симптоми, лікування, причини

Що це таке?

Розрив ахіллового сухожилля — одна з основних причин, що призводять до різкого порушення ходьби.

Про захворювання

Ахіллове сухожилля – це найбільш потужний і великий сухожильний елемент в тілі, але саме воно найчастіше підлягає розривам. За останні десятиліття збільшилася частота подібних травм через старіння населення, зростання ожиріння та підвищеного інтересу до спорту.

Найбільш поширені пошкодження ахілла під час спортивних активностей (близько 90% усіх випадків). Чоловіки підлягають розривам ахіллового сухожилля в 2-12 разів частіше, ніж жінки.

Більшість пацієнтів з даною патологією перебувають у працездатному віці (від 30 до 45 років), отримуючи травми під час несистемних спортивних занять, а також серед людей старше 60–70 років. У літніх людей пошкодження відбуваються частіше внаслідок побутової активності, тоді як середній вік частіше страждає від травм у спорті.

Розриви ахілла частіше трапляються в його середній частині і на 3-6 см вище місця його прикріплення до п'яткової кістки, що пов'язано зі специфікою кровопостачання (ця зона недостатньо кровопостачається). За статистикою, саме ліве сухожилля підлягає травмам частіше.

Ліве сухожилля «трьохголової м'язи гомілки» пошкоджується найбільш часто, що може бути пов'язано з перевагою правшів у суспільстві. Відомо, що у правшів ліва нога виконує поштовхову функцію, відповідно, вона зазнає більшого навантаження.

Для діагностики використовують фізикальне обстеження та пальпацію області ахіллового сухожилля. На основі цих даних виставляють попередній діагноз, який підтверджується ультразвуковим дослідженням або магнітно-резонансною томографією. Пізня діагностика може призвести до затримки в лікуванні, збільшуючи ризик ускладнень, таких як істотні порушення функції гомілковостопного суглоба, що ускладнює повернення до попереднього рівня активності.

Залежно від характеристик травми лікар може рекомендувати консервативне або хірургічне лікування розриву сухожилля. Обидва методи мають свої недоліки, і лікар ретельно вибирає лікувальний підхід. Наприклад, після операції підвищується ймовірність інфекційних ускладнень, тоді як консервативний підхід може призвести до повторних розривів.

Види

Травматологи виділяють два основних типи розривів ахіллового сухожилля:

• гострий;
• хронічний.

Ступінь пошкодження ахіллового сухожилля може варіюватися. На основі цього розрізняють 4 категорії травм в цій області:

• перша категорія – пошкоджено менше половини поперечного перерізу ахіллового сухожилля;
• друга категорія – субтотальний і тотальний розрив довжиною менше 3 см;
• третя категорія – аналогічний розрив довжиною від 3 до 6 см;
• четверта категорія – розрив сухожильних волокон перевищує 6 см.

Симптоми пошкодження ахіллового сухожилля

При гострому пошкодженні ахіллового сухожилля можуть спостерігатися такі симптоми:

• гострі болі в області п'ятки та нижньої частини ноги;
• звук тріску (характерний признак гострої травми ахіллового сухожилля);
• набряк м'яких тканин;
• втрата можливості виконувати тильні згинання;
• неможливість стояти на носочках;
• неможливість відірвати п'яту від підлоги;
• гіперрухливість – при спробі пасивно зігнути стопу;
• кульгавість.

Хронічний розрив ахіллового сухожилля може проявлятися хронічними болями, кульгавістю та обмеженим підйомом задньої частини стопи або його відсутністю, що значно ускладнює повсякденне життя таких пацієнтів.

Причини

Існує кілька теорій, які пояснюють механізми пошкодження ахіллового сухожилля, кожна з яких доповнює іншу. Основні з них: дегенеративна, механічна, гіпертермічна та генетична.

До основних факторів, що сприяють розриву, відносяться:

• раптове інтенсивне підошвене згинання стопи;
• прямі травми;
• тривалі тендопатії або внутрішні дегенеративні зміни;
• неадекватна фізична підготовка перед тренуваннями;
• заняття певними видами спорту (пірнання, теніс, баскетбол, легка атлетика);
• тривале застосування кортикостероїдів;
• перенапруження;
• прийом деяких антибіотиків.

Діагностика

Діагностика пошкодження ахіллового сухожилля починається з детального збору анамнезу та фізикального обстеження. Зазвичай, діагностика підшкірних пошкоджень ахілла не викликає труднощів. Застосування магнітно-резонансної томографії (МРТ) або ультразвукових досліджень дозволяє значно полегшити процес діагностики, визначаючи розташування розриву, величину розриву та наявність часткового або повного пошкодження. На стадії передрозриву (тендопатія, тендиніт) МРТ також дуже корисно.

Лікування пошкодження ахіллового сухожилля

Для лікування пошкодження ахіллового сухожилля використовуються як консервативні, так і хірургічні методи. Вибір лікувального підходу залежить від часу, що пройшов з моменту травми, та особливостей розриву. Консервативне лікування актуально тільки для свіжих пошкоджень, які стали причиною травми менше 24 годин тому. Хірургічне втручання може проводитися як при свіжих, так і при застарілих розривах і може бути закритим, відкритим або міні-інвазивним.

Консервативне лікування

Консервативне лікування можливе тільки в тому випадку, якщо з моменту травми пройшло менше доби. В іншому випадку відновити узгодження розірваних кінців сухожилля неможливо. Найбільш поширеним методом консервативного лікування свіжих розривів є іммобілізація в еквінусному положенні (підошвене згинання) на 6-8 тижнів.

Переваги консервативного підходу полягають у відсутності інвазивних втручань (немає ризику запалень, некрозів, лігатурних свищів, невритів підшкірних нервів). Однак високий ризик повторних розривів навіть з консервативним лікуванням. За даними ряду досліджень, частота реруптур за такого підходу досягає 35%. Консервативний метод більш переважний для менш активних і літніх пацієнтів, серед яких післяопераційні ускладнення більш імовірні.

Хірургічне лікування

Хірургія при розриві ахіллового сухожилля вимагає обережного і делікатного підходу як до сухожиль, так і до навколишніх їх м'яких тканин. Це сприяє оптимальному загоєнню і відновленню функціональності. Незважаючи на розташування, кровоносні і нервові пучки знаходяться дуже близько до ахілла, і кровопостачання цього сухожилля відбувається через безліч дрібних судин, що вимагає обережного підходу до хірургії для запобігання ускладнень загоєння.

Існує безліч методик хірургічного втручання для свіжих і застарілих розривів ахіллового сухожилля. Методи ділять на консервативні і оперативні, серед яких є закриті (по Гіршину) та відкриті втручання. Спеціально виділяють методи з використанням апаратів зовнішньої фіксації.

Багатьом пацієнтам вдається ефективно поліпшити свій стан при гострому розриві за допомогою закритого черезшкірного методу, досягаючи задовільних результатів після реабілітації. Для швів використовуються різні методики, які не порушують кровоток і створюють оптимальні умови для відновлення тканини.

Відкриті втручання зазвичай забезпечують надійну адаптацію кінців сухожилля і знижують ризик повторних розривів завдяки утворенню сполучної тканини. Однак такий підхід може підвищити ймовірність інфекційних порушень і поганого відновлення тканин. У ході операції здійснюється зшивання розірваного сухожилля з урахуванням одного з варіантів сухожильних швів. Спочатку лікар забезпечує доступ до кінців сухожилля, усуває крововилив, а потім відновлює анатомію. Функціонально повноцінне відновлення сухожилля передбачає збереження його еластичності та пружності, вимагаючи максимальної міцності з'єднання, а також достатнього кровопостачання країв шкірної рани.

При хронічному розриві ахіллового сухожилля можуть утворюватися рубцеві тканини, що веде до вкорочення кінців сухожиль. Ці тканини не відповідають нормальним сухожильним волокнам і можуть стати причиною погіршення функції гомілковостопа та порушення ходи, що вимагає повного висічення. Однак рубцева тканина створює дефіцит (більше 2 см), складний для усунення різними методами. Реконструкція таких розривів ахіллового сухожилля технічно складна, часто вимагаючи використання фасціальних або сухожильних волокон від інших м'язів або алотрансплантації.

Профілактика

Профілактичні заходи з попередження розриву ахіллового сухожилля акцентують увагу на дотриманні правильної техніки виконання фізичних вправ, що особливо важливо для тих, хто тільки починає займатися спортом.

Реабілітація

Для оптимального відновлення функції гомілковостопного суглоба після основної фази лікування рекомендується комплексна реабілітація, яка включає фізіотерапію та лікувальну фізичну культуру. Після травми важливо повертатися до занять спортом поступово, лише збільшуючи навантаження в міру відновлення.